Малопольща славиться своєю дерев'яною архітектурою, для популяризації якої створено туристичний Шлях дерев'яної архітектури. Винятковими витворами мистецтва є дерев'яні костели на півдні історичної Малопольщі: у селах Бінарова, Блізне, Денбно Підгалянське, Хачув, Ліпніца Мурована та Сенкова (на території сучасних Малопольського та Підкарпатського воєводств). У 2003 р. ці пам'ятки було внесено до Списку світової спадщини ЮНЕСКО.

Ці костели є прикладами середньовічної польської традиції будівництва храмів зрубною технікою, яка полягає на накладанню дерев'яних колод одна на одну. Будівництво таких костелів у селах було питанням престижу для місцевих шляхетських родин. Специфічна будівельна техніка мала підкреслювати відмінність сільських костелів від мурованих міських святинь. Крім того, вона була значно дешевшою, а будівельний матеріал можна було знайти ледь не на кожному кроці.

Дерев'яні костели історичної південної Малопольщі вважаються одними з найкраще збережених зрубних храмів. Також їх збережено у місцевій естетиці та чудово вписано у ландшафт регіону. Інтер'єри усіх дерев'яних костелів багато оздоблено, особливо цінними є їх поліхромії та іконографічні малюнки.

Костел Святого Архангела Михаїла у Бінаровій було поставлено близько 1500 р.. До його західного боку у 1596 р. було прибудовано вежу, яка нині є найстаршою з існуючих дерев'яних церковних веж. Дрібні добудови костелу відбувалися і на початку XVII ст.. Тоді було зведено каплицю Ангелів-охоронців, перебудовано хори, збільшено віконні отвори, виконано нову поліхромію. Серед храмових скульптур вирізняється фігура Матері Божої з немовлям, виготовлена приблизно у 1430 р. та рештки вівтаря Чотирьох Святих Дів.

Костел Усіх Святих у Блізному, а вірніше – готичний храмово-приходський комплекс оборонного характеру, було збудовано, ймовірно, у середині XV ст.. Із заходу до костелу прилягає дзвіниця з навісною кімнатою, а всю прилеглу до храму територію оточено дерев'яною огорожею з мурованими капличками. Будівлю святині покрито ґнотом. Усередині костелу збереглися численні елементи готичної столярки та малюнки XVI-XVII ст..

Костел Святого Архангела Михаїла у Денбні Підгалянському теж починає свою історію з середини XV ст.. Його було збудовано на місці іншого дерев'яного храму, який існував, можливо, з ХІІІ ст.. Сучасний костел у Денбні Підгалянському є одним з найкраще збережених готичних дерев'яних храмів і, напевне, найвпізнаванішим у Польщі та за кордоном з усіх дерев'яних святинь південної Малопольщі. Справжнім скарбом костелу є шаблонна поліхромія, виконана близько 1500 р. – найстарша повністю збережена у Європі з виконаних на деревині. При її малюванні вжито було 33 кольори, зображено 77 мотивів у 12 комбінаціях. З-поміж них виділяється малюнок геральдичного яґеллонського орла над арочною балкою.

Костел Вознесіння Пресвятої Діви Марії та Святого Архангела Михаїла у Хачуві існує з кінця XIV ст., можливо, навіть з 1388 р.. Він є не лише найстаршим з подібних костелів у Польщі, але й одним із найдревніших та найбільших подібного типу у світі. Вірогідно, найстарішою у Європі є збережена у цій святині фігурна поліхромія 1494 р.. Вона являє собою і найбільшу збірку зображень фігур у Польщі XIV ст.. Заслуговує на увагу й пізніша поліхромія, створена приблизно у 1864 р.. У хачувському костелі знаходиться також чудотворна фігура Матері Божої Скорботної, написана наприкінці XIV ст..

Костел Святого Леонарда у Ліпніці Мурованій, збудований наприкінці XV ст., також стоїть на місці більш давньої святині. Його вигляд практично не змінювався з XVI ст., що є особливістю цієї пам'ятки. Оформлення інтер'єру, у порівнянні з іншими дерев'яними костелами південної Малопольщі, тут є простим і лаконічним. Хори ліпніцької святині декоровано малюнками-ілюстраціями Декалогу. Цінними є також барокові образи та готичний барельєф Успіння Пресвятої Діви Марії. На вівтарях є копії трьох давніх триптихів, на яких зображено Святого Леонарда, Святого Миколая та Поклоніння немовляті Ісусу. Оригінали цих триптихів, викрадених з храму у 1992 р., після їх віднайдення перенесено до Дієцезіального музею у Тарнові.

Костел Святого Філіпа і Святого Якова у Сенковій зведено приблизно у 1520 р. (найпізніше – у 1522 р.) та розбудовано у XVII ст.. Його характерною ознакою є навіс, який «огортає» усю будівлю, а також вручну обтесані, оздоблені балки з модрини. Завдяки особливостям своєї архітектури, костел у Сенковій заслужив назву Перлини Низьких Бескидів. Цю святиню було розграбовано під час І світової війни, тому її внутрішнє оздоблення є досить скромним. Збереглися, щоправда, відреставровані пізніше, вкритий поліхромією і позолотою головний вівтар початку XVII ст. та кам'яна пізньоготична купель з 1522 р., яка має форму келиха. Цікавою є також давня зрубна вежа біля костелу. Ліпніцька святиня була дуже популярною серед польських художників ХІХ і початку ХХ ст.. Її зобразили на своїх картинах Станіслав Виспянський, Юзеф Мехоффер, Теодор Аксентович, Влодзімєж Тетмайєр, Ян Сас Зубрицький і Казімєж Скуревич.

Дерев'яні костели історичної південної Малопольщі – це справжній підручник історії мистецтва регіону. Вони представляють різноманітні архітектурні стилі: від готики, крізь ренесанс і бароко, до класицизму і, подекуди, сецесії. Кожен із костелів є унікальною пам'яткою культури й мистецтва. Крім описаних у цій статті, на внесення до Списку світової спадщини ЮНЕСКО претендували ще три дерев'яні костели з півдня Малопольщі. На жаль, у 2003 р. їм не вдалося потрапити до ґрона польських місць у цьому списку. Однак, сподіваюся, незабаром ці перли архітектури додадуть до пам'яток, офіційно визнаних скарбами світової культури.

Наталія КАТРЕНЧІКОВА