Протягом 16–25 квітня волонтери на чолі з Олексієм Златогорським із Волинського регіонального музею українського війська та військової техніки впорядкували п’ять католицьких цвинтарів на Волині. Серед них – забуте кладовище у Трохимброді, яке відшукали в лісових нетрях.

Першим пунктом, де прибирали волонтери, зокрема музейник Юрій Мартинюк, генеалог Артур Альошин та археолог Дмитро Дем’янчук, було кладовище в Кисилині.

Кисилин

Наступним стало старе католицьке кладовище в Несвічі біля Луцька. Воно має чималу площу, на частині якої збереглися старовинні пам’ятники. Як розповів Олексій Златогорський, мешканці Несвіча прийшли з власним інструментом. «Їхня допомога дуже цінна. Без них ми не справилися би з таким об’ємом робіт», – подякував він.

Несвіч

Світлана Акімова, яка з 2015 р. є старостою цього села, розповіла, що місцеві жителі щорічно прибирають католицьке кладовище від сміття. «Цвинтар міститься на нашій території, значить він, у певному сенсі, наш», – пояснила вона.

Староста нагадала, що більш серйозно впорядкувала територію кладовища у 2016 р. група волонтерів із Польщі та України. Тоді небайдужі вирізали зарості кущів, які захопили некрополь, і видалили аварійні дерева.

«Уже кілька років наша громада співпрацює з Олексієм Златогорським. Торік, окрім звичайного вивезення сміття, ми приводили до ладу територію. Голова Городищенської громади Світлана Соколюк скерувала на допомогу працівників комунального підприємства «Добробут» із нашої громади, долучилися вчителі. Загалом було близько десятка людей. Цього року прибирали двоє осіб – стільки попросив на підмогу Олексій», – сказала Світлана Акімова.

23 квітня волонтери прибирали кладовища в Боремелі та Золочівці. Тут, за словами організатора, працювати було досить легко, адже голова Боремельської сільської громади Віктор Корінь та староста Золочівки Оксана Малецька регулярно дбають про стан польських кладовищах їхніх громад. «В обох населених пунктах жителі скликали толоки, на яких зробили майже все, що можна було. Це дало нам змогу за один день впорядкували одразу два кладовища. Це було дійсно легке прибирання, адже всю важку роботу зробили до нашого приїзду», – поділився Олексій.

Боремель

Золочівка

Останнім пунктом проєкту був Трохимбрід. Це був один із найбільших штетлів на Волині, в якому німці в серпні 1942 р. знищили, за різними оцінками, від 2 до 5 тис. євреїв. Жили тут і поляки. У 1943 р. містечко повністю стерли з обличчя землі: спочатку – відділок УПА, а потім совєтські партизани з об’єднання Сидора Ковпака спалили всі будівлі. На сьогодні нічого не вказує, що колись тут жили люди. Є лише кілька пам’ятних знаків загиблим євреям. Натомість католицьке кладовище поглинув ліс.

Трохимбрід

«Знаючи, що євреї поступово приводять до ладу могили й кіркут, який тут був, я вирішив знайти цей забутий цвинтар. Він містився біля костелу Святої Зофії. До речі, польською це містечко називалося Зофіївкою», – розповів Олексій.

Знайти некрополь допоміг працівник національного природного парку «Цуманська пуща» Володимир Лойко, житель поблизького Домашова. Він із дитинства пам’ятав дерев’яні хрести, встановлені на польських могилах.

Шукали, як розповів Олексій, довго, адже й ландшафт змінився, й дороги проходять в інших місцях. Місцевість там непрохідна для транспорту, є болота. Дошкуляли комарі – влітку тут без спеціальних засобів не обійтися. Врешті знайшли могильну плиту та залишки зруйнованого гробівця. На жаль, прочитати напис на плиті поки що не змогли, адже щоб підняти її із землі, потрібно принаймні кілька людей та інструмент.

Трохимбрід

Волонтери очистили ділянку від старих дерев і чагарів, якими заросло кладовище, а також знайшли фундаменти дерев’яного костелу. Їх зроблено не з бетону, а зі смоли, яка дуже добре збереглася. Олексій Златогорський вважає, що з нього теж можна зробити пам’ятний об’єкт.

«Тут, однозначно, будуть ще інші відкриття, але потрібно попрацювати. До речі, на пам’ятнику на одній із єврейських могил серед встановлених прізвищ є кілька явно польських. Це могли бути поляки, які за наказом німців засипали могили і яких могли теж там розстріляти», – припустив Олексій.

Серед учасників прибирання у Трохимброді був польський письменник і видавець Ришард Фрончек. Він щороку два місяці проводить на Кресах: досліджує місцевості, де жили поляки, фотографує костели, діючі й покинуті, кладовища, розмовляє з людьми. Результатом цих поїздок має стати багатотомна епопея про Креси. Навесні 2024 р. Ришард Фрончек знову відвідав Волинь, зокрема, побував у Маневичах, Любешеві, Заболотцях, Ратні, Шацьку та Замлинні. Коли дослідник довідався про проєкт весняного прибирання кладовищ на Волині від Олексія, з яким знайомий багато років, вирішив долучитися.

Загалом Ришард Фрончек на Волині був багато разів і відвідав низку населених пунктів, у які рідко заглядають мандрівники. Кілька таких експедицій він провів з отцем Анджеєм Квічалею, парохом у Маневичах.

«Коли я дізнався, що в програмі прибирання є Трохимбрід, вирішив побачити його, адже ніколи там не був. Мені емоційно важко відвідувати подібні місця, а тут від містечка навіть каменя не залишилося. Помолився там за поляків, які спочивають на цьому кладовищі», – поділився Ришард.

«Також для мене було великим шоком, коли я в Кисилині довідався від Артура Альошина, що українці безплатно впорядковують польські цвинтарі. Думаю, що для якіснішого прибирання варто було би розв’язати питання фінансування на рівні польської держави», – наголосив співрозмовник.

Через кілька тижнів Олексій Златогорський планує обробити гербіцидами впорядковані кладовища.

Прибирання згаданих у тексті цвинтарів відбулося за підтримки Генерального консульства РП у Луцьку.

Анатолій Оліх

Фото надав Олексій Златогорський

На головному фото: цвинтар у Несвічі