Не відчувай неприсутності
Статті

 «Це вже доля, а долю не обирають. Отож її приймають, яка вона вже є. А коли не приймають, тоді вона силоміць обирає нас».В. Стус «Із таборового зошита»

Що може зробити людина, аби змінити свою долю? Усе життя втікати, шукати кращої? Якщо пощастить, то можливо й вдасться, та буває, що долю створюють ті ж самі люди для інших людей. Із такою «доленькою» не зробиш уже нічого, вона тебе не омине, не втечеш. Залізними лещатами обів’ється навколо шиї й душитиме, аж поки не затихне твій голос. А особливо, коли той голос аж надто «різав слух» якомусь бюрократу, чи то пак партійцю, як і сталося із невмирущим українським голосом Василя Стуса.

«Кожна історична драма завжди буде мати свого Христа, свого Юду, свого Пілата, який умиває руки, своїх апостолів, які перелякано відступають, а потім опам'ятовуються і підіймають учення свого Вчителя. Кожна драма відбувається саме так. І вона безкінечна». (Євген Сверстюк «Одвічний сценарій»).

У 1960-70 роках у таборах було не так вже й багато в’язнів – всього кілька тисяч. Для політичних існували спеціальні зони, де були й особливі умови. Першими поціновувачами поетичного хисту Стуса якраз і стали оті в’язні, що вивчали його поезію напам’ять. Й часто, дякуючи саме цьому, сьогодні ми можемо прочитати той чи інший твір автора, адже в таборах вилучали все, а особливо результати творчості. Для поета це було найгіршим – невідомість, адже у тих творах залишалася частина його душі, серця, крику, відчаю, бажання та надії врешті бути почутим. Та вірші вижили, адже «рукописи не горять», й дійшли до вух, а багатьом й до свідомості. Можливо запізно, не в той час, не з тією метою, та залишається надія на те, що вони будуть криком-пересторогою від помилок минулих поколінь.

Виснажений важкою працею, худорлявий, проте, не втратив ясної думки та єдиної мети – справедливості, рівності значення слова «людина» для кожного. Не маючи фізичних сил, залишався морально стійким, гордим, відкритим та глибоко переконаним у вірності своїх ідей. Напевно, навіть психіатри поставили б йому діагноз: «абсолютна чесність».

Він обіцяв у рядках своїх творів «Народе мій, до тебе я ще верну», проте довів, що «Докучило! Нема мені Вітчизни». Василь Стус ніколи не був відомим письменником серед українців, точніше, він ніколи не був сентиментальним співцем за визволення українського народу, яких ми так часто зустрічаємо у шкільній та університетській навчальних програмах. Вірші поета не вивчались. Пригадую: будучи школяркою, я не розуміла, не сприймала й не хотіла сприймати, адже вони не були пісенними, сльозливими, а відтак й легкими до вивчення, як то вірші Шевченка, Рильського, Тичини чи то інших співців народної творчості. «Стус — це опозиція. У тому числі — прекрасна опозиція нашій рідній сльозоточивій розмазаності, отій «сентиментальній розквашеності», яка загалом ще й досі вважається ознакою «солов'їно-калинової ментальності» (Юрій Андрухович).

Ще й сьогодні ті, хто раніше мав певні зв’язки із автором, неохоче у цьому зізнаються, адже «у страху очі великі». Навіть за поверхове знайомство із політв’язнем, можна було отримати в подарунок цілодобову, безкоштовну «охорону» у вигляді слідчих КДБ.

Пройшли роки, змінилась епоха, та стереотипи все ще залишились. Проте, з кожним роком ситуація змінюється. З’являються ті, хто вважає, чи то бере на себе відповідальність хизуватися тим, що у певний період свого життя знав цих борців за справедливість, зокрема і Стуса. Проте, де ж були ці «друзі», коли потрібно було трішки сміливості щоб встати і запитати «А чому ж не друкуються вірші Стуса?». Здається, що кожен, хто хоч трішки відчував себе однодумцем Василя, повинен був підтримати, й нести цю ідею визволення людського духу та справедливості. Кожен. А таких, певно, було багато. Та тільки переймались лише своєю окремою долею, усім було шкода свого життя. Та якби усі, хто так думав та й піднялися, то не вистачило б землі для таборів, не вистачило б тюрем, камер й катів. Та спромоглися на це одиниці, а серед них і Василь Стус ,– той, що залишається жити у серцях.

Катерина Мартиненко

Схожі публікації
Вийшов 23-й номер «Волинського монітора»
Події
Запрошуємо Вас на шпальти 23-го номера «Волинського монітора». На жаль, з огляду на відсутність світла, наша друкарня й цього разу змогла надрукувати паперове видання лише на день пізніше. У ньому ми пишемо, зокрема, про перепоховання останків католиків зі Стрийського цвинтаря у Львові в Олієві на Тернопільщині, подільських мазурів, нові котли для благодійної організації «Карітас-Спес-Луцьк» у рамках програми «Польська допомога» та історію монастиря шариток у Луцьку.
09 грудня 2022
Розпочався набір на XХI Стипендійну програму уряду РП для молодих науковців
Конкурси
Центр східноєвропейських студій Варшавського університету оголосив набір на Стипендійну програму уряду Республіки Польща для молодих науковців із країн Східної Європи, Центральної Азії та Кавказу. Стипендії призначені для наукового стажування в польських університетах у період із вересня 2023 р. до червня 2024 р.
09 грудня 2022
Навчання в ЄС безплатно: Коледж Європи
Конкурси
Ініціатива «Посли європейської молоді в Україні» запрошує на онлайн-зустріч, присвячену безплатному навчанню в Коледжі Європи (College of Europe), кампуси якого розташовані в Польщі та Бельгії.
08 грудня 2022
Мемуари волинського святого. Постаті й замальовки
Статті
Описуючи свої дитячі роки, Зигмунт-Щенсний Фелінський вплітає в канву мемуарів історії, які залишили слід у його пам’яті. Серед них – і реалістичні розповіді про реальних людей із плоті й крові, й оповідки на межі з фантасмагорією, яким важко йняти віру. І одні, і другі показують Волинь із незнаної нам, сучасним людям, перспективи, тож варто, мабуть, із ними ознайомитися. Слово автору.
08 грудня 2022
Польські фразеологізми: Непричесані думки
Статті
По останніх подіях в Україні видно, що від досягнення нормальності, стабільності, життя в мирі та пошанування прав іншої людини нас відділяють світлові роки. Здається, шлях до такого стану речей через шаленців із кремля не має кінця.
07 грудня 2022
Візовий центр у Львові змінює правила подачі документів на польську візу
Події
Із 8 грудня змінюються правила подачі заявок на отримання національних віз у візовому центрі у Львові. Про це повідомляє Генеральне консульство РП у Львові.
07 грудня 2022
Святі Миколаї в Луцьку, Кременці та Язловці
Статті
Група Святих Миколаїв завітала до Луцька з Польщі, привізши із собою подарунки для дорослих і дітей. Після короткого перебування в обласному центрі вони поїхали далі на схід – до Кременця і Язловця.
06 грудня 2022
Останки католиків зі Львова перепоховали в Олієві на Тернопільщині
Події
У селі Оліїв Зборівської міської територіальної громади на Тернопільщині перепоховали 2 тис. римо-католиків зі Стрийського кладовища у Львові, на місці якого в радянські часи звели Музей історії військ Прикарпатського військового округу.
06 грудня 2022
Святий Миколай завітав також до Тернополя
Події
4 грудня Святий Миколай відвідав Польський центр культури та освіти імені професора Мечислава Кромпця в Тернополі.
06 грудня 2022