Цього року при вступі на відділення полоністики Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки конкурс на одне місце державної форми складав більше 12 осіб.

Насправді ж вивчення польської мови стало популярним задовго до цього. Географічна близькість західних регіонів України з Польщею та й спільне минуле далося взнаки. Чи не кожен другий українець розуміє польську, хоч і не завжди може говорити мовою сусідів. А скільки людей вивчило польську у 80-ті завдяки польському радіо, хвилі якого тихцем шукали на приймачах як альтернативу партійному українському? Згодом діти містах та селах Західної України росли на мультфільмах, що транслювалися на польських телеканалах, яких, у певний час, було приблизно ж стільки, скільки й українських. Тепер Польща – одна з найближчих до України європейських країн, куди українці їдуть за досвідом, навчанням та роботою. Тому, в принципі, все логічно. Однак такий інтерес українських студентів до польської філології все-таки вражає.

Декан Інституту філології та журналістики Східноєвропейського національного університету ім. Лесі Українки Юрій Васильович Громик розповідає, що суттєво конкурсні показники зростають від 2009 року. Саме тоді на відділенні полоністики запроваджено паралельне вивчення польської та англійської мов, а також упроваджено спеціалізацію «Переклад». Тобто з дипломом польського філолога можна працювати за трьома напрямками: викладачем польської мови та літератури, викладачем англійської мови та перекладачем. Відтак, за ці роки ліцензований обсяг на польську філологію збільшено від початкових 20 місць до теперішніх 38.

За словами декана Інституту філології та журналістики, поштовхом до збільшення показників прийому в 2014 році стала вступна кампанія 2013. Минулого року на 10 місць державної форми навчання було подано 139 заяв, тобто конкурс на одне місце складав майже 14 осіб. Таким чином, польська філологія торік виявилася однією з небагатьох спеціальностей, де за результатами набору на перший курс було цілком заповнено ліцензований обсяг.

«Цього ж року на відділення полоністики зараховано 33 студенти, що найбільше за всю історію цієї спеціальності у навчальному закладі. Із цієї кількості на державну форму навчання прийнято 14 молодих людей. Усього було подано 173 заяви, тобто на одне місце державної форми претендувало більше 12 осіб», – зазначає Юрій Васильович.

Студентів-полоністів поділили на дві групи: у першій – 18, у другій – 15 осіб.

Більшість першокурсників зізнаються, що польської мови до вступу в університет не знали і вчитимуть її вперше. Є й такі, що відвідували курси польської ще зі школи.

«Я ходила на курси польської мови у місті Горохів. Узимку, перед католицьким Різдвом, до нас на уроки приїхали поляки, розповідали про життя у Польщі. Мені сподобалася їхня культура, традиції, ментальність, сподобалася мова. Ми намагалися говорити з ними польською. Так і виникло бажання», – розповідає староста однієї з груп Ірина Новосад.

А от першокурсниця Марія Мельничук спершу побувала в Польщі, а вже потім вирішила вивчати польську мову. І ті, що знають польську, і ті, що не знають, донедавна мали спільну мрію: вступити на польську філологію. Студенти запевняють, поки вчити польську не важко.

Плани на майбутнє у кожного різні. Хтось хоче продовжити навчання в Польщі, хтось – працювати перекладачем, а ще дехто викладати польську діткам. Є й зовсім несподівані наміри. До прикладу, першокурсниця Юлія Мельничук планує стати журналістом, а польську вивчає для загального розвитку.

На питання, чому одразу не вступали до Польщі, першокурсники одноголосно відповідають: батьки не відпустили.

Натомість студенти, які цього року закінчують останній курс навчання, запевняють: роботу з дипломом польської філології знайти не складно. Це і школа, і приватні курси, і візові центри, й офісна робота у фірмах, які мають зв’язок із Польщею, і, зрештою, популярне сьогодні репетиторство. Випускники переконані, щоб працевлаштуватися за спеціальністю, важливо мати бажання робити те, чого тебе навчили. У майбутньому багато хто хоче поїхати в Польщу.

Тим паче, перед студентами-полоністами СНУ ім. Лесі Українки відкрито великі можливості, оскільки кафедра слов’янської філології та й інші кафедри Інституту філології та журналістики мають давні й тісні контакти з багатьма навчальними закладами Польщі.

«Співпраця виявляється в міжнародних наукових конференціях, спільних збірниках наукових праць, в участі волинських науковців у польських грантових програмах, у можливості наших студентів пройти мовну практику, викладачів – стажування в навчальних закладах Польщі. Уже кілька років за сприяння Генерального консульства Республіки Польща в Луцьку діє програма, за якою провідні вчені-філологи Варшавського університету читають лекції для студентів-полоністів нашого університету», – розповідає декан Інституту філології та журналістики Юрій Громик.

Та й поза межами навчального закладу є безліч програм, які дозволяють вчитися, обмінюватися знаннями, професійно зростати чи просто відпочивати у Польщі. Тому вчити польську в Україні не тільки цікаво, а й вигідно.
Завідувач кафедри слов’янської філології, доктор філологічних наук, професор Луїза Костянтинівна Оляндер підтверджує, що студенти приходять різні: хтось знає мову одразу, хтось учить поступово, одні хочуть працювати у Польщі, в Європі, інші – викладати у школах. У всіх різні плани, і всі однаково хочуть їх втілити в життя. Головне, щоб ті мрії не розбилися об жорстоку буденність.

Оксана ПУНЯК