Дострокові парламентські вибори в Україні викликали значне зацікавлення у світі, в Європі та в нашої сусідки – Польщі. З Польщі в Україну прибула парламентська делегація у складі 40 осіб, якій було доручено особливу місію: спостерігати, чи вибори в Україні проходять згідно з демократичними принципами.

Представники польського сейму та сенату вирушили до українських міст: Києва, Одеси, Вінниці, Львова, Харкова й роз’їхалися регіонами. Частина з них відвідала волинські міста, серед них Луцьк, Ковель і Володимир-Волинський. «Волинський монітор» попросив депутатів польського сейму Аркадіуша Мулярчика, члена Сеймової комісії з закордонних справ, та Александра Сосну, члена клубу «Громадянської платформи» з Білостоку, поділитися своїми спостереженнями про вибори.

– Пане депутате, як, на Вашу думку, проходив виборчий процес в Україні? Оцініть його кількома словами.

Аркадіуш Мулярчик: Ми відвідали кільканадцять виборчих комісій на Волині й помітили, що вибори проводилися за всіма демократичними принципами, яких потрібно дотримуватися у виборчому процесі в демократичних і правових державах. У нас не виникло зауважень. Нас дуже добре прийняли й ми відчули, що тут Польщу люблять. Ми теж любимо Україну й бажаємо, щоб українці вибрали тих парламентарів, а в кінцевому результаті й уряд, які зможуть провести в країні реальні зміни в суспільній, економічній і ментальній сферах. Це буде нелегкий процес, але потрібно розпочати рішучі дії, які сприятимуть тому, що в країні настануть позитивні зміни в устрої.

– Для нас, волинських поляків, Білосток – це дуже важливе місто. Щороку ми беремо участь у Марші живої пам’яті польського Сибіру. Чого, на Вашу думку, не вистачає в політичному житті в Україні?

Александр Сосна: Я також завжди стараюся брати участь у Марші. А якщо говорити про сьогоднішній день, думаю, що вам не вистачає активної діяльності органів самоврядування. Самоврядування на найнижчому рівні, тобто села, міста чи району, дає можливість взяти справи у свої руки. Надзвичайно важлива фінансова підтримка органів самоврядування. Вони повинні отримувати постійні грошові надходження. Не менш важливо, які люди в майбутньому ввійдуть до органів місцевого самоврядування. Це повинні бути особи, що взялися за цю справу, бажаючи змінити своє найближче оточення, а не з метою отримання влади та політичної кар’єри. Чимало українців приїжджають до Польщі на навчання. Важливо, щоб вони усвідомлювали, що той здобутий багаж знань і досвіду потрібно привезти назад в Україну. Адже саме вони стануть рушійною силою та фундаментом реформ, що мають відбутися у вашій країні.

– Якщо дивитися з перспективи польського досвіду в Євросоюзі, що б Ви порадили сьогодні Україні?

А. С.: Вважаю, що українці повинні взятися за розбудову місцевих спільнот, своїх малих батьківщин. Повинні з’явитися локальні лідери, які об’єднають людей навколо певної мети. Цією метою може стати, наприклад, ремонт дороги у своєму селі. Потрібно створювати органи самоуправління, які визначать завдання й поступово будуть їх реалізовувати. Треба впроваджувати зміни на місці проживання, місці роботи, щоб подбати про своє найближче оточення. Спочатку будується фундамент держави та суспільства. Звичайно, потрібна боротьба з корупцією, кумівством, необхідно викорінювати ці патології, але не менш важлива розбудова найнижчого щабля, тобто на рівні малої батьківщини потрібно віддати владу людям і розподілити між ними відповідальність.

– Членство в ЄС має добрі та погані сторони, й українці це бачать.

A. М.: Я думаю, що на сьогоднішній день іншої та кращої альтернативи, ніж ЄС, для України немає. ЄС, передусім, це механізми й процедури, котрі допоможуть стримувати корупцію та краще використовувати суспільні кошти, це шанс на прискорення розвитку. Але не треба теж себе переконувати, що це ідеальний вихід. Потрібно подбати про збереження своєї промисловості, своєї економіки, своїх локальних фірм. Треба зміцнювати та відстоювати власну фінансову, медійну та економічну системи. На мою думку, помилкою Польщі було те, що, наприклад, швидкими темпами в країну ввійшли великі глобальні корпорації, які притиснули, а в деяких галузях підпорядкували собі дрібних польських підприємців. Проте, з іншого боку, всі ці можливості й небезпеки, котрі дає членство в економічній, громадській, а передусім у політичній спільноті Європейського Союзу – це ціна, яку потрібно заплатити за безпеку країни.

A. С.: Якщо продовжувати тему, то я хотів би нагадати, що ми вже були в об’єднаній Європі, а держава Ягелонів була праобразом Євросоюзу. В цій державі разом у злагоді та єдності проживали різні народи. «Єдність у різноманітті». Я прибічник такого життя. Сьогодні я зайшов до луцького костелу, потім відвідав церкву, пізніше – храм євангелістів і вирушив до синагоги, яка була замкнена. Ці святині розташовані в чотирьох кутках квадрату й 100 років тому вони були сповнені життя. Тогочасне суспільство функціонувало та існувало разом. Ніхто нічого не нав’язував, ніхто не виставляв претензій, що в неділю люди розходилися різними храмами, а в суботу ніхто не мав претензій до того, що євреї святкували свій день. Це було нормально.

Євросоюз дає нам вигоди, а ми ними користуємося. От тільки він нав’язує певні схеми й стандарти, які «вбивають» нашу індивідуальність. ЄС потрібні ці універсальність і стандартизація, але Польща старається в цьому всьому зберегти власну індивідуальність.

– Що потрібно знати й до чого готуватися перед вступом до ЄС?

A. М.: Потрібно усвідомлювати, що  Європейський Союз – це не тільки певні гарантії та стандарти розвитку, але й економічна та політична гра інтересів. ЄС – це не тільки «добра тітка», яка всім роздаватиме, а гра інтересів держав із найбільшим економічним і політичним капіталом.

Ми повинні усвідомлювати, що, з одного боку, вона надає нам певну базу безпеки та свобод, але, з другого, ми відкриваємо свою країну, свої ринки для всіх інших країн Євросоюзу. Це створює певну загрозу для багатьох галузей промисловості та економіки. Однак спільний ринок створює для нас також інші можливості. Європейський Союз – це єдиний ринок і спільна марка, яка сприяє конкурентоспроможності Польщі. Це потужна світова марка.  

– Як Україна зможе себе вберегти від домінування сильніших держав?

A. С.: Існують певні стандарти, процедури, закони, які надають гарантії для всіх країн ЄС. Проте ми повинні відповісти собі на запитання: «Яка наша мета?» Євросоюз, незважаючи на загрози, дає нам стандарти, економічний захист, свободу пересування людей, капіталу… А це певні цінності. На сьогодні, як бачимо, членство в ЄС дає більше шансів.

– Чи ми будемо один одного підтримувати в європейському просторі?

A. М.: На мою думку, це міститься передусім у площині інтересів Польщі й України. Польща особисто зацікавлена в тому, щоб Україна була демократичною державою, щоб якнайшвидше вступила в ЄС, бо це розширює простір нашої економічної та особистої безпеки. Це в наших інтересах. Але водночас ми станемо конкурентами, бо підприємства, які, наприклад, є в Новому Сончі чи у Варшаві, незабаром почнуть конкурувати з підприємствами у Луцьку чи у Львові. Тож я підкреслюю, що це водночас шанс і конкуренція. Потрібно це усвідомлювати.

– Що Ви можете побажати Україні?

A. М.: Відважно використати той шанс, який ви сьогодні отримали. Незважаючи на великі втрати, Україна показала, що жертовно бореться за свою незалежність та свободу. Переконаний у тому, що Україна переможе. Нині з’явився шанс наблизитися до Європи та провести такі реформи, які дадуть Україні можливість піднятися на вищий щабель у розвитку демократичних свобод, законодавчої бази та економічних стандартів.

A. С.: А я бажаю українцям витривалості у вибраному напрямку, незважаючи на різні перешкоди, які можуть виникнути. Варто пам’ятати, що єдність полягає в різноманітті. Нехай українці залишаються різними в тій спільноті, якою є Євросоюз.

Ідіть самі цим шляхом, а ми будемо постійно вас підтримувати, не нав’язуючи своєї думки.

Розмовляв Валентин ВАКОЛЮК