Усвідомлення загроз виробило в поляках специфічну геополітичну якість – обережність, яка сприяє тому, що ми краще бачимо можливі виклики та загрози. Протягом століть ми навчилися бути пильними.

11 листопада 1918 р. Польща відновила незалежність. За 123 роки до цього Перша Річ Посполита перестала існувати в результаті домовленостей трьох імперій: Росії, Пруссії та Австрії. Польщу стерли з карти світу на 123 роки, але вона існувала в серцях поляків. Протягом 123 років поляки різними способами намагалися будувати свою автономність у неволі, боролися за свободу під час багатьох повстань, але тільки Перша світова війна створила геополітичні умови для відбудови незалежної та суверенної держави.

Історія падіння і відродження Польщі через 123 роки – це елементарні знання для кожного поляка. На жаль, вони не достатньо поширені на Заході, хоча йдеться про знищення однієї з найбільших країн на континенті. Річ Посполиту Обох Народів, а саме так називалася ця країна, атакували й ліквідували її сусіди. В неволю потрапив не тільки польський народ, але й литовський та український.

Перша Річ Посполита була першим таким розвиненим республіканським проєктом у Європі. І якщо західний досвід сучасності базувався на розвитку сильної централізованої держави, то Польща хотіла бути більш децентралізованою країною, з більшою свободою для громадян. Цей проєкт був не без вад і остаточно розвалився після зіткнення з брутальною силою загарбника. Водночас його амбіції створення простору для співіснування багатьох народів і культур залишаються актуальними до сьогодні. Ця альтернативна стежка сучасності могла би бути інспірацією для сьогоднішнього ЄС.

У Польщі ми святкуємо відновлення незалежності 11 листопада. 10 листопада 1918 р. до Варшави прибув Юзеф Пілсудський, людина, яка найбільше посприяла визволенню країни. Наступного дня закінчилася Перша світова війна. Але для Польщі насправді це був тільки початок боротьби.

Молода країна протягом наступних двох років змушена була зіткнутися із загрозою і зі сходу, і з заходу. З незалежністю Польщі не погоджувалися ні революційна Росія, ні Німеччина. Вже в 1920 р. Червона армія стояла під Варшавою. В той же час німецька пропаганда писала, що Польща – це тільки тимчасова держава. Доля Другої Речі Посполитої здавалася вирішеною. Проте сталося інакше. Армія Пілсудського відбила більшовицьку навалу і врятувала не тільки Польщу, але і всю Європу.

В історії польської боротьби за незалежність є надзвичайна схожість до битви, яку веде сьогодні з Росією Україна. Пропаганда Путіна також намагається довести, що Україна не має права бути самостійною державою, а український народ де-факто не існує. В лютому, коли Росія напала на Україну, ніхто не давав Україні шансів на перемогу. Здавалося, її доля вже вирішена. Однак сталося інакше.

Долі Польщі й України доводять, що історія – це не пастка, з якої не можна вирватися, і навіть найсильніша імперія повинна рахуватися із силою, якою є народ, що прагне свободи. Наша історія багато разів завдавала поразки прихильникам історичного дарвінізму.

Є ті, хто вважає місце Польщі на карті світу прокляттям. Проте я хотів би тут говорити про благословення. Усвідомлення загроз випрацювало в поляках специфічну геополітичну якість – обережність, яка сприяє тому, що ми краще бачимо можливі виклики та загрози. Не випадково Польща перша застерігала перед відродженням російського імперіалізму. Протягом століть ми навчилися бути пильними.

Ця пильність наказує нам трактувати незалежність як постійне завдання до реалізації. Саме тому найближчим часом ми виділимо на безпеку 3 % ВВП. Саме тому ми збудували Baltic Pipe, трубопровід, проведений усупереч Nord Stream, усупереч російським інтересам. Саме тому ми інвестуємо в будівництво атомних електростанцій. Питання незалежності сьогодні вирішується на багатьох фронтах, а охорона кордонів – це тільки один із них. Ми дбаємо про польську незалежність не тільки тому, що відповідаємо за майбутні покоління. Як лідер східного флангу НАТО ми стоїмо на захисті всього Альянсу. Як і 100 років тому, так і тепер Захід може розраховувати на Польщу.

Матеуш Моравецький,
прем’єр-міністр Польщі

Текст публікується одночасно в польському щомісячнику «Wszystko Co Najważniejsze» в рамках історичного проєкту, реалізованого спільно з Інститутом національної пам’яті Польщі та Польською національною фундацією.