Польські фразеологізми: Смак дитинства
Статті

Пам’ятаєте ті безгрішні роки, коли можна було все, світ був величезним, проте добрим і гарним? Часи, коли ми на все витріщали очі, застигаючи в німому захваті чи здивуванні?

Прекрасні роки дитинства, порожньої голови, диких ідей, які негайно ж втілювалися в життя, і необмеженої свободи. За вікном падає дощ – ані капуснячок, ані злива, коли як із цебра ллє, – щось середнє, що викликає лавину спогадів.

Чому дощ? Саме в такий день ми разом зі своїм братом, одягнені в які-небудь сорочки і штаненята, бігали як одержимі під рясними краплями, розбризкуючи босими ногами калюжі і таляпаючись у болоті, як деякі свійські тварини. Дивуюся зі стоїчного спокою батьків, які з усмішкою та розумінням сприймали наші гарцювання й не шукали в них ознак небезпечного божевілля.

Так, про всяк випадок, кожному з нас приписували чашку гарячого чаю з малиновим варенням і вовняні шкарпетки на решту дня. Чи у вас не бувало так, що ви, сидячи у розкішному ресторані над надзвичайно вишуканою стравою, яка своїм небесним смаком вводила в екстаз ваші смакові рецептори, могли цілком однозначно заявити, що зараз відчуваєте щось таке ж грандіозне, як і тоді, коли голодні як вовки, які з’їли би коня з копитами, ковтали, не розжовуючи, звичайну байду хліба зі сметаною, посипану цукром?

У спрощеному варіанті сметану заміняла вода або чай. Останній дуже рідко з’являвся у згаданій комбінації, адже це вимагало додаткових зусиль і передусім часу, який можна було використати на більш цікаві й гідні уваги речі.

Мабуть, кожен із нас десь у закамарках пам’яті зберігає запах рідного дому і спогади дитини, над якою хтось колись тримав парасолю. Дорослі, досвідчені, часом навіть мудрі, ми йдемо життям, несучи власний смак дитинства. Ми плекаємо й бережемо його як найбільший скарб, який часто в найважчі моменти нашої земної мандрівки дозволяє нам міцно стояти на ногах і протистояти життєвим бурям.

Безгрішні роки (bezgrzeszne lata) – це часи нашого дитинства. Українською можна теж сказати «невинні роки».

Витріщати очі (wybałuszać oczy), тобто дуже дивуватися чомусь, бути надзвичайно чимось враженим.

Порожня голова (pusta głowa) – це поняття стосується когось несерйозного, недосвідченого, зазвичай того, хто тільки починає життя.

Капуснячок (kapuśniaczek) – дрібний дощик, такий, якого зараз практично неможливо застати, адже тепер дощ або періщить дуже сильно, або його немає взагалі.

Ллє як із цебра (leje jak z cebra) – вираз стосується ситуації, коли падає дуже рясний дощ.

Небесний смак (niebiański smak) означає надзвичайно смачну страву.

Хтось голодний як вовк (głodny jak wilk), тобто комусь дуже хочеться їсти.

З’їв би коня з копитами (zjadłbym konia z kopytami) – так говорить справді голодна людина.

Тримати над кимось парасолю (trzymać nad kimś parasol) – оберігати когось, піклуватися про нього.

Габріеля ВОЗНЯК-КОВАЛІК,
учителька, скерована до Луцька і Ковеля організацією ORPEG

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

ПОЛЬСЬКІ ФРАЗЕОЛОГІЗМИ: НАБИТІ В ПЛЯШКУ

ПОЛЬСЬКІ ФРАЗЕОЛОГІЗМИ: ТОЧКА ЗОРУ

ПОЛЬСЬКІ ФРАЗЕОЛОГІЗМИ: ІСПИТ ЗРІЛОСТІ

ПОЛЬСЬКІ ФРАЗЕОЛОГІЗМИ: СЕЛЕБРІТІ НАШОГО ЧАСУ

ПОЛЬСЬКІ ФРАЗЕОЛОГІЗМИ: КОНДИТЕРА З МЕНЕ ВЖЕ НЕ БУДЕ

ПОЛЬСЬКІ ФРАЗЕОЛОГІЗМИ: МАШИНА ЧАСУ

ПОЛЬСЬКІ ФРАЗЕОЛОГІЗМИ: ЧУЖЕ ЖИТТЯ

ПОЛЬСЬКІ ФРАЗЕОЛОГІЗМИ: ЗАБОРОНИ НАМ ЗАВЖДИ НЕ ДО СМАКУ

Схожі публікації
Польські фразеологізми: Асертивність, тобто непросте мистецтво казати «ні»
Статті
У теорії все виглядає банально просто. Психологи переконують, що асертивність полягає у висловленні власних потреб та окреслені кордонів – спокійно, рішуче та з повагою до інших. Однак на практиці багато хто досі має із цим величезну проблему.
21 серпня 2026
Польські фразеологізми: Читати варто
Статті
Читати варто, або Коротка розвідка на тему, що книжка існує не лише для того, щоб підставити її під ніжку розхитаного столика.
13 серпня 2026
Польські фразеологізми: Справжні зірки і такі собі зірочки
Статті
Ще недавно зірки асоціювалися з чимось віддаленим, що миготить високо над головою і для споглядання чого потрібні телескоп, терпеливість і дрібка романтизму. Зараз достатньо смартфона, стабільного сигналу і вміння робити здивовану, але природну міну, щоб за один пополудень опинитися на свічнику.
22 липня 2026
Польські фразеологізми: Навіщо це мені?
Статті
Ось питання, яке в середній школі лунає частіше, ніж шкільний дзвінок. Може навіть скластися враження, що цей вираз – неофіційне гасло учнів, написане невидимими чорнилами на кожній парті. Навіщо мені історія? Навіщо хімія? Навіщо польська мова, фізика, географія і біологія?
26 червня 2026
Польські фразеологізми: Весна, весна, весна, ах це ти…
Статті
Весна приходить щороку, проте кожного разу люди роблять великі очі й поводяться так, ніби відкрили Америку. Ба більше, вони повідомляють про це направо і наліво з енергійністю, достойною середньовічного герольда, який перебуває на службі в його високості короля.
11 травня 2026
Польські фразеологізми: Як без відрази дивитися на себе в дзеркало, або Мистецтво зберегти обличчя
Статті
Дехто з нас вранці стає перед дзеркалом і на хвилину задумується, чи це ще він у власній шкірі і з власним обличчям чи вже тільки сума рішень минулих днів. Ніби все сходиться. Та сама зачіска. Часом та сама лисина. Ті ж самі очі, той самий злегка заспаний вираз обличчя. І тут раптом з’являється щось інше. У дзеркальному відображенні людина помічає певну зміну.
29 квітня 2026
Польські фразеологізми: Брехня має короткі ноги
Статті
Якби брехня було спортсменкою, то, найімовірніше, виступала би в бігові на 100 метрів. Не тому що вона швидка, а тому що брехня має короткі ноги й на довшій дистанції в неї збилося би дихання, вона шпорталася би та хекала.
22 квітня 2026
Польські фразеологізми: Ніс догори
Статті
Задирання носа – явище таке ж давнє, як і людство, та водночас воно напрочуд стійке до цивілізаційного поступу. Змінюються часи, костюми та технології, але людська потреба показати світові, що я це щось більше і я вам доведу, непохитно триває й донині.
03 квітня 2026
Польські фразеологізми: Патріотизм як палиця в мурашнику
Статті
Патріотизм – це поняття важке, як старий, трохи надтріснутий дзвін, який лунає тільки тоді, коли хтось дійсно відважиться його торкнутися. В теорії це любов до Батьківщини, турбота про громаду, готовність до самопожертви. А на практиці все частіше нагадує старанно режисований спектакль, у якому вдавання більше, ніж змісту, більше заяв, ніж учинків, більше пустих слів і жестів.
18 березня 2026