Старший солдат Богдан Щербик із села Усичі на Волині загинув 14 вересня 2022 р., захищаючи незалежність України. На його могилі встановлено два прапори: український та польський.
У Збройні сили України Богдан Щербик пішов одразу після початку повномасштабного російського вторгнення. Він повернувся додому з Польщі, де жив і працював в останні роки, писав вірші й пісні, одну з яких навіть записав у варшавській студії. Рідні поки що не оприлюднюють запису, оскільки Богдан не встиг оформити авторські права на пісню. На це ще потрібно було накопичити кошти.
До Польщі Богдан Щербик служив в українській армії, навчався в училищі в Луцьку на електрика, а перед тим – у школі в рідних Усичах біля Торчина.
До свого 27-річчя старший солдат Богдан Щербик не дожив чотири дні.
Масштаб людської трагедії, якщо йдеться про військових, які осиротили свої родини, можна зрозуміти, читаючи щодня повідомлення про загиблих у місцевих виданнях, беручи участь у прощаннях із полеглими та звертаючи увагу на українські прапори на їхніх могилах.
Саме до прапорів придивлявся польський волонтер Даріуш Волосюк, коли минулого тижня повертався з Харкова до Польщі. В Усичах біля Торчина його увагу привернули кольори польського прапора, встановленого на могилі поруч з українським.
Уже перебуваючи в Польщі, Даріуш Волосюк написав мені мейла із запитанням про те, чому на цій могилі поставили польський прапор.
Ми в редакції саме готували до друку наступний номер газети. Роботи було багато, але, змобілізувавши зусилля, ми зробили кілька дзвінків та написали низку повідомлень, які могли би дозволити швидко все з’ясувати. Гугл підказував: у вересні 2022 р. в Усичах поховали Богдана Щербика.
Але чому на його могилі встановлено прапори України та Польщі? Відповідь допомогла знайти Алла Ревуцька з Торчинської селищної ради. У телефонній розмові вона підтвердила: в Усичах похований Богдан Щербик. І саме на його могилі Даріуш Волосюк бачив польський прапор.
«Його встановила родина, – каже Алла Ревуцька. – В одному з смс-повідомлень Богдан попросив маму, якщо загине, поставити на його могилі прапори України та Польщі. Його волю виконали».
Як пізніше розповіла Неля Самчук, мама Богдана, коли після звістки про його загибель вона шукала, де у Варшаві купити прапор, його їй передав польський журналіст Павел Кенска. Саме ж повідомлення від сина, в якому він просив про два прапори і напис «Wszystko dobrze» (укр. «Усе добре»), вона отримала ще в травні 2022 р.
«Він тоді був на нульових позиціях. Йому було важко і він із нами прощався, – ділиться мама. – Він завжди казав: «Усе добре». Оберігав мене. Як мені зараз не вистачає цього його: «Все добре, мам».
«Коли в серпні Богдан приїхав у відпустку, я його не впізнала. Він дуже схуд і мав погляд набагато старшої людини, яка багато чого пережила, хоч і старався усміхатися», – пригадує його знайома Катерина Бурдак.
Після початку повномасштабного вторгнення вона приїхала з Києва до рідних Усич й організувала тут волонтерський осередок: «Ми почали збиратися в місцевому Будинку культури й плести сітки, щоб чимось бути корисними. В один із таких днів я і побачила Богдана. Я знала, що він повернувся в Україну. Він сказав, що вже був на комісії і його невдовзі відправлять у ту частину, в якій він раніше служив. Десь через два тижні він поїхав на війну».
Реконструюючи події, співрозмовниця зазначає, що в серпні вона організовувала допомогу для хлопців, із якими служив Богдан. Сам він сказав, що йому нічого не потрібно.
В останній день перед від’їздом Катерина бачила його в селі: «Я дуже хотіла до нього підійти, але мене хтось відволік, а потім помітила, що він сідає в машину».
Богдан Щербик повертається з відпустки на фронт. 15 серпня 2022 р.
У потязі в Луцьку. 15 серпня 2022 р.
Катерина Бурдак розповідає, що мама Богдана і сім’я його старшого брата Діми дуже багато допомагають армії: «Вони багато всього купують для військових і переселенців, і за власний кошт, і за гроші небайдужих поляків. Постійно щось передають. Ось нещодавно ми шукали транспорт, щоб привезти в Україну зібрану мамою допомогу».
Пані Неля про це скромно мовчить, але все ж потім зізнається: так, дійсно, допомогу збирає та передає в Україну. А ще хоче висловити вдячність усім полякам, які підтримують Україну.
«Ти наш герой. Богдан не любив, коли ми так говорили», – каже Неля Самчук. Вона давно працює в Польщі. Богдан уперше поїхав із мамою на заробітки ще до того, як пішов на строкову службу. Пані Неля згадує: «Я взяла його із собою на полуницю. Він мені сказав тоді: «Мама, я ніколи в житті не думав, що ти нам такою пекельною працею гроші заробляєш».
Перед поверненням в Україну син працював на будівництві. Мама добрим словом відгукується про його роботодавців Камілу і Томека Качорів, які ставилися до Богдана як до рідного.
«Коли Богдан сказав їм, що їде на війну, вони відмовляли його», – згадує пані Неля. Проте він зазначив тоді: «Я присягав, що душу й тіло ми положим за нашу свободу». Зрозумівши, що Богдан від свого рішення не відмовиться, родина Качорів купила йому бронежилет, рюкзак, термобілизну та різне спорядження.
«Для них він супергерой. Вони весь час йому допомагали. Він навіть казав мені: «Запам’ятай, мамо, що в нас є ще друга родина – це Каміла і Томек Качори». Влітку, коли Богдан був у відпустці, вони приїжджали до нас, щоб побачитися з ним. І на похороні були», – говорить Неля Самчук. Додає: «Щиро їм подякуйте за все і від мого імені, і від Боді, і від Діми».
Картина, написана Камілою Качор
Пані Неля вдячна за увагу до її сина також Даріушу Волосюку, який перейнявся його долею і зробив багато для того, щоб у Польщі про Богдана довідалося побільше людей: «Він мені сказав: «Про вашого сина повинна знати ціла Польща». Його дуже вразило те, що він побачив польський прапор на українському цвинтарі, на могилі хлопця з Волині».
Зворушено зазначає, що після того, як присвячені Богданові дописи Даріуша Волосюка розійшлися у Twitter і Facebook, поляки, в яких вона працює, сказали: «Пані Нелю, ваш син не тільки герой України, він ще й герой Польщі».
«Я хочу зацікавити цією справою якнайбільше поляків, журналістів і владу. Те, що Богдан Щербик хотів, щоб на його могилі встановили два прапори, дуже символічно», – підкреслює Даріуш Волосюк, який помітив польський прапор на цвинтарі в Усичах.
Він вважає, що жест Богдана дуже важливий для польсько-українського примирення: «Він повинен був мати сміливу громадянську позицію, щоб попросити встановити на своїй могилі польський прапор. Це дивує і українців, і поляків. Це щось дуже позитивне і щось, чого ми всі потребуємо».
Меморіальна дошка Богдану Щербику в Усичах
У Торчинській громаді пам’ять загиблих захисників України вшановують проєктом, у рамках якого художниця Ніна Фесенко створює присвячені їм картини. Виставку згодом експонуватимуть у Торчинському історичному музеї імені Григорія Гуртового.
«Це не просто портрети. На них ми зображуємо щось символічне, що відображує те, чим займався герой у мирному житті, та символіку, пов’язану зі службою», – розповідає Ніна Фесенко. Зазначає, що громада організовує спеціальні зустрічі з родинами та тими, хто знав загиблих героїв. Спільні розмови і спогади дозволяють глибше пізнати кожного з них.
Ніна Фесенко працює над картиною, присвяченою Богдану Щербику. Фото: Алла Ревуцька
Художниця вже створила картини, присвячені Богдану Щербику, який загинув 14 вересня 2022 р. (родині та в офіційних повідомленнях спочатку подали дату 15 вересня), та назавжди 24-річному Павлу Синов’яту із села Буяни, який загинув 22 вересня 2022 р. Робота над третьою, на честь Вадима Мудрохи з Білостока, що поліг 27-річним ще в перші дні повномасштабного російського вторгнення в Україну, саме триває. Лише за останній рік загинули 13 мешканців громади.
«Скажіть, що я його люблю», – відписала Неля Самчук на моє повідомлення, що ми з редакцією вирушаємо в Усичі на Богданову могилу.
Її сина поховали на так званому новому кладовищі – на новій частині цвинтаря, де ще нікого не хоронили. Тут ще не прокладені стежки, а земля після дощів або й зимою, як пригріє сонце, дуже грузька. Неля Самчук найближчим часом планує викласти тут алею з бруківки.
На могилі її сина стоять лампадки та свіжі квіти. Вітер розвіває прапори. Поруч чисте поле.
Наталя Денисюк
Фото Богдана Щербика редакції надала його мама Неля Самчук
