Уперше всі три бригади Польських легіонів зібралися в одне ціле восени 1915 р. на Волині. Саме тоді фронт стабілізувався по течії Стиру. Легіонери зосередилися біля села Костюхнівка на Маневиччині, а ключовими позиціями стали висоти, які згодом, на честь героїчних зусиль польських воїнів, отримали назви Польська гірка та редут Пілсудського.

Бої тривали там понад півроку, але найкривавішими стали битви так званого Брусиловського прориву – наступальної операції російських військ, яка розпочалася в червні 1916 р. Австро-угорські війська опинилися у скрутній ситуації, адже наступ російських військ загрожував оточенням і знищенням значних сил союзників. Командування прийняло рішення кинути на найбільш небезпечну ділянку польські військові частини, щоби прикрити відступ головних сил. Завдяки героїзму та жертовності польських легіонерів вдалося затримати наступ майже втричі більших сил противника і таким чином запобігти оточенню та перебудувати оборону.

Насправді бої під Костюхнівкою мали ключове значення не так для перебігу Першої світової, як для майбутнього відновлення незалежності польської держави: польські легіони стали тією силою, завдяки якій Польща знову з’явилася на політичних картах Європи. Жертва, принесена на вівтар свободи Батьківщини, була великою – понад дві тисячі воїнів втратили там своє життя, отримали поранення або пропали безвісти. Битву під Костюхнівкою вважають найкривавішою в усій історії Польських легіонів.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: 100 РОКІВ ТОМУ ПІД КОСТЮХНІВКОЮ

У суботу, 19 серпня, на кладовищі в Польському ліску під Костюхнівкою вже вкотре відбулися заходи, приурочені вшануванню чергової річниці битви Польських легіонів. Організаторами виступили харцери Лодзького загону Спілки польського харцерства на чолі з директором Центру діалогу «Костюхнівка», харцмайстром Ярославом Гурецьким. Серед гостей були працівники Генерального консульства Республіки Польща на чолі з Генеральним консулом Вєславом Мазуром, представники місцевої влади, польських міст та організацій, члени польських товариств Волині, жителі Маневиччини та всі небайдужі.

Урочисту месу за полеглих за незалежність Вітчизни відправили отці Анджей Квічаля, Ян Бурас і Рафал Вавжиняк. Під час Служби Божої присутні також помолилися за харцерок, які загинули нещодавно внаслідок буревію в Польщі. Потім священики освятили новий хрест на кладовищі, оскільки старий повалила буря. Відбулося покладання квітів, а учасники богослужіння запалили лампадки на всіх без винятку могилах воїнів.

Після смачного обіду, приготованого костюхнівськими харцерами, всі перемістилися на кілька кілометрів далі, до редуту Пілсудського. Саме там, де розігралися найтрагічніші сторінки битви польських легіонерів, аматори історії з багатьох міст Польщі та України провели реконструкцію бойових дій. Збудовані окопи та бліндажі були не просто декораціями, а поновленими автентичними оборонними спорудами, адже сліди Першої світової війни до сих пір збереглися на цій піщаній дюні. Вибухи, атаки і перестрілки наблизили глядачам події того вікопомного бою.

Увечері лодзький актор Губерт Кулач представив авторську моновиставу «Ego te absolvo». Цей вислів невипадково обрано за назву, адже його згадує в молитві священик під час сповіді, коли відпускає гріхи, в перекладі з латини він означає «Я розгрішаю тебе».

Як розповів автор і виконавець, написати цей твір його надихнула історія прадіда Яна Кулача, який був солдатом 3-го піхотного полку 2-ї бригади Польських легіонів. Вистава документальна, вона написана на основі мемуарів отця Юзефа Панася, капелана Польських легіонів. Губерт Кулач зізнався: «Мені здається, що я зобов’язаний перед моїм прадідом на своїй мистецькій дорозі торкнутися цієї теми. Я вважаю, що я завдячую йому тим, що можу жити у вільній країні, за яку він боровся. Нехай це буде моя данина пошани йому і його товаришам, які боролися за це тут».

Анатолій ОЛІХ

Фото 1-21: Анатолій ОЛІХ

Фото: 22-24: надані Губертом КУЛАЧЕМ

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

ПОЛЬСЬКИМ ЛЕГІОНАМ – СТО РОКІВ