До вузького кола поляків, які отримали Нобелівську премію в галузі літератури, належить Владислав Реймонт. Він одержав цю почесну нагороду в 1924 р. за роман «Селяни» («Chłopi»).
7 травня минає 150 років від дня його народження. Владислав-Станіслав Реймонт (справжнє ім’я Станіслав-Владислав Реймонт) – романіст, новеліст і репортер. Народився 7 травня 1867 р. у селі Кобєлє Вєльке поблизу Радомська у сім’ї збіднілого шляхтича. Малий Стась мав багато зацікавлень, був жвавою та веселою дитиною. Однак на його дитинство вплинули відносини з надто деспотичним батьком, який вибрав синові кар’єру органіста. Змушений займатися музикою, він щиро ненавидів фортепіано, але цікавився літературою та живописом. Сім’я вирішила, що він повинен отримати серйозну професію. Натомість Реймонта манив великий світ і література. Він був актором у мандрівній театральній трупі, хотів вступити до монастиря Отців Паулінів, як медіум здійснив таємничу подорож разом із німецьким спіритом, аж поки не опинився на залізничному вокзалі. У 1893 р. переїхав на постійне проживання до Варшави. Він писав посередні вірші та працював журналістом. У той же час Реймонт почав публікувати в журналах свої перші оповідання і короткі епічні твори. Поворотним моментом у його літературній кар’єрі став репортаж «Паломництво на Ясну Гору» («Pielgrzymka na Jasną Górę»). До сторіччя повстання на чолі з Тадеушем Костюшком, яке відбулося в 1794 р., у пішу подорож до Ченстохови вирушили тисячі вірян. Як кореспондент видання «Ілюстрований тижневик» («Tygodnik Ilustrowany»), Реймонт розчинився у натовпі, пройшов увесь шлях і створив образ цієї тимчасової спільноти, до якої входили різноманітні яскраві особистості, об’єднані релігійними переживаннями.
Найцікавіші новели цього періоду зображують життя села, добре відоме письменникові. Реймонт писав про жахливе обличчя людської бідності. Найбільш шокують своїм натуралізмом оповідання «Смерть» («Śmierć»), «Завірюха» («Zawierucha») і «Томек Баран» («Tomek Baran»). Реймонт написав чотири великих романи, які ввійшли до історії літератури: «Комедіантка» («Komediantka»), «Ферменти» («Fermenty»), «Земля обітована» («Ziemia obiecana») i «Селяни». За останній він отримав нагороду Польської академії знань (1917 р.) та Нобелівську премію (1924 р.). Реймонт переміг у гідному товаристві: його конкурентами були Томаш Манн, Максим Горький і Томас Гарді.
У 1913–1918 рр. Реймонт, спираючись на джерела, працював над великою історичною трилогією, яка повинна була стати свого роду репортажем із часів повстання на чолі з Костюшком, аналізом причин поразки. Проте в історію літератури він увійшов як автор «Землі обітованої» та «Селян». Завдяки ньому ми можемо пізнати величезну панораму польського суспільства кінця XIX і початку XX ст.
Владислав Реймонт помер у 1925 р. Серце письменника вмурували в колону костелу Святого Хреста у Варшаві, а забальзамоване тіло поховали на кладовищі Повонзки, на Алеї заслужених.
Опрацювала Ядвіга ДЕМЧУК,
учителька, скерована до Луцька
організацією ORPEG
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
ВОЛИНСЬКЕ КОРІННЯ БОЛЕСЛАВА ПРУСА
