Протягом 20 років польська школа в Ковелі допомагала учням здобувати знання, пізнавати польську культуру, історію й традиції, а також шукати натхнення для діяльності.

Для мене честь бути випускницею польської школи в Ковелі. Моя пригода тут почалася у 2001 р., коли я, учениця 11 класу, вирішила вивчити нову іноземну мову (окрім англійської та німецької, які вчила у школі). Вибір зупинився на польській мові. Також мені було цікаво, якою є польська школа в Ковелі, про яку я чула від знайомих. Протягом того року я відкрила для себе основи читання, письма та говоріння польською мовою. До цих днів пам’ятаю синю обкладинку книги «Podręcznik języka polskiego» (авторка Бланка Конопка) та польський клас у приміщенні Ковельської спеціалізованої школи № 3 (лише через 10 років польська школа перемістилася до власного відремонтованого класу).

Через деякий час, після закінчення навчання в університеті в Тернополі, я повернулася в нашу польську школу. У той час учителькою польської мови в Ковелі була Ізабела Вацевич. Для мене це був період інтенсивного вивчення мови. Більш того, завдяки праці та відданості пані Ізабели, окрім уроків польської мови, ми організовували заходи з нагоди польських національних і релігійних свят, концерти та конкурси. Відбувалися теж інтеграційні зустрічі молоді з України та Польщі. Ми відвідали Холм і Люблін. У цей час я відкривала й пізнавала для себе Польщу, її традиції та історію.

У 2010 р. я стала учасницею Школи полонійних лідерів з Литви, Росії та України. Двотижневе навчання було настільки мотиваційним, що, як результат, протягом наступних кількох років разом із викладачами та учнями польської школи в Ковелі ми реалізували багато проєктів. Саме тоді виник Фестиваль польської співаної поезії, відбулися інтеграційні поїздки для молоді та дорослих до Польщі, а також пройшли різноманітні культурні заходи.

Із приємністю згадую дорогий моєму серцю гурт польської пісні «Kowel Band» (ця назва з’явилася завдяки нашому вчителю Вєславу Пісарському). Усіх нас – учасників групи – поєднувала не лише пісня, а й дружба. Спільно з Анастасією Чирук, Юлією Бірук, Катериною Чавлюк, Іриною Білоус, Альоною та Анною Жуковськими, Тарасом Наконечним, Вікторією Міндер, Оксаною Мельник, Максимом Мельником, Богданою Наконечною, Веронікою Колбач ми поклали на музику твори відомих польських поетів Марії Конопницької, Юліуша Словацького й Адама Міцкевича. Так виникли пісні, які ми згодом виконували на концертах не лише в Україні, а й у Польщі. Це були часи гарної співпраці, інтеграції та натхнення.

Дуже цінним є те, що всіх учнів польської школи об’єднували не лише навчання, відкриття для себе культури й традицій Польщі чи те, що вони були в одній групі або сиділи поруч за однією партою. Було щось важливіше, позаяк у польській школі кожен із нас міг знайти щось особисто для себе, навчитися чомусь новому, відкрити свої сильні сторони, знайти справжню дружбу, а дехто – навіть кохання. Я дуже рада, що могла бути частинкою її історії.

Наталія БАЛЕЦЬКА