Лише п’ять років минуло з того моменту, як книги членів Товариства польської культури імені Єви Філінської та просто поціновувачів польської культури, спустились на землю. Так, буквально спустились, адже до того часу єдиним читачем та спостерігачем їхньої долі була дзвіниця Кафедрального собору св.. Петра і Павла, що в Луцьку.
Першочерговою справою луцьких католиків років десять тому стало відновлення Кафедрального собору, хоча домогтися цього було нелегко. Наступний крок – створення польської організації. Тому в 1991 році Товариство польської культури імені Єви Філінської почало свою діяльність, щоправда, офіційно - кількома роками пізніше. Дев’яності роки для України були надзвичайно складними, Польща намагалася допомагати своїм співвітчизникам в Україні усім можливим – медикаментами, речами першої необхідності, а серед них були і книги.
Книг було багато, кожен мав удома невеличку бібліотеку, часто члени товариства зустрічались саме для того, щоб почитати та поспілкуватися про прочитане за філіжанкою запашної кави. Пізніше з’явився задум – створити бібліотеку, щоб надати вільний доступ до тієї інформації усім бажаючим. Та на той час не знайшлось приміщення, тому мільйони сторінок, більше 11 тисяч примірників безцінної літератури знайшли собі сховок у костелі й чекали, поки з’являться бажаючі отримати ті знання та відомості, що вони у собі несли.
Звичайно, костел не найкраще місце для зберігання літератури, та й доступу до неї не було. То ж перший консул Консульства Республіки Польща у Луцьку Войцех Галонзка та представники фонду «Semper Polonia» запропонували створити бібліотеку польської літератури на базі однієї із місцевих бібліотек. Міська влада пішла назустріч і погодилась, залишилось обрати ту бібліотеку, котра б погодилася прийняти у себе таку велику кількість книжок, розмістила б їх у сховищах, опрацювала та надала для користування читачам. Філіал централізованої бібліотечної системи №6 у Луцьку, що на проспекті Волі, радо розмістив у себе відділ польської літератури. Щоправда, довелось трішки потіснитись, проте це було того варте.
В основному, у філіалі розмістили дитячу та художню літературу. Багато літератури польською мовою, але й можна знайти перекладені на польську твори відомих світових авторів. «В бібліотеці виставлена лише половина фонду, - каже голова Товариства польської культури імені Єви Філінської Валентин Ваколюк. – Проте, це книги, які відіграли величезну роль у формуванні нашого світобачення та світосприйняття. Раніше бібліотека припадала порохом, тому ми радіємо, що сьогодні ці носії культури несуть свій досвід та знання підростаючому поколінню».
Значна частина відвідувачів бібліотеки – доросле населення міста, проте досить часто вони беруть книги для своїх дітей і завдяки казкам та оповідкам навчають їх мови. Важливо й те, що з появою відділу польської літератури читачів у бібліотеці побільшало, до того ж не лише прихильників польської, й поціновувачів української писемної творчості.
Завідувач луцької бібліотеки №6 Катерина Гримарович радіє, що українські читачі поступово знову повертаються до класичної української літератури. Кожен бібліотекар намагається сприяти цьому, адже класична література якнайкраще впливає на формування естетичного смаку. А наявність великої кількості польської літератури допомагає бажаючим вивчити польську мову та знайомить читачів із польською культурою.
Катерина МАРТИНЕНКО
