Зима у стрілецьких організаціях. Частина 2
Статті

Волинські стрільці були активними протягом усієї зими. Вони організовували благодійні акції, оплаткові зустрічі й карнавальні бали, святкували чергові річниці Січневого повстання, а також брали участь у лижних змаганнях. 

Продовжуючи свою статтю про волинських стрільців, Малгожата Зємська розповідає нашим Читачам про те, чим стрільці займалися в березні.

На 7 березня припадала річниця смерті полковника Леопольда Ліса-Кулі. У цей день у стрілецьких підрозділах організовували бесіди про нього, на які запрошували молодь. Завдяки цікавим лекціям присутні дізнавалися історію одного з найзаповзятіших і найздібніших організаторів довоєнних стрілецьких осередків.

Молодий стрілець Ліс-Куля своєю ретельністю у виконанні обов’язків, відповідальністю, запалом і організаційним талантом у 1913 р. привернув увагу Юзефа Пілсудського, який скерував його на офіцерський курс у стрілецькій школі в Стружі під Закопаним. Талановитий хлопець із відзнакою закінчив складне навчання. До речі, його одногрупники були набагато старшими від нього, багато хто з них навіть уже мав вищу освіту. У 17 років він був заступником коменданта округу, який об’єднував кілька тисяч молодих і старших стрільців, серед них були не тільки учні та робітники, а й професори чи адвокати.

У 1914 р. пішов на війну разом із групою мешканців Жешова, яких сам мобілізував, озброїв і вивчив. Був керівником роти, батальйону, а пізніше й полку. Казали, що «в бригаді йому не було рівних». Один із найхоробріших офіцерів 1-ї бригади польських легіонів загинув у битві під Торчином 7 березня 1919 р., маючи 22 роки (Ян Оберлейтнер «Кого виберемо покровителем підрозділу. Підполковник Леопольд Ліс-Куля», «Strzelec», 1932 р., № 38, с. 10–11).

strzelcy 4

Леопольд Ліс-Куля

На честь Леопольда Ліса-Кулі у двох округах – перемиському, де народився, та волинському, де загинув, – влаштовували похідні змагання його імені. Марші імені полковника Ліса-Кулі відбувалися під патронатом дружини маршала Пілсудського («Стрільці в пам’ять про полковника Ліса-Кулю», «Strzelec», 1928 р., № 7, с. 7).

У березні 1929 р. під час заходу в Луцьку професор Якуб Гофман, колишній підлеглий і бойовий товариш полковника Ліса-Кулі, виголосив зворушливу промову, повну спогадів про нього. В його емоційній розповіді було багато цікавих фактів – як підкреслював репортер видання «Przegląd Wołyński» – «мало відомих та ніде не записаних» («Волинські урочистості пам’яті Ліса-Кулі», «Przegląd Wołyński», 1929 р., № 11, с. 2).

strzelcy 2

Якуб Гофман, комендант округу «Рівне» Стрілецького союзу, підлеглий і товариш полковника Леопольда Ліса-Кулі, організатор виставки легіонерських пам’яток. Рівне, 1928 р.

У травні 1929 р. у Торчині відкрили пам’ятник полковнику Лісу-Кулі. Ініціатором цього був полковник Калабінський, голова Комітету опіки над полями битв і могилами легіонерів на Волині. Монумент відкрив волинський воєвода Генрик Юзевський, а освятив отець-прелат Владислав Сєлава. Під час дійства, на яке зібралося багато стрільців та мешканців Торчина й околиць, крім запрошених гостей і голови Волинського округу, виступали представники українців та євреїв («Відкриття пам’ятника полковнику Лісу-Кулі», «Strzelec», 1929 р., № 22, с. 15).

strzelcy 1

Парад стрільців перед волинським воєводою Генриком Юзевським із нагоди річниці смерті полковника Ліса-Кулі. Торчин, 30-ті рр. ХХ ст. Фото з газети-одноденки підрозділу Стрілецького союзу імені полковника Ліса-Кулі

19 березня урочисто святкували іменини маршала Пілсудського. У Володимирі-Волинському у 1922 р. захід із цієї нагоди та з нагоди річниці Конституції 17 березня розпочали маршем, на чолі якого за представниками місцевої влади та духовенства йшли школярі, за ними крокувало військо, а далі «енергійно марширували стрільці, озброєні гвинтівками». На згадку про свято на розі вулиць Фарної та Устилузької посадили Дуб свободи. Під час виконання гімну «Boże, coś Polskę», який грав оркестр 23-го піхотного полку і залізничників, під деревом сховали документ на згадку про цю урочисту хвилину. Відповідно до постанови міської ради у Володимирі-Волинському змінили назви вулиць: Устилузьку – на Конституції 17 березня, а Ковельську – на Юзефа Пілсудського. Святкування закінчилося концертом, поєднаним із лекцією про життя й діяльність Юзефа Пілсудського. Дохід від дійства віддали на пам’ятник полковнику Лісу-Кулі.

strzelcy 6

Вулиця Фарна у Володимирі-Волинському. На розі вулиць Фарної та Устилузької
в 1922 р. з нагоди іменин Пілсудського посадили Дуб свободи. Поштова листівка

У березні 1923 р. у Луцьку організували урочистий вечір пам’яті Юзефа Пілсудського. Жінки гарно прикрасили квітами та килимами велику залу збудованого в 1923 р. Народного дому. Стрілецьке святкування вшанували своєю присутністю волинський воєвода Станіслав Сроковський, а також багато запрошених гостей.

Вечір розпочався з виступу Антонія Станєвича, голови правління командування округу «Волинь» Стрілецького союзу. Потім лекцію прочитав редактор першої польської щоденної газети на Волині «Dziennik Wołyński» Ян Урсин-Замараєв, що був ще й учасником боротьби за незалежність, який «на основі своїх спогадів оцінив діяльність у конспірації та ідею, котрою керувався Пілсудський із 1907 р. і яка привела його до перемоги – до здобуття свободи й незалежності» («Урочистий вечір пам’яті Юзефа Пілсудського в Луцьку», «Strzelec», 1923 р., № 6, с. 4). Після лекції присутні заспівали державний гімн під акомпанемент оркестру 24-го піхотного полку.

Другу частину вечора присвятили музичним та декламаторським виступам. Святкування в такій приємній атмосфері затягнулося майже до півночі, коли взвод стрільців на чолі з оркестром промарширував через місто до приміщення організації, де й залишив на зберігання знамено.

strzelcy 7

Стрілецький оркестр із Янової Долини. Фото подароване Іреною Глувко, в дівоцтві Родек.

Пізніше з нагоди березневого свята відбувалися й інші заходи. Наприклад, напередодні проводили марші, які сповіщали про цю подію. Стрілецькі підрозділи в супроводі власних оркестрів марширували під стрілецькі пісні волинськими містечками і селами. Вранці наступного дня в костелах відбувалися богослужіння за участі школярів. Пізніше організовували паради стрілецьких підрозділів разом із військом, поліцією, пожежниками та харцерами, а на завершення – урочисті академії.

У 1928 р. у Луцьку з нагоди іменин маршала Пілсудського влаштували стрілецькі змагання. Про них варто згадати хоча б тому, що у складі команди стрільців із Пшебража, яка зайняла ІІІ місце, були Генрик Цибульський, Юзеф Цибульський, Станіслав Цибульський і Альберт Василевський («Стрілецькі змагання з нагоди іменин у Луцьку», «Strzelec», 1928 р., № 14, с. 10), згадані пізніше в книзі «Czerwone noce» (Генрик Цибульський розповідає в ній про польську самооборону в Пшебражі, – ред.).

Однак особливо цікавими були заходи, які відбулися в 1928 р. у Рівному. На спосіб святкування вплинули зацікавлення Якуба Гофмана, непересічної особи, яка очолила Рівненський округ. Іменини маршала вшанували виставкою речей, що належали легіонерам із Волині, листівок, фотографій, нелегальної преси, що виходила в 1915–1918 рр. Мабуть, зібрані матеріали дали поштовх до написання пізніше статей для видання «Rocznik Wołyński». Цілком можливо, що організована Якубом Гофманом експозиція в Рівному надихнула авторів стрілецької виставки, яка пройшла через кілька місяців у Кракові.

Однією з важливих спортивних імпрез, організованих у період міжвоєнного двадцятиліття в Польщі, був Забіг Сулеювек–Бельведер. Уперше для вшанування іменин Юзефа Пілсудського його провели в березні 1926 р. Змагання були великою маніфестацією стрільців на честь коменданта. У них брали участь не тільки дружини Стрілецького союзу, а й підрозділи війська, державної поліції, Корпусу охорони прикордоння, прикордонної служби, Союзу резервістів, організацій і товариств, що займалися військовою підготовкою молоді та фізичним вихованням.

Забіг складався з двох етапів з перервою на стрільбу на полігоні в Рембертові («Положення про Забіг Сулеювек–Бельведер імені маршала Юзефа Пілсудського», Варшава, 1935 р.). Волинські стрільці вперше взяли участь у цих важливих змаганнях у 1927 р. (Болеслав Саранкевич «Стрілецький союз на Волині», «Przegląd Wołyński», 1929 р., № 25, с. 34). Їхня команда опинилася в першій десятці.

strzelcy 3

Янова Долина. На роботі в каменоломнях

strzelcy 5

Стрільці з Янової Долини, в 30-х рр. ХХ ст. багаторазові переможці березневого Забігу Сулеювек–Бельведер

У 1928 р. перше місце в Забігу Сулеювек–Бельведер у жіночому заліку зайняв підрозділ волинських стрільчинь. Учасники походу вирушили з-під будинку маршала в Сулеювку, а фінішували перед головним входом до Бельведеру. 13-особові групи стрільчинь рухалися в напрямку Варшави, випереджаючи багато чоловічих команд. Волинянки були неймовірні! Саме їм на фініші вручив нагороду генерал Едвард Ридз-Смігли (Іда Шидловська «Стрільчині в Забігу Сулеювек–Варшава», «Strzelec», 1928 р., № 11, с. 11).

На наступний блискучий тріумф треба було трохи зачекати. До того ж змінилися правила проведення забігу. З 1931 р. запроваджено поділ команд на три категорії: військові, Стрілецького союзу та команди воєнно-фізичного виховання. У 1933 р. у Забігу Сулеювек–Бельведер взяла участь 13-особова команда з Янової Долини, яка зайняла ІІІ місце. Того року вона єдина представляла Східні Креси («Wołyń», 1933 р., № 15, с. 5).

У 1934 р. групи поділили на військові та команди воєнно-фізичного виховання (молодші – від 18 до 21 року; старші – більше 21 року). Саме того року першими до фінішу під Бельведером прийшли стрільці з волинської Янової Долини, які тріумфували в групі старших команд (Вітольд Вронський «Стрільці з Янової Долини», «Strzelec», 1934 р., № 44, с. 4). Відзначилася також команда стрільців з Олики («Strzelec», 1934 р., № 16, с. 20).

Пізніше стрільці з Янової Долини повторили цей успіх, багаторазово займаючи перші місця як у командному, так і в індивідуальному заліках (серед них – стрільці Миколай Гед’ян і Броніслав Чухай) у старшій віковій категорії (22–32 роки).

Чи ці перемоги вплинули на результати, отримані поза змаганнями, які організовував Стрілецький союз? Звичайно! У 1935 р. у передолімпійському відбірковому забігу на 50 км, який мав на меті відібрати спортсменів на Олімпійські ігри в Берліні, у першу десятку потрапили два стрільці з Янової Долини: Прокопович і Миколай Гед’ян.

Спортсмени з Янової Долини були сильними не тільки в забігу, але й у стрільбі. У 1936 р. вони зайняли І місце в Забігу Сулеювек–Бельведер саме завдяки перемозі на стрільбищі в Рембертові (Маріан Курлето «ХІ Забіг Сулеювек–Бельведер», «Strzelec», 1936 р., № 21, с. 9). Стрільці з Янової Долини перемогли найкращі військові команди. Щоб оцінити цей успіх, потрібно розуміти, що переможці щодня тяжко працювали, видобуваючи або обробляючи базальт, і тільки після роботи вони могли тренуватися на стрільбищі, яке знаходилося в лісі за кілометр від каменоломень («У Яновій Долині», «Strzelec», 1935 р., № 17, с. 12–13).

У 1937 р. під час зливи (комісія змагань сховалася тоді під брезентом) спортсмени з Янової Долини віддали перемогу команді із Загнаньська й посіли ІІ місце («ХІІ Забіг Сулеювек–Бельведер», «Strzelec», 1937 р., № 20, с. 21–22), але вже в 1938 р. тріумфували в сильну спеку, через яку зі змагань вибуло багато команд.

«Той, хто дійшов до фінішу в цей винятково спекотний день, здійснив великий подвиг», – підкреслював журналіст видання «Strzelec» (Маріан Курлето «ХІ Забіг Сулеювек–Бельведер», «Strzelec», 1938 р., № 21, с. 6). Тоді загартовані роботою хлопці з Янової Долини не тільки не вибули з маршу, але й перемогли в категорії молодших стрільців, а в старшій здобули третє місце.

Схожий успіх вони мали і в 1939 р. Вони знову були першими в категорії осіб допризовного віку, а серед команд у віковій категорії понад 21 рік зайняли друге місце, третє місце посіли пожежники з Янової Долини. Під кінець 30-х рр. ХХ ст. у цих змаганнях представники Волині порівняно з іншими регіонами Польщі не мали собі рівних («Цифри й переможці 12 Забігів Сулеювек–Бельведер», «Strzelec», 1938 р., № 19–20, с. 20).

***

Якщо поглянути на стрілецьку діяльність у зимовий період, важко не оцінити стійкість, жертовність, креативність та фантазію волинян. Після Першої світової війни один із найбідніших округів Стрілецького союзу (порівняно з іншими регіонами) швидко надолужував пропущене. Волиняни мали привід пишатися, якщо йшлося про їхні досягнення на загальнопольському рівні, й не тільки завдяки неймовірним перемогам, які вони здобули в Забігу Сулеювек–Бельведер чи Національному забігу на відкритій місцевості.

Волинські стрільці дотримувалися польських традицій, берегли пам’ять про видатних поляків і важливі річниці. При цьому вони викликали симпатію особливою відкритістю та сердечністю, бажанням допомогти ближнім, веселою вдачею та добротою. Де б вони не з’являлися, там було приємно й сердечно, там були наповнена добродушною щирістю гостинність, дружба і добра забава, про яку з великим запалом розповідали ті, хто, вирушаючи на Повернені землі, забрав із собою спогади про найкращі моменти життя на Волині.

Малгожата ЗЄМСЬКА
Фото з колекції Тадеуша Марцінковського

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

ЗИМА У СТРІЛЕЦЬКИХ ОРГАНІЗАЦІЯХ. ЧАСТИНА 1

ПРО СТРІЛЕЦЬКИЙ СОЮЗ НА ВОЛИНІ У 80-ТУ РІЧНИЦЮ КАТИНСЬКОГО ЗЛОЧИНУ

Схожі публікації
Шандор Шрайнер: «Двох однакових органів не буває»
Інтерв'ю
У костелі Святого Йоана Непомука в Дубні у травні цього року освятять орган. Перший і поки що єдиний на всю Рівненську область, встановлений за роки незалежності в діючому католицькому храмі. Монтував його органний майстер із Закарпаття Шандор Шрайнер. Пропонуємо вашій увазі інтерв’ю із ним.
27 березня 2024
Літня школа польської мови, літератури та культури в Сілезькому університеті
Конкурси
Школа польської мови та культури Сілезького університету запрошує на безкоштовну літню школу в рамках програми «Літні курси NAWA».
26 березня 2024
ABC польської культури: Рекс і решта банди
Статті
Нехай підніме руку той, хто в часи чарівного дитинства бачив мультиплікаційну розповідь, яка починалася зі слів: «Давним-давно в Країні дощовиків пропав славетний дослідник летючих жаб професор Бальтазар Губка. Із Кракова вирушила експедиція під керівництвом не менш відомого мандрівника – Вавельського дракона, якому в небезпечній подорожі товаришує кухар княжого двору Бартоліні Бартоломей. По їхніх слідах іде таємничий Дон Педро…»
25 березня 2024
Упорядкували Польське військове кладовище на Волині
Події
Традиційними стали роботи з упорядкування Польського військового кладовища у Пшебражі. Зараз населений пункт носить назву Гайове. Двічі на рік, восени та напередодні Великодніх свят сюди приїжджає ініціативна група Товариства польської культури на Волині імені Еви Фелінської. 
23 березня 2024
Парк як симфонія. У Рівному планують створити готичний сад біля органного залу
Статті
Громадськості Рівного представили пропозиції благоустрою та архітектурно-планувальні рішення, які можуть бути реалізовані в рамках проєкту «Готичний сад Органного залу». Він передбачає облаштування культурного простору біля Залу камерної та органної музики Рівненської обласної філармонії, колишнього костелу Святого Антонія.
23 березня 2024
Масований обстріл України: цієї ночі на Тернопільщині постраждали 25 домогосподарств
Події
25 приватних домогосподарств у кількох громадах Тернопільщини зазнали пошкоджень під час масованого обстрілу України, який відбувся в ніч із 21 на 22 березня. Про це під час брифінгу повідомило керівництво області.
22 березня 2024
Партнери з польського Мілича передали Кременецькій громаді пожежне авто
Події
Добровільна пожежна команда з Білокриниці на Тернопільщині отримала пожежний автомобіль від Мілича – польського міста-побратима Кременця. Про це йдеться в дописі на Facebook-сторінці гміни Мілич у Мілицькому повіті Нижньосілезького воєводства.
22 березня 2024
Воркшоп із польської мови: про Великдень, святковий стіл та смачні страви
Події
Школа польської мови при Польському інституті в Києві запрошує всіх охочих узяти участь у розмовному онлайн-занятті з польської мови «Великдень у Польщі».
21 березня 2024
Польські фразеологізми: Фальшива монета
Статті
Одне прислів’я, хтось сказав би, що воно напевно китайське, говорить: «Своїх друзів тримай близько себе, а ворогів ще ближче». Маючи на увазі власне благо, важко не погодитися з таким твердженням.
21 березня 2024