Військовий клуб «Галлерчик» у 1923 р. через непорозуміння з керівництвом Люблінського округу втратив статус команди класу А. Повернення до когорти найсильніших команд округу довелось чекати три роки – до 1926 р.

Перші матчі після трирічної відсутності галлерчики зіграли не дуже впевнено – після невиразної гри в Ковелі, що завершилась нічиєю – 0:0 (11 квітня), в якій футбольні репортери з 11-ти гравців команди відзначили тільки воротаря рівнян Кубальського, послідувала прикра поразка вдома від Військового спортивного клубу (ВСК) Любліна – 1:3 (18 квітня). У цьому поєдинку «Галлерчик» першим забив гол, але ще до паузи суперник забив цій команді два голи. У другій половині матчу на полі, вкритому калюжами після проливного дощу, «Галлерчик» пропустив ще один гол від суперника.

Наступні три поєдинки для військової команди Рівного завершилися більш оптимістично: вдома вона обіграла команди Академічного спортивного союзу (АСС) із Любліна – 4:0 (25 квітня) та ВСК Замостя – 3:2 (9 травня), а між цими перемогами галлерчики здобули почесний результат у Любліні проти чинного чемпіона округу, клубу «Люблінянка» – 2:2 (3 травня). У цій грі після першої половини галлерчики програвали 0:1, після паузи Шустер і Подлєвський забили два голи, проте господарі встигли відігратись.

Однак уже перша гра другого кола розвіяла сподівання гравців із Рівного та їхніх прихильників на чемпіонство – «Люблінянка» впевнено перемогла галлерчиків на їхньому полі з рахунком 5:1 (30 травня). Коротко й лаконічно пояснив поразку репортер видання «Echo Rówieńskie»: «Дуже просто – воротар занадто нервував, оборона здулась, а решта команди грала абияк».

Ця поразка призвела до певних змін у команді – керівництво нею довірили капітану 13-ї дивізії піхоти Тадеушу Рожеку, котрому вдалося довести гру команди до пристойного рівня. В чотирьох заключних поєдинках «Галлерчик» здобув чотири перемоги: обіграв військові клуби Ковеля – 1:0, Замостя – 3:0 і Любліна – 2:0, а також АСС– 3:0. Ці звитяги дозволили рівнянам посісти друге місце в підсумковій турнірній таблиці.

У складі «Галлерчика» також згадували прізвища гравців Жуковського, Гдулі, Лукомського, Краковського, Банського, Шпіндури, Яновича. Домашні поєдинки «Галлерчика» судили капітан Мирський і поручник Пальчинський.

Фрагмент гри в Рівному (з архіву Гордія Філіповича).

Що стосується іншого репрезентанта Волині – ВСK Ковеля, то, крім згаданих вище матчів проти «Галлерчика», ковельчани двічі поступились старому-новому чемпіону, клубу «Люблінянка» – 0:2 і 3:4 (в другій грі Ковель був попереду 3:2, але не втримав перевагу), обмінявся домашніми перемогами з військовим клубом Любліна (в Любліні – 3:4, рахунок гри в Ковелі невідомий), виїзними звитягами з ВКС Замостя (3:0 на полі суперника і 2:3 вдома). Ковельські вояки чомусь не прибули на гру до АСС у Люблін, але, судячи з підсумкового турнірного становища з поданими здобутими пунктами, яке опублікувало видання «Przegląd Sportowy», перемогли «академіків» удома (рахунок гри автору невідомий).

Традиційно найкращими у складі ВСК Ковеля були футболісти Мар’ян і Гебгардт.

Підсумкове турнірне становище класу Б.

* Через невстановлені результати ігор ВСК (Ковель) – АСС (Люблін) і ВСК (Ковель) – ВСК (Люблін) подані неповні підсумкові співвідношення здобутих і втрачених голів для цих команд.

Найпомітніша подія року у футболі Рівного сталась в останні вихідні вересня – в найбільшому місті Волинського воєводства футболісти клубів «Галлерчик», «Сокіл» і «Гасмонея» об’єднались у збірну міста для протистояння зі збірною Любліна, до складу якої увійшли вісім гравців – окружні чемпіони з «Люблінянки» та три гравці з люблінського ВСК.

У суботу (27 вересня) Рівне поступилось із рахунком 2:3. Зате наступного дня…

Ось як описував ті події репортер видання «Echo Rówieńskie»:

«На другий день – мабуть, такого дня Рівне вже довго не мало. Футбольний бог нагородив жертовну і цілеспрямовану гру Рівного, пославши йому аж вісім голів, і то голів заслужених і важко здобутих.

Люблін забив три, з яких два завдячує воротарю Рівного, котрий невідомо чому вибігав із воріт, коли це було непотрібно.

Йшло як по маслу.

Чемпіони Люблінського округу зі славними Крулем і Москалем не вірили власним очам... (…)

Другого дня оборона непогана, поміч відмінна, напад дуже добрий. (…)

Королями на полі були Фельдман («Гасмонея») і Прозоров («Сокіл»). Добре грав Савицький ІІ («Гасмонея»). Бонк («Сокіл») грав хаотично, псуючи не одну атаку. Шевчик («Сокіл»), як завжди, задовольнив публіку своїми трюками».

Отже, впевнений реванш – 8:3. Голи для Рівного в ці два дні забили гасмонейчики Фельдман (5) і Д. Савицький (1) та соколята Бонк (2), Шевчик (1) і Михальський (1). Ворота рівненської збірної захищали Кубальський із «Галлерчика» і Кандельман із «Гасмонеї». Обидва матчі судив поручник Пальчинський.

Приїздили до Рівного також збірні Ковеля і Луцька. Команда Ковеля зіграла два поєдинки проти клубу «Гасмонея» із рахунком 1:1 і 0:4. Лучани ж, окрім гасмонейчиків, яким програли із рахунком 2:7, грали проти «Сокола», якому теж поступились (2:4). У складі збірної Луцька грали шість гравців військового клубу 24-го піхотного полку, який того року переміг у чемпіонаті командування округу Корпусу ІІ, що об’єднував військові частини в Люблінському і Волинському воєводствах. Вели футбольну діяльність у Луцьку також єврейські клуби «Гасмонея», «Бар-Кохба» та український «Юнак».  

Сергій ГРУДНЯК 

Р.S. від автора: Матеріал підготовлено на основі публікацій у пресі за 1926 рр. у виданнях «Echo Rówieńskie» (Рівне), «Przegląd Sportowy» (Краків), «Ziemia Lubelska» (Люблін). Висловлюю також вдячність за допомогу в підготовці матеріалу Юрію Мельнику, Володимиру Морозову (Здолбунів), Богдану Люпі (Львів) і Лєшеку Следзьоні (Мєлєц, Польща).

Буду також щиро вдячний усім, хто поділиться зі мною будь-якими відомостями про діячів і гравців волинського міжвоєнного футболу, їхніми фотографіями чи іншими матеріалами. Ви можете знайти мене у «Facebook» (Serhiy Grudnyak) чи відправити лист на електронну пошту: sgrudnyak@gmail.com.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

«АВАНГАРДУ» – 80 РОКІВ!

ВОЛИНСЬКИЙ СОЮЗ ФУТБОЛУ

1921 РІК: ПОЧАТОК ФУТБОЛУ У ВОЛИНСЬКОМУ ВОЄВОДСТВІ

1922 РІК: ПЕРШИЙ ЧЕМПІОНАТ ДЛЯ ВОЛИНСЬКИХ КОМАНД

1923 РІК: КОВЕЛЬСЬКА КОМАНДА ПЕРЕХОДИТЬ ДО КЛАСУ А

1924 РІК: ВСК КОВЕЛЬ СЕРЕД ЛІДЕРІВ КЛАСУ А

ВОЛИНСЬКИЙ ФУТБОЛ У 1925–1926 РОКАХ: ПЕРШІ ДОСЯГНЕННЯ «СОКОЛА»