Кілька днів Волинню: Корець
Статті

Коли затягує звична круговерть справ і хочеться трохи релаксу, сягаю за фото, зробленими під час відпустки. А оскільки за відпустку зазвичай багато де буваю, знімків виходить чимало, тож впорядковувати їх треба поетапно і досить довго.

Оце вирішив зайнятися своїм літнім архівом.

Частину відпустки 2019 провів із братом Леонідом у мандрах Україною, зокрема й Волинню. Відкрив для себе досить багато нового. Може й Вам, шановні Читачі, теж буде цікаво? Запрошую до мандрівки.

Першим пунктом нашої подорожі Волинню був Корець. Із Луцька до Корця автошляхом Е40 – 140 км, приблизно дві години автомобілем. Щоправда, час залежить від завантаженості дороги в Рівному. Дорога від Рівного до повороту на Корець чудова, від вказівника на трасі до самого Корця теж непогана.

korec 01

Почали ми, звісно, від однієї з візитівок міста – Корецького замку, розташованого неподалік від центру. Першу, ще дерев’яну, фортецю тут звели наприкінці XIV ст., а в другій половині XVI ст. збудували вже кам’яні фортифікації. В 1780 р. Юзеф-Клеменс Чарторийський, тодішній власник Корця, перетворив замок у свою резиденцію.

korec 02

korec 03

korec 04

korec 05

Руїни замку князів Корецьких

Барокові будівлі простояли недовго – у 1832 р. їх знищила велика пожежа. Палацу вже не відбудовували. Його руїни живописні, дуже гарні теж види на протилежний берег річки Корчик. Мінуси – все заросло бур’янами, у підземеллях, яких тут трохи є, дуже багато сміття: пластику, обгорток від цукерок, пляшок з-під алкоголю. Плюси – відвідування безкоштовне.

korec 06

korec 07

korec 08

 У палацових підземеллях

korec 09

korec 10

Вид із замкового подвір’я на церкву Святих Кузьми і Дем’яна на протилежному березі річки Корчик

Звідти ми з братом направилися до Свято-Воскресенського Троїцького ставропігійного жіночого монастиря. Виявилося, що о 13.30 монахині обідають, тому храм зачинений. Вирішили не гаяти часу й пішли оглянути кіркут, який від монастиря зовсім недалеко, всього 5–7 хвилин пішки вулицею Січових Стрільців.

korec 11

Дорогою на кіркут побачили отаке

На величезному за територією кладовищі було колись багато надгробних пам’ятників – мацев. Більшість із них поглинула земля, але декілька десятків уціліли. Навколо кладовища – нещодавно встановлена огорожа, на вході – брама. На ній прикріплена традиційна скринька для подаянь на утримання цвинтаря. Щоправда, поламана – хтось шукав там, чим поживитися. Та звідки тим грошам взятися? Євреї виїхали, нікому тепер вкидати туди пожертву.

korec 11 1

korec 12

korec 13

Кіркут

Корецький кіркут – один із найвідоміших в українських єврейських колах, адже тут похований рабі Пінхас, палкий послідовник і учень засновника хасидизму Баал Шем-Това.

korec 14

Огель рабі Пінхаса

З кіркута відкриваються особливо гарні краєвиди на замок і долину Корчика. Мені довелося бувати не на одному єврейському кладовищі, та й виріс я в Шаргороді, єврейському місті, і можу впевнено сказати: євреї вміли вибирати місця для своїх цвинтарів. Заначимо, що, хоч у Корці до Другої світової війни євреї становили більшість, зараз, якщо не рахувати кладовища, слідів їхнього проживання більше не залишилося. А загалом в місті було шість синагог… Біля цвинтаря, говорили місцеві, є джерело «Єврейська сльоза», але ми його не знайшли.

korec 15

 Вид із кіркута на Корець і Новий Корець

korec 16

korec 17

korec 18

Старовинні мацеви

Повернулися до монастиря, храм уже був відчинений. Увійшли всередину, поклонилися іконам, оглянули територію. За свою майже 450-літню історію ця чернеча обитель була і православною, і римо-католицькою, і уніатською. Зараз корецький монастир належить Російській православній церкві, титул «ставропігійний» означає, що він підпорядковується безпосередньо московському патріарху.

Головною святинею корецького монастиря є чудотворна ікона Матері Божої «Споручниці грішників», яку, за переказами, князь Корецький привіз із Рима.

Ледь не забув! Важливий лайфхак для католиків: якщо хочете без проблем зайти на територію православних монастирів і храмів Московського патріархату на території України, взагалі не хрестіться або хрестіться справа наліво, бо можуть не впустити.

korec 19

Свято-Воскресенський Троїцький ставропігійний жіночий монастир

korec 20

korec 21

На подвір’ї монастиря

Найдревнішою частиною монастирського комплексу є його центральний храм – церква Святої Трійці. Це колишній францисканський костел, зведений у 1620–1622 рр. князями Корецькими. На жаль, перебудови в російському дусі, здійснені у XVIII та ХІХ ст., спотворили загальний вигляд храму, це впадає в очі навіть не спеціалісту. Зараз тільки завдяки порталу можна здогадатися, що цей костел був одним із перших на сучасних українських землях зразків європейського бароко. Тепер портал оточують зелені колони дивного ордеру, який годі класифікувати. 

korec 23

Фасад церкви Святої Трійці, колишнього францисканського костелу

"korec

Жахливі капітелі добудованих колон

До храму літерою L примикає монументальний кляштор. У монастирі мешкають близько 80 насельниць, включно з черницями.

Подвір’я монастиря доглянуте, багато квітів. На подвір’ї, біля муру, невелике кладовище, де поховані ігумені монастиря. Окремо від них, під стіною храму, стоїть пам’ятник на могилі Анни Андро (Оленіної). Для тих, хто цікавиться російською поезією, це їй Олександр Пушкін присвятив рядки: «Я вас любил, любовь еще, быть может…» Поет навіть просив її руки, але батьки не дали згоди. Анна Оленіна вийшла заміж за чиновника Андрія Андро і жила в маєтку Середня Деражня неподалік Корця. Останні роки свого життя вона провела в монастирі, багато жертвувала на його утримання і на знак вдячності була похована біля храму.

korec 22

На подвір’ї монастиря

korec 25

Кладовище біля монастиря

korec 26

Могила Анни Андро

Навпроти монастиря, в будівлі колишнього палацу графів Горчинських, міститься Корецький районний історичний музей. Дуже непогана як на райцентр, але традиційна експозиція. Проте є й справжня родзинка, яку більше ніде не знайти: надзвичайна колекція порцеляни, виготовленої в місцевих мануфактурах, якими Корець колись славився чи не на всю Європу.

Ще в центрі ми оглянули малий палац Чарторийських, де зараз міститься ліцей, і вирушили до наступної візитівки Корця – костелу Святого Антонія. (Продовження тут).

korec 27

Малий палац князів Чарторийських

Текст і фото: Анатолій ОЛІХ

Схожі публікації
Запрошення на вебінар про стандарти діяльності добровільних пожежних команд
Статті
Представництво Фонду міжнародної солідарності в Україні запрошує представників українських громад, добровільних пожежних команд та всіх зацікавлених на вебінар «Початок дорослої розмови про стандарти діяльності добровільних пожежних команд».
26 червня 2026
Польські фразеологізми: Навіщо це мені?
Статті
Ось питання, яке в середній школі лунає частіше, ніж шкільний дзвінок. Може навіть скластися враження, що цей вираз – неофіційне гасло учнів, написане невидимими чорнилами на кожній парті. Навіщо мені історія? Навіщо хімія? Навіщо польська мова, фізика, географія і біологія?
26 червня 2026
«Польська без кордонів». Фундація «Свобода і демократія» приймає заявки
Можливості
Інститут розвитку польської мови оголосив новий грантовий конкурс «Конкурс 5. Польська без кордонів – підтримка інших форм викладання польської мови». У зв’язку із цим фундація «Свобода і демократія» розпочала прийом заявок від партнерів та виконавців спільних проєктів.
25 червня 2026
Римо-католицька катедра в Луцьку відзначатиме 35-ліття повернення храму католикам
Події
Римо-католицька парафія Святих Апостолів Петра і Павла в Луцьку запрошує на святкування 35-ліття повернення храму католицькій спільноті. Рішення передати кафедральний собор законному власнику виконавчий комітет Волинської обласної ради прийняв 25 червня 1991 р.
25 червня 2026
Польський інститут книги проводить конкурс підтримки перекладів
Можливості
Інститут книги в Польщі оголосив другий у 2026 р. набір на програму ©Poland, у рамках якої надасть гранти на підтримку перекладів польської літератури іншими мовами.
24 червня 2026
Лист до редакції: Антоній Вітчак – мій прадід
Статті
«Дякую за те, що нагадали цю забуту історію. Антоній Вітчак – мій прадід. Завдяки вам через 86 років нарешті стало відомо, що саме з ним сталося», – написав до редакції «Волинського монітора» Вітольд Зайонц із Польщі.
24 червня 2026
У Пужниках розпочався черговий етап пошукових робіт
Події
22 червня розпочалися пошукові роботи з метою виявлення поховання жертв злочину в Пужниках (нині Тернопільська область). Фінансування робіт здійснюється в рамках програми Міністерства культури та національної спадщини Республіки Польща «Місця національної пам’яті за кордоном».
23 червня 2026
Репресовані волинські поляки: Олександр Тухольський, начальник в’язниці
Статті
Олександра Тухольського, начальника в’язниці в Каліші, працівники НКВД арештували 26 жовтня 1939 р. Його на вулиці Луцька впізнала колишня засуджена, яка відбувала покарання в очолюваному Тухольським пенітенціарному закладі.
22 червня 2026
У Луцьку для дітей організували «Пікнік з рятувальниками»
Події
19 червня в центральному парку Луцька відбувся «Пікнік з рятувальниками». У спеціально облаштованих зонах діти могли приміряти форму працівників ДСНС, спробувати свої сили на смузі перешкод, навчитися працювати з металошукачами і накладати турнікет, дізнатися, навіщо пожежники використовують дрони.
20 червня 2026