«Ми шукаємо те добре, що між нами було», – говорить Роман Стасюк із Грушвиці, коментуючи низку пам’ятних заходів, проведених Великоомелянівською, Шпанівською та Корнинською територіальними громадами. 22 вересня в селі Дібрівка відзначили 100-річчя створення добровільної пожежної команди, а у Шпанові встановили хрест на католицькому кладовищі.

Дібрівка

У п’ятницю в Дібрівці відзначили 100-річчя створення добровільної пожежної команди та будівництва пожежного депо. У заході взяли участь представники місцевої громади, працівники Державної служби України з надзвичайних ситуацій Рівненської області, члени громадської організації «Асоціація добровільних пожежних команд України», Рівненської спілки волинських чехів й товариства «Волинський мотоциклетний рейд» (ВМР) із Польщі. Генеральне консульство РП у Луцьку представляв консул Матеуш Маршалек.

Село Дібрівку біля Рівного (старовинна назва – Думбровка) заснували в 1869–1870 рр. чеські поселенці. Поряд із ними проживали поляки та українці, але саме чехи становили більшість населення до репатріації після Другої світової війни.

У травні 1923 р. дібрівські чехи створили в селі добровільну пожежну команду, затвердивши її статут. Шкільництво й захист від пожеж були одними з головних інвестиційних програм молодої польської держави, яка нещодавно відновила незалежність, тому того ж року в селі звели будівлі пожежного депо та школу. Про це розповів Роман Стасюк, житель села Грушвиця, який відновив приміщення пожежної команди в Дібрівці.

Як повідомив підприємець, на жаль, школа в селі не збереглася. А от у поблизькій Мартинівці ситуація склалася протилежна: там вціліла саме школа, натомість приміщення пожежного депо охорони зруйнувалося.

Будівля пожежної команди, хоч і вистояла, після Другої світової війни була занедбана й поступово руйнувалася. «Приміщення пожежної частини – це пам’ятка чеської присутності на волинській землі. Це унікальна споруда, не знаю, чи ще збереглося щось подібне в Україні. Ми її відновили», – сказав Роман Стасюк.

Будівлю реконструювали і пристосували до музейних потреб. Зараз у ній можна, зокрема, побачити кінну пожежну машину, помпи, пожежний інвентар та виставку фото. Частину експонатів подарували польські байкери із ВМР. Вони вже одинадцять років приїжджають в Україну з допомогою, а від початку повномасштабного російського вторгнення в Україну зібрали понад 1,5 млн злотих на підтримку українців.

Із часом, як зазначив співрозмовник, у селі планують відновити добровільну пожежну команду та зробити навчальний клас для дітей і дорослих із пожежної безпеки.

У коментарі телеканалу ITV учасник події Валерій Парфенюк, співзасновник «Асоціації добровільних пожежних команд України», зазначив, що вважає відновлення пожежного депо в Дібрівці дуже важливим кроком, адже розвиток добровільного пожежного руху набуває в час війни особливої актуальності.

«Відновлюючи цю будівлю, збудовану чехами в міжвоєнній Польщі, ми хотіли подякувати чехам і полякам за їхню допомогу у війні, яку ми зараз ведемо. Ми шукаємо те добре, що між нами було. Дібрівка – це один із таких прикладів. Москалі принесли нам голод і репресії, а за Польщі були інвестиції», – впевнений Роман Стасюк.

Шпанів

Того ж 22 вересня гості події, серед них – і мотоциклісти ВРМ, на запрошення Шпанівської громади відвідали пам’ятки, пов’язані з польськими сторінками історії цього села. До них приєднався Генеральний консул РП у Луцьку Славомір Місяк.

У Шпанові збереглися підземелля й офіцина маєтку князів Радзивілів та костел Святих Петра і Павла XVIII ст., який служив усипальницею для князівської родини, а зараз перебудований на православну церкву.

Основним заходом у Шпанові стало відкриття пам’ятного хреста та підняття польського й українського прапорів на місцевому католицькому кладовищі. Чин освячення нововстановленого хреста звершили спільно католицький та православний священники.

Після Другої світової війни за шпанівським цвинтарем нікому було доглядати, тож він поступово заростав самосійними деревами та кущами. Ініціаторами його впорядкування стали вже згадані байкери із «Волинського мотоциклетного рейду», які наводять лад на кладовищі кілька останніх років. Торік, коли вони не змогли прибути, некрополь прибирали місцеві жителі.

Цього року шпанівчани вирішили облаштувати на кладовищі місце, де можна було би проводити поминальні молебні за будь-якої погоди. Від ідеї встановити на ньому відновлену фігуру Божої Матері, знайдену в канаві під час минулорічного прибирання, довелося відмовитися, адже виявилося, що це – намогильний пам’ятник. Тоді голова Шпанівської територіальної громади Микола Столярчук запропонував встановити хрест і два прапори, український і польський, на знак дружби і вдячності польському народові за допомогу.

Біля хреста на пагорбі, на якому розташоване кладовище, облаштували брукований майданчик для молебнів, а на вулиці, яка веде до цвинтаря, постелили нове покриття. Віднедавна вона носить ім’я Кшиштофа Тифеля – польського добровольця, який воював із Росією у складі іноземного легіону й загинув 4 грудня 2022 р. під Бахмутом. Його тіло за згодою родини поховали в українській землі, на кладовищі «Нове» в Рівному.

Кшиштоф Тифель три місяці прожив у Шпанові, був військовим інструктором територіальної оборони. Перебуваючи в селі, особисто брав участь у прибиранні кладовища. Жителі Шпанова вирішили віддячити польському побратимові, назвавши його іменем вулицю.

«Ця війна не роз’єднала, а об’єднала наші народи. Ми хочемо берегти пам’ять про те, що було і є добре між нами», – наголосив Роман Стасюк.

Анатолій Оліх

Фото з Facebook-сторінок Головного управління ДСНС у Рівненській області та «Волинського мотоциклетного рейду»