Як громадський діяч я вже втретє побувала на Конгресі ініціатив Східної Європи і мала нагоду спостерігати за змінами, які цей захід приносить у життя як жителів Любліна, так і громадських, політичних та державних діячів.

Відколи проводиться Конгрес ініціатив Східної Європи, Люблін перетворюється на своєрідний східний центр Польщі та «місто натхнення». У кожному його куточку, наприклад, у міському транспорті чи затишній кав’ярні, увагу гостей привертає символіка конгресу. Захід відбувається в Центрі культури міста Люблін. Під час цьогорічного конгресу в залах відреставрованого та осучасненого старовинного монастиря, які сьогодні займає Центр культури, проходили тематичні пленери в галузях освіти, культури, туризму, побудови громадянського суспільства, охорони навколишнього природного середовища, використання відновлювальних джерел енергії та інших. Учасники могли відвідати різні презентації, графік яких був настільки насиченим, що часто доводилося вибирати, котру ж із тих, що відбуваються у той самий час, вибрати. Матеріали конгресу невдовзі будуть опубліковані на офіційному сайті www.kongres.lublin.eu.

На урочистому відкритті до учасників та гостей Конгресу з вітальним словом звернулась керівник відділу співпраці ЄС із державами Сусідства у Європейській службі зовнішньої діяльності Анна Стшонска: «Цього року виповнюється п’ять років, як ЄС почав впроваджувати активну політику щодо Східного партнерства, зближення шести країн до стандартів Європейського Союзу. Приємно повідомити, що нам вдалося втілити в життя багато реформ у політичній, суспільній та економічній сферах. Щороку з бюджету ЄС виділяються 800 млн. євро на гранти Східного партнерства. Найбільші грантоотримувачі – Грузія, Молдова, Україна. Співпраця міст, регіонів, навчальних закладів, реалізація умов партнерства – це основа проектів».

Цьогоріч громадські організації подали на конкурс «The Best Cross-Border Project – 2014», який відбувався під час конгресу, 80 проектів, що були реалізовані протягом останніх трьох років. Проекти були представлені в семи тематичних категоріях: належне управління (присвячені покращенню якості роботи публічної адміністрації), культура (спрямовані на подолання кордонів у культурному вимірі в будь-якій можливій формі, наприклад, за допомогою арт-проектів, обміну художників, організації культурних заходів, перекладів, обміну ідеями), освіта (істотним елементом таких проектів був розвиток неформальної освіти), спадщина (в цю категорію входять проекти, які мали на меті порятунок, збереження і популяризацію культурної та історичної спадщини), а також громадянське суспільство; туризм та охорона навколишнього середовища.

Серед поданих на конкурс проектів вибирали найкращі. Відзнаки отримали, зокрема, проект «Ніч науки в Харкові» як найкращий проект транскордонного співробітництва Східної Європи в категорії «Освіта» та проект «Українсько-польське співробітництво у вирішенні гендерної політики», авторами якого є професор Михайло Багмет та доценти Віра Ярошенко та Володимир Шатунов, викладачі Чорноморського державного університету ім. П. Могили. Нагороди отримали також представники Вінниччини, Львівщини, Житомирщини, Івано-Франківщини.

Крок за кроком такі заходи роблять свій внесок у формування свідомості учасників конгресу, які, повернувшись додому, змінюють свої країни. Задумуючись над тим, що дає мені цей конгрес і чи приїжджати наступного року, розумію, що вже не уявляю свою осінь без нього і що це потужний генератор ідей та шанс втілити їх у життя.

Мій перший міжнародний польсько-українсько-білоруський проект, який я реалізовувала як керівник громадської організації, називався «Відкриті парки. Досвід польських національних парків у галузі освіти, туризму та співпраці». Ідея його реалізації з’явилася в результаті моєї участі у конгресі, що відбувався в Любліні у 2011 році. Пізніше була плідна співпраця Кременецької районної громадської організації «Регіональний фонд розвитку та інтеграції» та люблінської ГО «Товариство природи і людини». До участі у проекті запрошували представників національних парків, які займаються питаннями екологічної освіти та організацією туризму, співробітники інших установ та активісти НГО, чия діяльність пов’язана з екологічною освітою і туризмом. Представники національних парків України та Білорусі протягом 10 днів ознайомлювалися з організацією роботи, інформаційною та туристичною інфраструктурою національних парків Польщі. Всього під час проекту учасники відвідали більшу частину південних та східних національних парків цієї країни. Вони мали можливість збирати матеріали відповідно до попередньо обраної галузі: екологічної, освітньої, рекламної, туристичної чи іншої. Підсумкова конференція за результатами проекту відбулась у Кременці Тернопільської області, у Національному природному парку «Кременецькі гори». Усі праці учасників зібрані й опубліковані у друкованому виданні, яке буде розповсюджено в національних парках трьох країн.

Цього разу результатом моєї участі в конгресі були не лише враження та візитівки, а й домовленості про майбутню співпрацю, нові знайомства. Один конгрес закінчився – почались приготування до його проведення наступного року. Маю передчуття, що у 2015 році коло учасників та їх географія будуть ще ширшими.

Галина НАГОРНЮК