Патріотизм поза кордонами
Інтерв'ю

Ані Тимець 22 роки, вона вивчає дієтологію та українську філологію в Любліні. Вона українка, проте народилася й виросла в Польщі. Походить із Гурова Ілавецького. Упродовж кількох років виконує функції вихователя української скаутської організації «Пласт». Про її громадську діяльність, почуття національної приналежності та різницю між українцями в Україні та Польщі з нею розмовляла Агнєшка Бондер.    

 

– Як Твоя сім’я потрапила до Польщі? Здогадуюся, що в результаті операції «Вісла»?
– Я походжу з Вармії та Мазур, з Гурова Ілавецького біля Ольштина. Мої дідусі та бабусі були переселені в рамках операції «Вісла». Раніше вони проживали в селі Тимце біля Любачова (Підкарпатське воєводство – авт.). Я, як і мої батьки, народилася в Польщі. Тут закінчила школу з українською мовою навчання.


– Розумію, що Ти виховувалася в українській культурі?
– Так, вдома розмовляємо українською, культивуємо нашу культуру, ходимо до греко-католицької церкви. Я навчалася з українцями, в Гурові нас приблизно половина населення. Також тут я приєдналася до «Пласту».


– Як Ти дивишся на польсько-українську історію, часом трагічну?
– Пояснюю її собі так: кожен воював за власну незалежність. УПА воювала за свою так, як і АК в Польщі. Намагаюся це розуміти.


– Ти українка, котра проживає в Польщі. Чи колись у Тебе були неприємності через походження?
– Мені доводилося чути щось неприємне на цю тему, наприклад, від мого сусіда. Цікаво, що він ніколи на сказав мені цього прямо, завжди за моїми плечима. Однак мого друга побили через його походження.


– Протягом кількох років Ти активний член «Пласту». Як приєдналася до організації?
– Старша подруга, котра була в «Пласті», колись запитала мене, чи я не хотіла б стати українським харцером. Я погодилася, тоді мала 14 чи 15 років. Поїхала у свій перший табір, а після повернення вирішила створити з подругою дружину. До того часу єдина дружина «Пласту» існувала в Гіжицьку, проте вже давно розпалася. Ми почали збирати охочих, робили оголошення в церкві. До нас прийшли близько 20 дітей!


– А чим Ти нині займаєшся у «Пласті»?
– Усім. До «Пласту» я потрапила тоді, коли була застарою для ігор, проте могла допомагати в підготовці зборів та виїздів. Також беру участь в організації з’їздів із нагоди Свята весни.


– Чим займаєтеся в організації?
– Організовуємо збори, на яких здобуваємо різні вміння, наприклад, у сфері картографування, першої допомоги, природознавства і т. ін. Розвиваємося через ігри, наприклад, організовуючи походи, інтелектуальні ігри чи різного роду змагання. Ми їздимо в табори, вивчаємо українські пісні й танці, патріотичні навички. Разом зі старшою групою пластунів кілька років беремо участь у виїздах, під час яких відновлюємо та прибираємо забуті українські кладовища й села, проводимо також Свято весни.


– Скільки пластунів нараховують у Польщі?
– У Польщі – кілька десятків пластунів, і ми дуже розкидані цілою країною.


– Чи співпрацюєте з польськими харцерами?

– Коли я ще проживала в Гурові Ілавецькому, то нашу дружину кілька разів запрошували польські харцери на різного типу виступи. А вже тут, у Любліні, молодь зі Спілки харцерства Республіки Польща допомагала нам в організації Свята весни.


– Які Ти маєш плани на майбутнє? Чи хотіла б виїхати в Україну?
– Я завжди знала, що буду жити в Україні! Батьки вже з цим погодилися. Я мала трьох хлопців, і кожен родом зі Львова, теперішній також. Це знак. Із дитинства я говорила своїм близьким, що не хочу іншого чоловіка, аніж українця. У майбутньому планую проживати у Львові.


– Чи помітила різницю між українцями з України та з Польщі?
– Вони не вміють танцювати! Говорю це, оскільки сама знаю дуже багато українських пісень і танців, у цьому мені програють навіть знайомі з України. У нас співають при кожній нагоді. Окрім того, жителі України мають трішки іншу ментальність, наприклад, не надають настільки важливого значення традиціям чи вшануванню українського одягу. На щастя, я чудово говорю українською, проте не знаю російської, на противагу до осіб, котрі проживають в Україні. Дехто говорить, що заздрить мені через це.


– А як підтримуєш свою Батьківщину в такі важкі для неї моменти?
– Я беру участь у зборі гуманітарної допомоги, а також брала участь у Євромайдані в Києві. Допомагала знайти в Польщі кваліфіковану медичну допомогу для пораненого на війні полковника – він впав у кому, а я знайшла контакт до лікаря, котрий займається виведення хворих із такого стану.


– Ти походиш із населеного пункту, що віддалений на кільканадцять кілометрів від польсько-російського кордону. Мабуть, не раз зустрічала росіян. Як Ти реагувала на них?

– Так, я проживаю недалеко від кордону з Калінінградською областю. Багато росіян приїжджають до нас за покупками. Вони розповідають, як їм важко, і мені, щиро кажучи, їх шкода.


– Чого бажаєш Україні?
– Щоб визволилася. Якщо це станеться, то я буду в змозі пробачити росіянам.

 

Агнєшка БОНДЕР

Схожі публікації
10-річчя польської суботньої школи в Гусятині
Події
Польська суботня школа, яка діє при Надзбручанському товаристві польської культури та мови, відзначила 10-річчя. Учні, їхні батьки, вчителі та гості разом відсвяткували цю важливу дату.
07 липня 2026
12 днів у Костюхнівці із польською мовою і не тільки
Події
Понад 30 старшокласників із Рівненської та Волинської областей узяли участь у Літній школі польської мови в Костюхнівці, організованій Українсько-польським союзом імені Томаша Падури з Рівного.
07 липня 2026
Архітектор і його нереалізований проєкт
Статті
Перші статті циклу «Земля Волинська» були присвячені туристично-краєзнавчому руху на Волині в міжвоєнні часи, зокрема діяльності місцевих осередків Польського краєзнавчого товариства. Натомість ця публікація висвітлює один із проєктів подальшого розвитку туристичного потенціалу Волині. На жаль, йому не судилося збутися. Трагічною була й доля його автора.
06 липня 2026
Міжнародний літературний фестиваль «Фронтера» оголосив цьогорічну програму
Події
25–26 липня в Луцьку вшосте відбудеться Міжнародний літературний фестиваль «Фронтера». У програмі події – дискусії, публічні інтерв’ю, поетичні читання, запис подкасту, музика, стендап і міждисциплінарні заходи. Про це повідомила Літературна платформа «Фронтера».
06 липня 2026
Родинні історії: «Мої внучки носять імена своїх прапрабабусь»
Статті
«У мене була велика і дружня родина. Ті, хто в силу різних обставин не виїхав у Польщу, не пожалкували, що залишилися. А ті, хто вимушений був покинути рідну землю, ніколи не забували, звідки походять», – зауважує Галина Підодвірна, в дівоцтві Стремецька.
03 липня 2026
Вийшов 13-й номер «Волинського монітора»
Події
У сьогоднішньому номері «Волинського монітора» ми пишемо про урочистості з нагоди 35-ї річниці повернення луцького собору католикам, відкриття відреставрованого польського військового кладовища в Клевані, свідомих сеньйорів із Рівненщини та родинні історії Галини Підодвірної з Гусятина.
02 липня 2026
Завершується набір на програму «Андерс NAWA» на бакалаврські та єдині магістерські програми
Можливості
Стипендійна програма для Полонії імені генерала Владислава Андерса («Anders NAWA») – це шанс для молоді польського походження розпочати навчання в Польщі на бакалаврських та єдиних магістерських програмах, вдосконалити знання польської мови та отримати диплом у польському закладі вищої освіти.
01 липня 2026
У Кракові відкрили Музей роду князів Любомирських. Захід відвідали представники Рівного
Події
26 червня у Кракові відкрили Музей роду князів Любомирських. Рівне на урочистостях представляли члени Центру польської мови і культури імені князів Любомирських.
01 липня 2026
Study Tours to Poland для студентів
Можливості
Фонди «Лідери змін» та «Боруссія» запрошують активних студентів із Молдови та України взяти участь у програмі Study Tours to Poland (STP).
01 липня 2026