У Музеї волинської ікони відбулося відкриття мандрівної виставки «Подільська ікона ХІХ – початку ХХ століть».

69 подільських ікон зможуть оглянути лучани й гості міста у Музеї волинської ікони впродовж наступних кількох місяців. Їх надав народний художник України, меценат і краєзнавець Володимир Козюк із Вінниці. Збірка поки що не має власного приміщення, тому її виставляють у різних музейних установах України. Так, до Луцька експозиція прибула з Національного музею у Львові імені Андрея Шептицького.

Загалом колекція народних ікон, зібраних Володимиром Козюком, нараховує понад 250 унікальних зразків сакрального живопису на полотні та внесена до Книги рекордів України. До речі, меценат має ще один зафіксований у книзі рекорд – він передав зі своєї колекції до музеїв України понад 1500 предметів старовини.

Серед привезених до Луцька – як храмові, так і домашні ікони. Створені вони наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст.

«Особливість подільської ікони полягає в тому, що вона поєднує в собі і візантійський канон, і західноєвропейські елементи живопису, і народні традиції. Ці образи мають особливе обрамлення, яке характерне саме для подільської ікони, насамперед різноманітні квіти», – розповіла виконувачка обов’язків завідувача музею Світлана Василевська.

«Коли ми почали розпаковувати ікони, монтувати виставку, ми були вражені, наскільки ці ікони відрізняються від наших, волинських», – поділилася своїми враженнями старша наукова співробітниця музею Людмила Карпюк, яка проводила першу екскурсію виставкою.

А особливостей у подільських ікон дійсно багато. Це і багатосюжетність, і неймовірно широка кольорова палітра, і великий формат. Але передусім – це не схематично, за каноном, а живо виписані обличчя та фігури зображених на іконах Христа, Богородиці, Святих.

«Волинь ХІХ століття з її строгістю, суворою сакральністю дуже відрізняється від цих подільських «олюднених» образів», – констатувала дослідниця.

Для відвідувачів було цікаво дізнатися, що великий формат подільських ікон продиктований особливостями побуту місцевих жителів. Подоляни у своїх хатах часто завішували іконами цілі стіни, тому й ширина деяких полотен сягає навіть трьох і більше метрів. Майстри писали образи олійними фарбами на полотні й вивозили свої твори на ярмарки в рулонах. Клієнт підходив та вибирав і сюжет, який йому подобався, і потрібну довжину.

Подільські ікони багатосюжетні – на них Ісус Христос спокійно сусідить зі Святою Варварою та Святою Катериною, Богородиця зі Святим Миколаєм і Романом Сладкоспівцем. Площина зображення часто була поділена на окремі частини орнаментованими рамками. Художники з Поділля також щедро оздоблювали свої твори декоративною орнаментикою, зокрема, різноманітними квітами – ружами, півоніями, ромашками, волошками.

На виставці, крім поширених в іконописі композицій «Тайної вечері», «Гробу Господнього», «Покрову Пресвятої Богородиці», представлені також ікони з рідкісним сюжетом, як-то «Христос – Недремне Око», «Христос у точилі», наприклад. Привертає увагу багатодільна ікона «Символ віри» 1908 р. На ній низка мініатюр, поділена рамками, ілюструє вірші Нікейсько-Константинопольського символу віри, виписані в кожній з них.

Текст і фото: Анатолій Оліх