2017 р. урочистість Воскресіння Господнього припала на 16 квітня. Християни західного і східного обрядів цьогоріч зустрічали Пасху разом, але католики Луцька мали ще одну додаткову нагоду для святкування: цього дня свій 70-й день народження відзначав колишній луцький ординарій, єпископ-сеньйор Маркіян Трофим’як.
Маркіян Трофим’як народився 16 квітня 1947 р. у містечку Козова на Тернопільщині. В 1965 р., після закінчення середньої школи, юнак вступив на музичний відділ Львівського педагогічного училища. Маркіян навчався там до 1969 р., щоправда, з перервою на обов’язкову службу в армії. В 1969 р. він виїхав до Риги, щоби вступити до католицької духовної семінарії; тоді радянська влада вперше дозволила прийняти до семінарії кількох студентів з України. 26 травня 1974 р. Маркіян Трофим’як прийняв священицький сан і повернувся в Україну.
Священицьке служіння в ті часи, можна так сказати, було не просто нелегким – це був майже подвиг, адже влада боролася з Церквою всіма дозволеними й недозволеними методами. Католицьких священиків у всій Україні набралася б жменька, тому «парафія» отця Маркіяна була просто величезною: він служив католикам у Львівській, Тернопільській, Хмельницькій, Івано-Франківській, а також у Рівненській та Волинській областях.
16 січня 1991 р. Папа Ян Павло ІІ відновив ієрархію Римо-католицької церкви в Україні. Святіший Отець призначив для України п’ятьох єпископів, серед них був і Маркіян Трофим’як. Номінований владика спочатку працював у Львівській архідієцезії, а 18 травня 1996 р. Папа Ян Павло ІІ відновив Луцьку дієцезію і призначив її апостольським адміністратором єпископа львівського Мар’яна Яворського, який, у свою чергу, призначив єпископа Маркіяна генеральним вікарієм. А вже 26 березня 1998 р. єпископ Маркіян став ординарієм Луцької дієцезії.
Роботи перед новим керівним єпископом було багато, адже Луцька дієцезія постраждала чи не найбільше з усіх католицьких дієцезій України. У Волинській і Рівненській областях до 1989 р. не було жодного дійсного католицького храму! А до війни їх було 167… Ще наприкінці 80-х – на початку 90-х, коли виникла така можливість, отець Маркіян став натхненником і організатором багатьох ініціатив із повернення католикам їхніх святинь. Близько ста парафій Західної України можуть вважати владику Маркіяна своїм «хрещеним батьком»! І в Луцькій дієцезії за часів правління владики Маркіяна вдалося повернути кільканадцять храмів і збудувати п’ять нових.
У 1996 р. єпископ Трофим’як став одним з ініціаторів створення Всеукраїнської ради церков і релігійних організацій (ВЦіРО) – представницького консультативно-дорадчого органу, мета якого полягає в координації міжцерковного й міжрелігійного діалогу та об’єднанні релігійних і громадських організацій задля духовного та суспільного відродження України. Зараз ВЦіРО бере активну участь у державному та законотворчому житті України, й державна влада бере до уваги голос вірян. Також владика Маркіян, разом із єпископом Юліаном Гбуром із УГКЦ, очолив у 2001 р. комітет з організації візиту Папи Яна Павла ІІ до України, який став однією з найважливіших подій у новітній історії України.
У 2005 р. за ініціативи єпископа Маркіяна була створена Волинська рада церков, яка діє і тепер. Благодійний телерадіомарафон «Бог багатий милосердям», який під егідою ВРЦ проходить щороку після Різдва, допоміг уже багатьом людям, котрі потребували підтримки – духовної і матеріальної.
Проте можна ризикнути, сказавши, що найбільшим здобутком діяльності єпископа Маркіяна став «Римський Месал». У 2002 р. Ватикан видав типову книгу, обов’язкову для використання латинською Церквою в усьому світі. Саме під керівництвом та за безпосередньої участі владики ця головна богослужбова книга католицької Церкви створювалася українською мовою. Українське видання вийшло друком у 2012 р. – першим у світі. Мало хто усвідомлює, що видання «Месалу» – це унікальна подія найвищого релігійного й культурного рівня не лише для католицької Церкви, а й для всієї України. Відзначимо, що, наприклад, Німеччина, Великобританія, Італія затвердили переклади своїми мовами на кілька років пізніше від України, а багато країн із набагато більшими можливостями та ресурсами, не мають такого перекладу й досі. Можна заявити, що лише завдяки жертовності та енергії владики Маркіяна, ординарія луцького, Церква в Україні має свій «Месал».
Волиняни пам’ятають владику Маркіяна та дякують за його служіння.
Анатолій ОЛІХ
Колектив «Волинського монітора»,
Товариство польської культури імені Еви Фелінської на Волині
і численні друзі
бажають ювілярові Божого благословення, міцного здоров’я і многая-многая літа!
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
ЄПИСКОП ВІТАЛІЙ СКОМАРОВСЬКИЙ: «ВІДЧУВАЮ СЕБЕ ПОКЛИКАНИМ ДО СВЯЩЕНСТВА»
ЄПИСКОП СТАНІСЛАВ ШИРОКОРАДЮК: НАША ЗБРОЯ – РОЗАРІЙ І МОЛИТВА