Луцьк однозначно бачив більші виставки народних мистецтв, але, попри невеликі масштаби (всі експозиції вмістилися у вестибюлі Палацу культури Луцька), на цій було що подивитися. Свої вироби на фестивалі «Професії, що зникають» представили майстри різних народних ремесел: гончарства, лозоплетіння, вишивання, витинанки, соломкарства та пасічництва.

У Палаці культури міста Луцька 11 листопада відбувся фестиваль «Професії, що зникають», організований у рамках проєкту «Розвиток польсько-українського співробітництва на основі культурної спадщини». Хоча, дивлячись на людей, які демонстрували свої вміння, і на інтерес відвідувачів виставки, здавалося, що назва заходу не стане сумним пророцтвом. Народні ремесла все ж мають майбутнє.

Мешканка Луцька Христина Савюк займається соломкарством майже 20 років. Родом вона із Турійського району (після реформи 2020 р. входить до складу Ковельського, – ред.). Займатися соломоплетінням її надихнула мама, яка здобувала вищу освіту в Івано-Франківську за спеціальністю «Декоративно-прикладне мистецтво». Вона захищала дипломну роботу із соломкарства. «Принесла додому солому, книжки – із цього почалося моє захоплення цим мистецтвом. Синові теж подобається, тільки поки що не вистачає терпеливості», – ділиться майстриня. 

Вікторія Пастерук із громадської організації «Рукотвори Волині» займається сіноплетінням. Вона розповідає, що такі вироби виготовляють із лісової трави. Коли створюють м’яку іграшку, всередину додають запашні трави: м’яту, мелісу, лаванду. «Це ремесло мене привабило, мабуть, ще з дитинства: коли з бабусею пасли корівку, я завжди щось собі плела з трави», – говорить майстриня. Крім власних, вона виставила вироби своєї подруги Юлії Співак, яка зараз перебуває за кордоном. Неабияку популярність серед відвідувачів виставки мали вінки, виготовлені Вікторією Пастерук.

Свої вироби представив волинський майстер-гончар Анатолій Філозоф, який спеціалізується на дрібній пластиці та музичних інструментах із глини. Крім простеньких свищиків, він виготовляє шейкери або ж брязкальця, барабани з глини, окарини. На цих інструментах можна виконувати нескладні мелодії, адже вони мають повноцінну октаву діапазону, включно з півтонами.

Соломоплетінням і народною флористикою на професійному рівні Валентина Якимович займається з 2006 р. «Почала я дуже давно. У нас у Турійському районі є знаменита майстриня Марія Кравчук. Коли моїй доньці було вісім років, я віддала її в науку до Марії Василівни. І коли треба було допомогти дитині, то й коло неї вчилася азів ремесла», – розповідає майстриня.

«Я працювала вчителькою математики, і коли школу в нас закривали, пішла на заслужений відпочинок. Але в районному відділі освіти мене попросили навчати дітей соломоплетіння, і я погодилася. Довелося самій вчитися, було важко, але вже 16 років цим займаюся. Працюю у студії «Поліське золото». Ремесло дуже цікаве, але трудоємке. Плетінням із соломи займається і моя сестра, я привезла її вироби. Сестра займається дідухами, а я – плетінками, ляльками. Доводиться ділити свій час між соломоплетінням і математикою, адже я продовжую давати діткам дистанційні уроки. Це моїх два крила», – говорить Валентина Якимович.

Фах Олесі Щур – майстриня лозоплетіння. Умілиця зайнялася ним 20 років тому, коли розпочала навчання у Волинському училищі культури і мистецтв. Зараз вона викладає в цьому навчальному закладі. Серед представлених на виставці виробів із лози є роботи її студентів.

Вишивальниці Людмила Завада та Людмила Сахнюк займаються українською традиційною вишивкою, і не лише волинською. «Ось сорочка з Полісся, вона зроблена за експонатом нашого Волинського краєзнавчого музею. Але як ми можемо себе обмежувати? У нас таке багатство і краса вишиванок! Тож у наших роботах представлені дуже різні регіони України», – розповідають майстрині. «Натхнення черпаємо і з музеїв, і з інтернету. Організували спільноту в соцмережах, там можна знайти наші вироби. Вишивка для нас – не просто хобі, а частина життя», – говорить одна з Людмил.

Після заходу організатори влаштували концерт фольклорних колективів. Він розпочався з польської ноти. Спочатку глядачі подивилися відеоролик-привітання від Регіонального центру курпьовської культури імені отця Владислава Скєрковського в Мишинці, а другим номером була пісня «Гей, соколи». Цікавим був показ старовинного народного одягу Волині. Далі свій творчий доробок продемонстрували дитячий ансамбль танцю «Волиняночка», оркестр народних інструментів і ансамбль танцю «Волинянка», фольклорний гурт «Чачка». На завершення відбулася лотерея, призами в якій були вироби волинських народних майстрів.

«Насамперед хочу привітати наших колег і партнерів із Республіки Польща з Днем Незалежності їхньої держави. Символічно, що саме в цей день ми завершуємо наш спільний проєкт у межах Програми транскордонного співробітництва Польща–Білорусь–Україна 2014–2020. Він присвячений фольклору нашого регіону та спільній культурній спадщині. Зараз, в умовах війни, ворог націлився саме на нашу ідентичність, нашу культуру, і для нас дуже важливо, що ми не призупинили проєкт, а маємо змогу завдяки підтримці наших партнерів із Республіки Польща його реалізувати. Разом ми переможемо», – подякувала від імені організаторів Тетяна Гнатів, директорка департаменту культури Луцької міської ради.

Текст і фото: Анатолій Оліх