«Луцьк і модерність: як епоха змінювала місто» – лекцію під такою назвою для лучан провів 18 жовтня краєзнавець Олександр Котис.

На зустрічі в книгарні «Є» дослідник розповів, як індустріально змінювався Луцьк за останні 200 років, як місто архітектурно вдосконалювалося та жителі яких національностей колись його населяли. Свої оповідки Олександр Котис супроводжував архівними та сучасними фотографіями луцьких місцин, вирізками зі старих газет і путівників.

Краєзнавець і журналіст на початку зазначив, що мета його лекції – вписати Луцьк у світовий контекст модернізації, показати, як тогочасні тенденції, зокрема європейські, впливали на розвиток міста на Волині.

Модернізація, перш за все, залежить від безперервного економічного зростання, тобто запровадження й розвитку діяльності підприємств. Так, у Луцьку в 1880-х рр. було тільки 6 фабрик (миловарна, тютюнова, свічарна, маслобійна, броварна та фарбувальна), основну ж частину промисловості зосереджували у своїх руках приватні майстри, яких у 1903 р. нараховували 665. Лектор зауважив, що вже на початку ХХ ст. у місті відкривають великі заводи, деякі з них працюють і до сьогодні.

Розказав Олександр Котис присутнім і про появу перших гілок залізниці неподалік Луцька, відкриття залізничного вокзалу, запровадження нових сполучень, зокрема до Львова, зміну міського планування, розбудову житлових і промислових кварталів, появу перших тролейбусів на луцьких вуличках тощо.

Краєзнавець порушив теж питання урбанізації та демографії. Зокрема, зазначив, що, відповідно до критерію німецького соціолога Карла Дойча, суспільство можна вважати модерним лише тоді, коли більше 50 % населення становлять жителі міст. Волинська область досягнула цього рівня у 2000 р., більшість же європейських країн – ще після Другої світової війни.

Якщо йде мова про демографію, то Луцьк – одне з небагатьох міст України, де досі спостерігаємо позитивний приріст населення. Кількість осіб у місті почала масово збільшуватися ще від початку ХХ ст.

Протягом минулого століття змінюється і картина національної приналежності лучан. Так, у 1930 р. більшість (22 тис., приблизно 67 %) становили євреї. Також багато було поляків, чехів, німців та ін. Із 1939 до 1979 р. відбуваються істотні зміни: зникнення євреїв і національних громад, притік українських селян, росіян. Лектор підкреслив, що менше 5 % теперішнього населення міста становлять корінні лучани; цей висновок він зробив на основі того, що саме такий відсоток осіб «пам’ятає» довоєнний Луцьк.

На завершення Олександр Котис звернув увагу на те, що потрібно було б обговорити й особливості постмодерних процесів у Луцьку для того, аби ґрунтовніше зрозуміти його сучасний стан. Імовірно, нас чекають наступні не менш цікаві зустрічі про історію волинського обласного центру від краєзнавця.

Ольга ШЕРШЕНЬ
Фото:hroniky.com