У рамках відзначення Дня міста в Луцьку відбувся круглий стіл, присвячений проблемам національних меншин в умовах війни.

Круглий стіл «Єдність голосів: подолання викликів та розширення можливостей для національних меншин у Луцьку» пройшов 13 вересня в межах проєкту «Разом сильніші: підтримка та розширення можливостей національних меншин у Луцьку під час війни». Його реалізують за фінансової підтримки проєкту Ради Європи «Підтримка реформи законодавчої бази щодо національних меншин та стійкості національних меншин і ромів в Україні».

Участь у розмові взяли участь експерти Ради Європи, посадовці різних рівнів, представники громадських організацій і національних товариств. Їх гостив у своїх стінах Музейний простір «Окольний замок».

Під час чотирьох панелей учасники ділилися проблемами, з якими зіткнулися під час війни національні меншини, а також шукали шляхи їх вирішення. Особливо емоційно насиченими були доповіді представників тих спільнот, які лице в лице зіткнулися з викликами війни.

Так, Олена Арабаджи, голова Всеукраїнської караїмської спільноти, голова Громадської організації «Спілка караїмів України», розповіла, яких переслідувань зазнав її народ від російських окупантів. Караїми – один із найменших народів, їхню чисельність станом на сьогодні оцінюють у кілька тисяч осіб, які розкидані по всьому світу. Луцьк є одним із небагатьох міст, в якому колись компактно проживали караїми. Своєю батьківщиною вони вважають Крим.

«Я вчора відвідала у вашому місті вулицю Караїмську. На ній жили караїми, які сюди переселилися з Криму. Для вас це історія. А для мене свідчення, що мій маленький народ є, і ми боремося. Впродовж століть ми зберігали свою мову і культуру, свою національну і релігійну ідентичність», – поділилася пані Олена.

«Підтримка, подібні до цього круглого столу заходи дуже потрібні нам, невеликим національним спільнотам. Єдність України – в її розмаїтті. Важливо, що держава почала діалог із національними спільнотами. Не монолог, як було раніше, а саме діалог. Зокрема, були прийняті Закони України «Про корінні народи України» і «Про національні меншини (спільноти) України». Я брала участь у їх розробці, і це був дуже непростий шлях. В Україні живуть представники понад 130 націй і народностей. Я переконана, що виважена національна політика – це ресурс стійкості держави під час війни», – вважає Олена Арабаджи.

Доповідачка очолювала караїмську спільноту в Мелітополі, який зараз окупований росіянами. «Спочатку, у 2014 р., ми втратили духовний, ментальний зв’язок із дорогим нашому серцю Кримом. У 2024 р., у перший день повномасштабного вторгнення росіяни зайняли Мелітополь. Російський наратив говорить про те, що вони нас визволяють. І вони нас «визволили»: від нашої недільної школи вивчення караїмської мови, від нашого культурного центру, музею», – розповіла учасниця круглого столу.

Із музею росіяни викинули цінні експонати і влаштували в приміщенні кальянну. Також вони перейменували вулиці, названі на честь караїмських діячів.

Деяких національних діячів «визволителі» забрали на підвал. Однією з перших постраждала, зокрема, кримська татарка Лейла Ібрагімова, депутатка Запорізької обласної ради, директорка Мелітопольського міського краєзнавчого музею.

Люди змушені покидати рідні місця, рятуючи своє життя. За словами Олени Арабаджи, зараз її родина розкидана по чотирьох країнах.

«Але виїхали не всі. Софія, караїмка, залишилася. Їй 90 років, вона почесна громадянка Мелітополя. До неї щотижня проходять російські чиновники, але вона відмовляється брати російський паспорт. «Я чекаю повернення України», – говорить вона. І я теж надіюся, що ми повернемося у вільний Мелітополь, і все відбудуємо», – сказала Олена Арабаджи.

Своїм досвідом співпраці з національними меншинами поділилися Олена Шуліка, заступниця міського голови Павлограда, і Наталія Трояновська, головна спеціалістка управління суспільних комунікацій Сумської міської ради. Ці міста розташовані всього за кілька десятків кілометрів від фронту, тому перед ними стоять трохи інші виклики, ніж перед порівняно мирним Луцьком.

«До нас привезли дітей із Донецької області, випускників, здавати тести. У нас графік ввімкнення електрики був такий: 12 годин світла немає, потім вмикають на годину. Спека страшенна, постійні прильоти. Ми розуміли, що якщо ми, викладачі, не встигнемо, то результати тесту анулюють. Тому працювали до пізнього вечора, адже розуміли, що їм ще треба довго повертатися додому, через блокпости, в небезпеці. Плакали всі. Це – зовсім інше, ніж участь на засіданнях, де наводять цифри, факти, говорять про необхідність реформ. Можливо, це трохи не по темі нашого круглого столу, але для нас важливо поділитися своїми переживаннями», – розповіла Олена Шуліка.

Польську національну спільноту на круглому столі представляла Ніна Поремська, голова Товариства польської культури імені Тадеуша Костюшка. Вона розповіла про культурні та просвітницькі проєкти, а також про численні благодійні ініціативи, які реалізовує польська громада в Луцьку.

Євгенія Васильєва, голова товариства чехів «Матіце Волинська», розповіла про важливість співпраці між національними товариствами в Луцьку. Вона згадала, зокрема, про благодійний концерт, який спільно провели луцькі чехи, поляки, євреї та німці. «Найбільші наші труднощі – це війна. І ми можемо подолати їх тільки спільно. Якщо ми будемо закриватися одне від одного, то загинемо. Ми багаті тим, що ми різні. Ми маємо різні корені, але коли ці корені переплітаються, такі дерева неможливо зламати. Ми все здолаємо», – вважає Євгенія Васильєва.

Текст і фото: Анатолій Оліх