Серед людей, що народилися в радянський час, важко знайти когось, хто в дитинстві не читав фантастичну казку про революцію «Три товстуни». Її автор – російський письменник, драматург Юрій Олеша. Майже все життя він провів у Москві, де досяг піку своєї слави.

Проте народився він далеко від цього міста. Походив зі старої поліської шляхти гербу Брохвич. У біографії, написаній у 1937 р. та опублікованій у 1947 р., він згадує лише, що його сім’я походила з бідної польської шляхти. Причин замовчування свого походження в ті часи було багато. Однією з них був наказ № 00485, відповідно до якого в 1937 р. розстріляли понад 111 тис. осіб тільки за польське походження. Про походження письменника свідчать також імена родичів: батько – Кароль Антонович, мати – Олімпія Владиславівна, бабуся – Мальвіна Францисківна й сестра – Ванда.

На сайті часопису «Ехо Полісся» можемо знайти статтю під назвою «Рід поліської шляхти Олешів гербу Брохвич». У автора Олексія Дубровського немає ніяких сумнівів, що Юрій походить із цього давнього роду. Після пошуків інформації в архівах він так написав про початки роду:

«Згідно зі знайденими архівними записами, засновником цього роду був феодальний поміщик із Волині, якого по-руськи називали боярином Олександром. Син боярина Федькo, який вже офіційно мав прізвище Oлеша і якого називали також Oлешковичем, у 1482 р. став секретарем польського короля Казимира Ягеллончика, а онук засновника цього роду Петро був мозирським чиновником (...). Нащадкам Oлеші-Oлешка належали земельні угіддя на Поліссі в Теребежові, Бережному, Ново-Бережному, Бору-Дубенецькому, також вони були власниками нерухомості у Вільнюсі, Ризі та Пінську до часу захоплення цих територій радянськими військами в 1939 р. Для всіх наступних поколінь Олешів характерним було розсудливе використанням своїх угідь, що значною мірою сприяло економічній значимості Полісся. Цим рід Олешів, безперечно, заслужив собі ім’я справжніх патріотів своєї рідної поліської землі».

Юрій Олеша народився в Єлисаветграді (нині Кіровоград) 3 березня 1899 р. Спочатку сім’я жила на гроші, отримані від продажу земельної власності, що належала родині. Як пізніше згадував Юрій, більшість маєтків батько програв у карти. Коли йому було три роки, в 1902 р., сім’я переїхала до Одеси, де мешкала поблизу костелу. У своїх спогадах, опублікованих під назвою «Ни дня без строчки», він зазначив, що в дитинстві розмовляв виключно польською мовою:

«Коли я говорю про своє невміння писати, я маю на увазі порядок слів. Мені дуже важко, так би мовити, в одну мить правильно написати речення... Заспокоює мене той факт, що я поляк і російська мова для мене іноземна. Можливо, причина криється саме в цьому. Я пам’ятаю, як одного разу мій батько перевіряв, як я вмію читати російською».

Він також згадував про першу книгу, яку пам’ятав із дитинства. Це були «Народні казки», які читала його бабуся. У 1916–1918 рр. Юрій Олеша навчався в Новоросійському університеті. Спілкувався з поетами та прозаїками, серед яких був Ілля Ільф, пізніше автор роману про Остапа Бендера.

У 1921 р. батьки емігрували до Польщі. Закоханий у свою майбутню дружину Ольгу Суок, Юрій відмовився покидати Одесу. Тим часом його батьки оселилися в Гродні. Батько знайшов роботу в готелі. Батьки ніколи більше не бачили свого сина. Звістку про його смерть Ольга Владиславівна (як її називали в радянському Гродно) отримала в 1960 р. В архівах залишилися листи матері до сина, в яких вона неодноразово запрошували його до себе.

У 1936–1956 рр. твори письменника були не дуже популярними. Це вплинуло і на його творчість. Талановитий автор замість того, щоб творити, часто просиджував у ресторані Будинку літератора над чаркою горілки. У літературному світі він був відомим насамперед завдяки творам «Три товстуни» (1924 р.) і «Заздрість» (1927 р.), які після смерті Сталіна принесли йому всесвітню славу.

Ян МАТКОВСЬКИЙ