Корпус охорони пограниччя був створений згідно з наказом від 12 вересня 1924 року. Призначений командиром формування ген. Генрик Одровонж-Мінкевич у своєму першому наказі так звернувся до солдатів: «На землях, вимучених довготривалою війною, знову запанували злочинність і терор. Мирний житель села чи міста, котрий працює в поті чола, не може бути впевненим у наступному дні чи годині. У таких умовах усе населення кресових воєводств вважає солдатів Корпусу охорони пограниччя своїми справжніми захисниками».

Такими словами ген. Генрик Одровонж-Мінкевич описував ситуацію на східних кордонах Другої Речі Посполитої. Він мав на увазі довгий кордон між Польщею і СРСР, на якому постійно відбувалися сутички, конфлікти, а інколи справжні битви між озброєними бандами, що приходили з-за прикордонної смуги, та польським військом, яке діяло разом із поліцією.

Така ситуація була головною причиною рішення про створення нового формування: Корпусу охорони пограниччя. Його завданням була, передусім, охорона порядку на східному кордоні та прилеглій території. Було зрозуміло, що лише організоване, добре підготовлене та оснащене як військо формування буде в змозі повернути цим землям спокій та порядок.

Корпус охорони пограниччя був військовим формуванням із розгалуженою структурою. У ньому були свої відділи піхоти, кавалерії, жандармерії, артилерії і навіть добре організована розвідка. До Корпусу переводили солдатів з інших військових підрозділів, котрі пройшли службу у Війську Польському, що вважалося підвищенням по службі та честю.

Складні міжнаціональні стосунки на східному прикордонні протягом тривалого періоду ускладнювали солдатам прикордонних формувань налагодження співпраці з місцевим населенням. Через це перед солдатами Корпусу охорони пограниччя стояло непросте завдання – завоювати довіру серед жителів прикордоння. Одним зі способів викликати довіру жителів була організація культурних та освітніх заходів: вистав, концертів, літературних вечорів, переглядів фільмів, будівництво бібліотек і світлиць. Оркестри КОП часто брали участь у релігійних урочистостях, що їх організовували преставники різних віросповідань.

Крім цього, КОП організовував різні курси, зокрема, в галузі сільського господарства та освіти. Багато часу, також поза службою, солдати присвячували соціальній допомозі. Вони надавали позики, лікарську і ветеринарну допомогу, долучалися до будівництва інфраструктури та установ, що буди потрібні громаді. Діяльність, яку вели солдати КОП, поступово починала давати позитивні результати.

На службу в КОП приймали у першу чергу професійних офіцерів, підофіцерів та рядових після основної служби та піврічного навчання. Ідеальними кандидатами були солдати з доброю фізичною підготовкою, доброю репутацією, польської національності, що вміли читати і писати.

Керівні кадри корпус залучав з офіцерських шкіл різного типу, а підофіцерів готував сам. Із цією метою 28 серпня 1928 року на території колишньої царської фортеці в Осовці був сформований Навчальний батальйон КОП, який 28 лютого 1930 року було перейменовано на Центральну підофіцерську школу КОП.

У рамках мобілізації у 1939 році на базі окремих бригад Корпус охорони пограниччя утворює військові загони, завданням яких є доповнення основних сил, направлених на оборону країни. На їх місці «відновлювалися» загони КОП із резерву, на місці попередньої дислокації. 17 вересня 1939 року лише КОП стояв на шляху Червоної Армії. Однак накази були неоднозначні. Головнокомандувач наказує «з Совєтами не воювати», лише у випадку безпосереднього нападу або спроби роззброєння. Частина підрозділів відступає, спалюючи спочатку всі раніше таємні документи, частина приймає нерівний бій, найчастіше назавжди лишаючись на його полі.

21 вересня 1939 року ген. Орлік-Рукеманн організовує імпровізоване угруповання КОП у районі Волі Кухецької. Тоді йому вдалося зібрати під своїм командуванням 8 700 солдат. На той час єдиним напрямком діяльності був марш під Коцк і приєднання до Самостійної оперативної групи «Полісся» ген. Франциска Кліберга. По дорозі постійно відбувалися сутички з Совєтами. 29-30 вересня 1939 року відбулися ініційовані польською стороною сутички під Шацьком. Групі КОП вдалося завдати значних втрат 52-й стрілецькій дивізії Червоної Армії. У битвах із більшовиками загинуло близько 350 польських солдат, понад 900 було поранено. КОП втратив також багато амуніції та кілька вантажівок.

30 вересня група КОП знову розпочала марш у напрямку Парчева. Під час спроби перетину траси Влодава-Люблін у місцевості Витично відбулася битва з танковими підрозділами Червоної Армії, що наступали з боку Влодави. Через відсутність амуніції та зброї, а також через виснаження солдатів, ген. Вільгельм Орлік-Рукеманн звільнив їх від присяги і 1 жовтня 1939 року розпустив формування чисельністю близько 3 тисяч військових.

Офіцери і солдати КОП брали участь у Другій світовій війні у різних підрозділах польської армії. Багато з них загинули, частина потрапила до радянської неволі. Їх ув’язнили у створених НКВД таборах в Осташкові, Старобєльску і Козєльску та розстріляли весною 1940 року. Їхні могили знаходяться у багатьох місцях, зокрема у Мєдному, Харкові, Катині. Там було розстріляно, зокрема, першого командира КОП ген. Генрика Мінкевича.

ВМ

За матеріалами: www.dobroni.pl, www.muzeumsg.pl.