Згадую перші грудневі дні 1991 року, коли всіх в Україні та не в Україні заполонила невимовна радість: український народ майже стовідсотково проголосував на всеукраїнському референдумі за повний суверенітет і незалежність України. Тоді ж було обрано Президентом відродженої Української держави Леоніда Кравчука. За два дні до інавгурації мені зателефонував народний депутат України, знаний поет і перекладач Роман Лубківський:

– Пане Миколо, хочу порадитися. Виникла проблема: на чому присягатиме Леонід Кравчук? Україна – незалежна держава, а Конституція – брєжнєвська, правлена-переправлена. Це так званий Основний закон Української РСР. України радянської, комуністичної.

У моїй пам’яті наче спалахнула якась іскра. Зразу ж згадав про унікальну пам’ятку української мови, культури, історії, духовності – Пересопницьке Євангеліє. За кордоном президенти традиційно присягають на Біблії, а в нас, українців, буде своя, національна традиція – на Євангелії.

– Пане Романе, нема жодної проблеми. У науковій бібліотеці імені Володимира Вернадського Академії наук зберігається дивовижно коштовна книга. Єдиний примірник. Рукописна книга, написана ще в ХVI столітті тодішньою українською мовою. І де? В давньоруському місті Пересопниці, що на Рівненщині. До речі, новий Президент України Леонід Кравчук народився десь за кілометрів тридцять чи більше від Пересопниці. Попросіть цю книгу в керівництва Академії наук для складання Президентом присяги...

Я не встиг закінчити речення, а ще хотів розповісти, як чудово оформлена ця рукописна книга, які вишукані фарби, прикрашені золотом мініатюри чотирьох євангелістів, які заставки, ініціали, орнаменти, як Роман Лубківський спішно подякував і поклав трубку.

І ось 5 грудня 1991 року я з балкона Верховної Ради України з надзвичайним хвилюванням дивився, як Леонід Кравчук приносив присягу на вірність українському народові і державі, покладаючи руку на Пересопницьке Євангеліє. Правда, лежав перед Президентом України Основний закон Української РСР редакції 1978 року, але був перед ним і Акт проголошення незалежності України.

Це була добра звістка (Євангеліє – від грецького: добра звістка) про завершення епохи войовничого атеїзму і настання нової доби в історії багатостраждального українського народу. Пересопницьке Євангеліє стало символом державності, національного і духовного відродження України.

У серпні 2011 року Пересопницькому Євангелію виповниться 450 років. Приємно, що Верховна Рада України 12 травня 2010 року ухвалила постанову про відзначення на державному рівні 450-річчя створення цієї унікальної рукописної Першокниги українського народу. Слід лише вітати створення Громадського організаційного комітету «Пересопницьке Євангеліє-450» та підготовка проекту «Пересопницьке Євангеліє. Витоки і сьогодення», який передбачає видрук цього Священного писання двома текстами – оригінальним, транслітерованим, і в сучасній українській мовній редакції. Це дозволить широкому читацькому загалові мати доступ, не звертаючись до рукописного оригіналу, до цієї дивовижної краси і духовної сили Першокниги українського народу. А нова мовна редакція Пересопницького Євангелія, підготовлена видавничим домом «АДЕФ-Україна», заслуговує на видрук задля наближення якнайширших кіл читачів як із України, так і з багатьох слов’янських країн до пізнання цієї видатної пам’ятки національної рукописної спадщини.

Микола ЖУЛИНСЬКИЙ,
директор Інституту літератури
НАН України, академік