Мріяв працювати для Бога в Україні
Статті

Ксьондз Анджей Квічаля допомагав Україні молитвою і ділом. Він мав по-справжньому дружні відносини з вірянами з усіх парафій, де працював. Двері його дому завжди були гостинно відчинені для кожного. Спогадами про священника поділилися прихожани та духовенство Луцької дієцезії.

4 липня в костелі Зіслання Святого Духа в Маневичах молилися за померлого ксьондза Анджея Квічалю. У жалобній месі взяли участь священники з Луцької дієцезії та Львівської архідієцезії. Попрощатися зі своїм парохом прийшли католики з парафій, душпастирем яких був отець Анджей, та жителі Маневич, які знали покійного. Богослужіння очолив отець-канонік Павло Хом’як, канцлер Луцької дієцезії.

Водночас у Прусіновіцах Опольського воєводства, на батьківщині отця Анджея Квічалі, єпископ Віталій Скомаровський, ординарій Луцької дієцезії, відслужив погребальну месу.

Проповідь у маневицькому костелі виголосив отець-канонік Роман Бурник, який нагадав учасникам літургії коротку біографію отця Анджея. На завершення меси отець-канонік Павло Хом’як представив нового адміністратора парафій у Маневичах та Любешеві – отця Романа Власюка.

«Для нашої громади це велика втрата. Ще від початку російської агресії у 2014 р. ксьондз Анджей був активним захисником України в молитвах за наших воїнів. Але не тільки молитвою, а й ділом. Неодноразово він передавав нашій громаді гуманітарну допомогу від своїх друзів. Наприклад, коли нашій католицькій парафії прийшла допомога від вірян із гміни Сулув, із якою Маневичі мають партнерські відносини, священник невідкладно передав практично все громаді. І ми того ж дня разом відправили вантаж Збройним силам України. Він був небайдужим до людей і радо йшов усім на допомогу. Шкода, ми не встигли попрощатися. Він був і гарною людиною, і гарним священником», – так відгукнувся про ксьондза Анджея Маневицький селищний голова Олександр Гаврилюк.

Ксьондз-канонік Вітольд-Йосиф Ковалів фактично був першим священником, який зустрів ксьондза Анджея, тоді ще семінариста, на волинській землі. «Зателефонував до мене ксьондз Мар’ян Бучек, тоді канцлер Львівської архідієцезії. Каже: «Є в мене тут один семінарист, треба його перевірити, чи годиться він для роботи в Україні». Так Анджей Квічаля прийшов до мене в парафію в Острозі. Були певні труднощі, адже до семінарії він не був міністрантом чи лектором, його потрібно було вчити деяких речей. Він дуже переживав, коли треба було щось сказати перед людьми», – поділився спогадами священник.

«Анджей був на пів року старшим за мене, а я, коли дивився на нього, згадував себе в міністрантські часи. Псалом для нього заспівати взагалі було мукою. Кожен стовпчик був на іншу мелодію. Але наші віряни толерантні, терпіли», – усміхнувся ксьондз-канонік Вітольд-Йосиф Ковалів.

За його словами, все це швидко компенсувалося тим, що ксьондз Анджей був дуже ретельним: «Він допомагав у катехизі, ходив по коляді. Одного разу, коли я сказав йому про свою ідею відбудувати барокову дзвіницю в Острозі, він узяв лопату і відкопав її фундамент. Збив руки до крові, адже незвичний був до тривалої фізичної роботи, але взявся і зробив. Я, якби знав, що він так учинить, то навіть не згадував би про це, адже вийшло, що я ніби старшую над ним. Але ні – це він сам вирішив».

Молодому семінаристові, за словами отця Вітольда-Йосифа, були притаманні дуже цінні риси: відкритість і щирість. Анджей володів неймовірною здібністю налагоджувати контакт із незнайомими людьми. Він мав по-справжньому дружні зв’язки з вірянами геть усіх парафій, якими в ті часи керував отець Ковалів: з Острога, Здолбунова, Клевані, Кунева та багатьох інших населених пунктів.

Семінарист Квічаля приїжджав на Волинь на кожні канікули. Як згадує отець-канонік, коли той приїхав удруге, до нього почали вишиковуватися черги старших парафіянок за лікарськими консультаціями, адже він був випускником Вроцлавської медичної академії і до вступу в семінарію працював у лікарні. Анджей кожну вислуховував, давав поради та, якщо це було потрібно, приписував якісь пігулки. «Можливо, це був ефект плацебо, але діяло», – згадує священник.

Оскільки Анджей навчався в Замойсько-Любачівській семінарії, тобто його готували для праці в Львівські архідієцезії, отцю Вітольду-Йосифу довелося просити тодішнього ординарія, єпископа Мар’яна Яворського відпустити семінариста. І той дозволив на інкардинацію – зарахування Анджея Квічалі після закінчення семінарії до Луцької дієцезії. Висвячував його у 2000 р. Маркіян Трофим’як, правлячий єпископ. Отак ксьондз Анджей Квічаля став одним із перших священників Луцької дієцезії після її відновлення.

«Він любив Волинь, цікавився її історією. Полюбляв поїздки, особливо туди, де колись були костели. Тож свою магістерську працю присвятив історії нашої острозької парафії від кінця Другої світової війни до сьогодення. Після захисту вона вийшла в серії «Волання з Волині», – розповів отець Вітольд-Йосиф Ковалів.

«Він був для нас і татом, і мамою, і лікарем. Аж не віриться, що його вже немає. Торік ми за його ідеєю висадили юкову алею. І ось вона заквітла на його похорон. Він її вже не побачить. І вулицю Галана в Маневичах, який виступав проти релігії, мають перейменувати на Костельну. Ксьондз про це мріяв. Він був не лише дбайливим господарем, а й хорошим пастирем, просто доброю людиною. Прийдемо до костелу, а він питає: «Як ваше здоров’я?» Пропонує чай, каву», – пригадала Галина Горайчук, парафіянка і членкиня маневицького відділення Товариства польської культури імені Еви Фелінської на Волині.

«Ми знайомі з 1994 р. Я вже два роки навчався у Вищій духовній семінарії Замойсько-Любачівської дієцезії в Любліні, коли він приїхав туди вступати. Мав довге волосся, був одягнений у джинси – і так пішов на співбесіду з ректором семінарії. Ми майже одразу потоваришували, адже виявилося, що він уже тоді мріяв працювати для Бога в Україні. Можливо, це було під впливом його матері, адже її предки були з Волині. Він був відкритим і щирим, його усмішка й гумор роззброювали», – розповів ксьондз Олександр Гамалійчук, парох у Торчині.

«Під час служіння в Луцькій дієцезії ми зберегли дружні відносини. Дім ксьондза Анджея був дуже гостинним і ми, священники, любили збиратися в нього. Зокрема, я приїжджав до нього зі своїми друзями, православними священниками з Дубна. Він був хорошим співрозмовником, ерудованим і компанійським. До того ж мав медичну освіту. Ще в семінарійні часи він був нашим фармацевтом, при кожній потребі ми зверталися до нього і він завжди радо служив допомогою. Тож ми, семінаристи, навіть прізвисько йому вигадали: «Докторик». Йому це було приємно», – згадував священник.

«Я з парафії в Черську, якою отець Анджей опікувався, коли тільки-но прибув на Волинь, – сказала Валентина Харчук. – У нашому селі проживало досить багато католиків, моя бабця теж була католичкою. Ксьондз приїжджав до нас, відправляв служби в бабусиній хаті, тоді ми й познайомилися. Упродовж цих 20 літ для нас він був другим татом, другом, братом, дядьком. Ким він був для мене? Що я можу сказати, якщо він навіть допомагав мені купувати весільну сукню?! Всього добра, яке він дарував своєму оточенню, не перерахувати».

Текст і фото: Анатолій Оліх

Схожі публікації
Книжкова співпраця Збаража з польськими містами-побратимами триває
Події
Жителі Збаразької громади збирають україномовні книги для польських бібліотек та українців, які перебувають в Польщі і мають потребу в таких виданнях.
08 серпня 2022
150 років тому освятили костел у Драганівці на Тернопільщині
Події
У Драганівці Тернопільської області відбулися урочистості з нагоди 150-річчя освячення костелу Матері Божої Сніжної.
06 серпня 2022
Липнева толока на цвинтарі у Збаражі
Події
Наприкінці липня на католицькій частині міського цвинтаря у Збаражі відбулася ще одна толока. Містяни впорядковували кладовище також напередодні Великодня.
05 серпня 2022
У Любешеві боролися із зарослями на католицькому кладовищі
Події
Молоду акацію, яка активно розростається на старому католицькому кладовищі в Любешеві, покропили гербіцидами.
05 серпня 2022
Гдиня запрошує на волонтерську програму, пов’язану з роботою в медіа
Події
​​​​​​​Центр співпраці та мобільності молоді у Гдині запрошує на довгострокову волонтерську програму, пов’язану з роботою в медіа.
04 серпня 2022
Триває набір учасників проєкту «Бізнесове ABC для осіб з України»
Події
Ти з України? Цікавишся створенням власного бізнесу в Польщі, але не знаєш, як вирішити формальні питання? Хочеш зустріти активних та підприємливих людей? Запишись на Літню школу підприємництва «Бізнесове ABC для осіб з України».
03 серпня 2022
Тернопільські поляки наводили лад на Микулинецькому цвинтарі
Події
Члени Польського центру культури та освіти імені професора Мечислава Кромпця вшанували поляків, які спочивають на Микулинецькому цвинтарі в Тернополі.
02 серпня 2022
Забути хоч на мить про війну: в Замлинні відбувся дитячий табір «Гарячі серця»
Події
Друга зміна в Інтеграційному центрі «Замлиння» отримала назву «Гарячі серця» й зібрала дітей із Луцька, Любомля й Новоградa-Волинського, а також із Донецької, Київської, Херсонської, Харківської областей.
02 серпня 2022
ABC польської культури: Ігнацій Гоголевський – майстер польської мови
Статті
Багатьох літературних постатей ми асоціюємо з акторами, які втілилися в ролі героїв видатних творів, перенесених на великі чи малі екрани. Один із таких – Ігнацій Гоголевський, який зіграв Антека Борину в серіалі за романом Владислава Реймонта «Селяни», знятому в 1971–1973 рр., та в кіноверсії, створеній Яном Рибковський у 1973 р.
29 липня 2022