180 років тому Польщу сколихнуло повстання, яке було назване в історії Листопадовим.
Увечері 29 листопада 1830 року група членів таємного товариства на чолі з Л.Набєляком і С.Гощиньським напала на Бельведерський палац, резиденцію Костянтина Павловича, великого князя, головнокомандувача польською армією і фактичного намісника Королівства Польського. А ще – він був братом російського царя Миколи І. Костянтинові Павловичу тоді вдалося врятуватися втечею. На придушення повстання одразу було кинуто значні військові сили. Спочатку головнокомандувачем російських військ був генерал-фельдмаршал, граф Іван Іванович Дибич-Забалканський. Після його смерті, на початку 1831 року, командування прийняв граф Ериванський, генерал-фельдмаршал Іван Федорович Паскевич, котрий після жорстокого придушення польського повстання у вересні 1831 року приєднав до своїх численних титулів ще один – ясновельможний князь Варшавський.
Центром повстання стала Варшава. Майже рік трималися повстанці, сподіваючись на визволення з-під влади Росії, і на відновлення колишньої слави своєї Вітчизни.
1 вересня 1931 року Іван Паскевич послав у Варшаву свою людину для початку переговорного процесу. Повстанці відрядили до І.Паскевича свого представника, генерала Прондзінського. Під час розмови з царським генералом Даненбергом Прондзінський необережно обмовився, що корпус генерала Джіроламо Раморіно, який складав третину польських сил, буде у Варшаві лише за три дні. І.Паскевич скористався цією обставиною і вранці 6 вересня розпочав штурм Варшави. Майже 80-тисячній російській армії із 390 гарматами протистояло близько 35 тисяч польських військових із 276 гарматами. Повстанці були приречені.
8 вересня 1931 року було підписано акт про капітуляцію за умови, що польські війська будуть без перешкод випущені із Варшави. «Переможці» отримали нагороди – медалі, на яких були написи: «За взяття штурмом Варшави у 1831 році».
Листопадове повстання знайшло відображення у літературі. Варто згадати твори російського поета В.Жуковського «Старая песня на новый лад» та «Русская слава». Були також твори менш відомих авторів. Наприклад, поема «Варшава» (або «Критика польського королівства»), що була написана у 1832 році і належала авторству Василя Ростовецького з Волині. Поема «Варшава» поширювалася у рукописах. Найповніший рукопис датований 24 травня 1833 року і зберігається у фондах Волинського краєзнавчого музею. Він має 76 десятирядкових строф. Інші рукописи, які вдалося розшукати, є значно меншими. У поемі викладено історію Польщі від П’ястів до капітуляції Варшави. З цього можемо зробити висновок, що Василь Ростовецький був людиною освіченою, можливо, мав духовне звання. Журнал «Киевская старина» за червень-липень 1887 року в передмові до першої публікації цього твору, під рубрикою «Малорусская политическая сатира ХІХ века» (рукописний список поеми, з якого вона друкувалася в «Киевской старине», зберігається у відділі рукописів Національної бібліотеки України ім. В.Вернадського НАН України; у списку 32 строфи) висловлює здогад, що Ростовецький – полковий священик, який помер перед 1840 роком. Не дивлячись на багаторічні пошуки, підтвердити або спростувати цю інформацію не вдалося.
Поема «Варшава» була написана народною українською мовою і є, ймовірно, першим в українській літературі відгуком на події 1830-1831 років у польській історії.
Наталія ПУШКАР