Події, що відбувалися в червні 1956 р. у Познані, започаткували довгий шлях до відновлення Польщею незалежності.
Через три роки після смерті Сталіна, в лютому 1956 р., на XX з’їзді КПРС Микита Хрущов започаткував критику «культу особи і його наслідків». У країнах соціалістичного блоку розпочалася дискусія про власну модель побудови соціалізму. Проте польські комуністи не розуміли, що деформації в діях влади можуть викликати спротив суспільства. Країна стояла тоді на межі, за якою починалося приниження гідності людини.
У червні 1956 р. на вулиці Познаня стихійно вийшла 100-тисячна демонстрація робітників різних підприємств. Протести почалися із загального страйку на заводі імені Сталіна (раніше цей завод носив ім’я його засновника Іполита Цегельського, у листопаді 1956 р. назву повернули). Після невдалих спроб налагодити діалог із владою демонстрація переросла у вуличні сутички, учасники яких розпочали нищити приміщення органів влади. Тоді управління безпеки відкрило вогонь у відповідь. Проти маніфестантів вислали близько 10 тис. солдатів, 300 танків, кілька десятків бронетранспортерів і літаки. У протестах, що тривали 28–30 червня, за підрахунками істориків, загинули не менше 50 осіб.
Робітники вийшли на вулиці міста, передусім, з економічними гаслами, серед яких – «Хочемо хліба» та «Вимагаємо підвищення зарплатні». Проте з’явилися також транспаранти з написами: «Ми хочемо свободи» або «Геть із червоною буржуазією».
Познанський червень 1956 р. – це символ боротьби за людську гідність і власну державу. Це перший у Польщі масовий робітничий протест проти комуністичної влади, який пришвидшив політичні та економічні зміни в Польській Народній Республіці. Він вивільнив у польському суспільстві свободу думки, допоміг подолати страх, сформований у сталінські часи, підвищив температуру суспільних настроїв і загострив розкол у керівництві держави. Польське суспільство продовжувало боротьбу за свої права і в наступні роки. Черговий Польський червень відбувся в 1976 р.
Незважаючи на те, що за сценарієм влади на заводах проводили партійні збори, які мали на меті підтримку дій Польської Об’єднаної Робітничої Партії та засудження «познанських нещасних випадків, дій імперіалістичних агентів і реакційного підпілля», більшість поляків підтримувала протест познанських робітників та була солідарна з учасниками Познанського червня.
ВМ
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
