14 лютого виповнилося 70 років із дня смерті українського і польського ботаніка-флориста Йосипа Пачоського, на честь котрого названо майже півтора десятка рослин.

Йосип Пачоський народився 8 грудня 1864 р. у польській сім'ї в с. Білогородка Заславського повіту Волинської губернії (нині – Дубнівський район Рівненської області). Навчався у Рівненському реальному училищі, а з 1882 по 1886 роки – в Уманському училищі землеробства і садівництва. Саме тут захопився вивченням природи. Він здійснював експедиції по Черкащині, вивчав умови зростання різноманітних рослин, збирав матеріали для гербаріїв. Результатом клопіткої роботи стала його перша наукова праця "Нариси флори околиць м. Умані Київської губернії" (1887).

Здібності молодого вченого оцінило Київське товариство природознавців, обравши його у 1887 р. дійсним членом цієї організації. У 1888 р. передав цій організації власноруч зібраний гербарій місцевої флори, в якому було близько 2000 екземплярів рослин.

У 1888 р. Й. Пачоський переїхав до Києва і до 1894 р. працював помічником головного садівника Ботанічного саду університету Св. Володимира. Тут він приводить до ладу і визначає рослини гербарію та ентомологічні колекції музею. За дорученням Київського товариства природознавців Пачоський проводив дослідження флори і фауни Херсонської, Подільської, Волинської, Полтавської та Астраханської губерній, в Криму та на Дону. Двічі він був і на Поліссі. Про результати своїх досліджень Пачоський постійно доповідав на зборах товариства та друкував їх на сторінках своїх "Записок": "Про флору і фауну околиць м. Володимира-Волинського" (1888), "Матеріали для флори Заславського та Ковельського повітів Волинської губернії" (1888).

Пізніше переїхав до Петербурга, де працював садівником імператорського Ботанічного саду. Тут він розробляв і приводив до ладу гербарні колекції Ботанічного музею цього саду.

Навесні 1895 р. переїхав до Дублян, що біля Львова, працював там асистентом кафедри ботаніки Вищої школи землеробства. Читав курс лекцій з ботаніки та садівництва, провадив флористичні дослідження Східної Галичини, Буковини і частково Угорщини, вивчав флору Західного Поділля і Північної Бесарабії.

Йосип Пачоський опублікував майже 70 праць, що стосувалися флори України, серед них — "Флора Полісся та прилеглих місцевостей". У ній автор описав 1291 вид дикорослих рослин, які траплялися на Волині та інших губерніях Полісся.

Восени 1897 р. Херсонська губернська земська управа запрошує Й. Пачоського на посаду губернського ентомолога, завдання якого полягало у дослідженні природи цієї місцевості, боротьбі з різними шкідниками сільського господарства.

Свою роботу Пачоський розпочав з організації ентомологічного кабінету. У 1906 р. кабінет було перетворено в Херсонський природничо-історичний музей, який поступово став великим науковим центром півдня Росії. У музеї досить повно була представлена флора і фауна Херсонського округу й Придніпров'я. Гордістю його був гербарій, зібраний самим Пачоським, що містив понад 22 тис. гербарних аркушів рослин.

Вчений був одним із ініціаторів охорони степу. Саме завдяки Пачоському в 1898 р. було виділено кілька ділянок цілинного степу в Асканії-Новій, які згодом стали основою для створення біосферного заповідника "Асканія-Нова".

Йосип Пачоський був не лише ботаніком. Він дослідив 230 видів птахів. Велику увагу приділяв також розробці раціонального мисливського законодавства. Вчений наполягав на забороні весняного і літнього полювання, коли винищується велика кількість дичини. І він таки добився, що в Україні з 1925 р. було заборонено полювання у цей період.

На початку ХХ ст. з-під пера Пачоського виходять такі праці, як "Основні риси розвитку флори Південно-Західної Росії" (1910), "Херсонська флора" (1914), "Опис рослинності Херсонської губернії" І. Ліси (1915), ІІ. Степи (1917), ІІІ. Плавні, піски, солончаки, бур'яни (1927) та багато інших, які є настільними книгами фахівців-ботаніків.

Працюючи у музеї, Пачоський був також професором Херсонського політехнічного інституту, написав підручники для студентів з морфології і основ фітоценології. Його учні згадували, що Пачоський був людиною високої культури й ерудиції, мав творчий допитливий розум й чудову пам'ять. Вчений відзначався привітним і відкритим характером, користувався загальною любов'ю й повагою.

Навесні 1922 р. Йосипа Пачоського було призначено завідуючим ботанічним відділом науково-степової станції державного заповідника "Чаплі" (Асканія-Нова).

У липні 1922 р. він зі своїм сином Конрадом і молодим ботаніком С. А. Дзіевановським відправляються в експедицію до Криму, де вивчають місцеві степи і рослинність Юсупівського заповідника. Цей заповідник було приєднано пізніше до Асканії-Нової.

У вересні 1923 р. Пачоський переїхав до Польщі. Звідти його направили в Біловезьку Пущу, де вчений завідував Біловезьким парком. Під час дослідження лісонасаджень у нього виникла ідея застосування біометричного методу, який дав змогу глибоко проникнути в динаміку життя лісу.

З 1925 р. і до початку Другої світової війни Пачоський – професор систематики і географії рослин Познанського університету.

У вересні 1939 р. Польща була окупована німецькими загарбниками. Гітлерівці виселили вченого з його дому й позбавили найбільшого багатства – величезної бібліотеки. У лютому 1942 р. фашисти по-звірячому вбили внука Пачоського, котрого він дуже любив. Це важке потрясіння й стало причиною смерті дослідника 14 лютого 1942 р.. Поховано науковця на Цвинтарі заслужених великополян у Познані.

Й. Пачоський був талановитим, видатним вченим у галузі біології. Його перу належить понад 300 наукових праць, присвячених розвитку флори і рослинності середньої і південної частини східної Європи, головним чином України та Польщі, а також висвітленню загальних питань ботанічної і частково зоологічної науки. Він був одним із творців фітоценології – розділу ботаніки, який вивчає рослинні угруповання, і автором першого підручника з цієї дисципліни.

До великих здобутків вченого можна зарахувати зібрану ним велику гербарну колекцію, зразки якої знайомлять з рослинним багатством певних територій. Основна частина колекції знаходиться в Херсонському краєзнавчому музеї. Гербарні матеріали зберігаються в Гербарії Інституту ботаніки ім. М.Г.Холодного НАН України, Державному природознавчому музеї НАН України у Львові, Одеському національному університеті ім. І.І.Мечникова, Таврійському національному університеті імені В.І.Вернадського та інших наукових установах.

Людмила ЛАНШИНА,

Волинський краєзнавчий музей