«Мене посилає Бог, щоб я проповідував Євангеліє і лікував поранені серця» – ці слова, що були записані на пам’ятній іконці з першого богослужіння отця Єжи Попелушка, стали дороговказом у його короткому житті. 19 жовтня минуло 30 років із дня його мученицької смерті.  

Отець Єжи Попелушко (1947-1984) народився у традиційній католицькій польській родині на Підляшші. 28 травня 1972 року прийняв таїнство поставлення у священнослужителі. Прожив лише 37 років. У дитинстві прислужував у костелі. Родинна атмосфера описана у спогадах матері блаженного Маріанни Попелушко: «Ввечері ми разом молилися перед іконою Божої Матері. Щоденна молитва, а в п’ятницю – літанія до Пресвятого Серця Ісуса (...). Коли він мав народитися, коли ще був у лоні матері, я вже знала, що він служитиме Богові. Тому я змогла перенести страждання, коли його вбили. Якщо я хотіла бути матір’ю священнослужителя, треба було стати і мученицею. Матір Божа також страждала. І стояла під хрестом, і втікала до Єгипту з Господом Ісусом – усе це було жертвою Богу».

Йому випало жити у надзвичайно складні часи, але своїм життям та служінням він показував полякам, що таке Правда, Воля та Любов. Він давав підтримку робітникам та діячам, що зазнавали переслідувань. Його наука, яка базується на посланні «Не дай перемогти злу, а зло перемагай добром», стала поперек горла тодішній комуністичній системі. За ним стежили на кожному кроці, багато разів погрожували смертю, його зусібіч оточувати працівники органів безпеки.

Із серпня 1980 року він пов’язав своє життя з робітничими середовищами, активно підтримував «Солідарність». Протягом страйку його посилали відправляти службу на металургійному заводі «Варшава». Під час воєнного стану Єжи Попелушко проводив богослужіння за Батьківщину в костелі св. Станіслава Костки.

Серед численних документів у справах прокуратури, які вели під час слідства проти нього, можна знайти таке звинувачення: «При виконанні релігійних обрядів (...) у проповідях використовував свободу совісті та віросповідання у такий спосіб, що постійно, крім релігійних послань, включав до них також політичні звинувачення проти державної влади, зокрема, поширював наклепи, буцімто влада використовує фальш, обман та шахрайства, а за допомогою антидемократичного законодавства знищує людську гідність, позбавляючи суспільство свободи думки та діяльності. Таким чином він використовував священицький сан, перетворював костели на місце антидержавної пропаганди, котра шкодила інтересам Польської Народної Республіки».

19 жовтня 1984 року отця Єжи Попелушка, за офіційною версією, викрали три офіцери комуністичної Служби Безпеки та жорстоко вбили. Його руки зв’язали так, що, коли він рухався, то накинута на шию петля затягувалася все сильніше. До ніг прив’язали мішок із камінням. Ще живого вкинули до Віслинської затоки біля дамби у Влоцлавку.

Третього листопада відбувся похорон отця Єжи Попелушка, який перетворився на велику маніфестацію. Згідно зі спеціальним декретом Попелушка поховали біля костелу св. Станіслава Костки у Варшаві, де він служив вікарієм. Протягом кількох місяців після похорону до його могили прибувало так багато прочан, що в черзі потрібно було чекати по кілька годин. Сама черга тягнулася аж до Гданського вокзалу. Це місце відвідали мільйони людей з усього світу.

«Читаючи житія святих, пам’ятаймо, що святі були такими ж людьми, як і ми. Вони були людськими», – записав колись його слова у зошиті з християнської етики один з учнів із Зомбків – першої парафії о. Єжи Попелушка. Інші жителі згадують його як надзвичайно вразливу та теплу людину: «Я побачила нового священика, дуже молодого, він здавався мені дуже побожним, милим та тихим... якимось інакшим. Пізніше у розмові зі знайомим я сказала, що мені здається, що він святий (...) Людина постійно вчиться від добрих людей, особливо тоді, коли вміє на них дивитися (...) але він був дуже зрілим...». Любив деруни та чай з лимоном, слухав добру музику. Захоплювався, зокрема, альбомом Марека Грехути «Серце». У спогадах він постає як людина з невеликими матеріальними потребами, але велика духом.

Сейм Республіки Польща віддав честь о. Єжи Попелушку, приймаючи шляхом акламації постанову, пов’язану з 30-ю річницею його мученицької смерті. «Попелушко став символом боротьби поляків за гідність, героєм прагнень народу до свободи», а «сьогодні, у часи незалежної Польщі, його жертва заслуговує на пам’ять, честь та найвище визнання». У постанові Сейму ми читаємо, що о. Єжи Попелушко «загинув від рук катів зі Служби Безпеки, оскільки богослужіння за Батьківщину, які він відправляв у жоліборській святині у Варшаві, були оазою свободи та незалежності у часи, коли комуністична влада прийняла рішення про брутальну силову конфронтацію з народом». У ювілейній постанові парламентарі підкреслили: «Отець Єжи Попелушко захищав права репресованих. Він виступав від імені політичних в’язнів, брав участь у процесах діячів «Солідарності», що потрапили під переслідування, осіб, які надавали благодійну допомогу родинам інтернованих та тих, кого випустили із в’язниць». «Влада, яка після запровадження воєнного стану та заборони діяльності «Солідарності» намагалася будь-якою ціною придушити опір поляків та надію на свободу, не могла проковтнути його відважну безкомпромісну позицію. Нехай на нашій батьківщині ніколи не повторюються подібні злочини».

Опр. Ядвіга ДЕМЧУК,
учителька польської мови, скерована в Україну
Осередком розвитку польської освіти за кордоном