Нещодавно у луцькому парку «Зоряний» з'явився географічний орієнтир із назвою польського міста Білосток на пам'ятному знакові міст-побратимів.
Місто Білосток, що знаходиться на північному сході Польщі, отримало свою назву від річки Бяла, на березі якої воно розташоване. Це місто люди часто називають «зеленим», оскільки воно оточене густими лісами Біловезької пущі і Національного Нарвянського парку.
Серед туристів Білосток не є популярним, адже існує хибна думка, що у ньому немає на що подивитися. Проте Білосток із кількістю мешканців 300 тис. – найбільший центр православ'я в Польщі, а також місто, у якому проживають представники різних національностей – поляки, росіяни, білоруси, татари та українці. Місто є культурним центром білоруської меншини в Польщі. Тут також проживає велика громада ромів.
Історія міста Білостока дуже цікава, оскільки його культурна традиція формувалася в окупованих умовах. Вперше Білосток згадується ще у XV ст., згодом воно було подароване польському гетьману Стефану Чарнецькому як знак подяки за його перемогу над шведами. У XVIII ст. місто було власністю аристократичного роду Браницьких, які дбали про культурний розвиток Білостока: будували лікарню, театр, будинок муніципалітету і поштове відділення, а також перебудували свій палац (палац Браницьких), що нині є пам'яткою архітектури.
На початку ХІХ ст. Білосток перейшов у володіння Російської імперії. Після Першої світової війни він став столицею одного з воєводств Польської Республіки. У період Другої світової війни був окупований Німеччиною (1939), однак незабаром, за Пактом Молотова-Ріббентропа, переданий до складу Білоруської РСР. У 1941 р. знову окупований Німеччиною. У 1945 році Білосток повернули Польщі.
Білосток – сучасне європейське місто. Однією з найбільших архітектурних пам'яток є Палац Браницьких. Це одна з найкраще збережених магнатських резиденцій, що збудована в стилі пізнього бароко. В народі палац називають Підляським Версалем. Своєю величчю він нагадував барокові палаци Франції та розрахований для прийому королівських осіб. За часів гетьмана, у палаці, флігелях та павільйонах було 178 приміщень, в тому числі 115 парадних. Були тут своя бібліотека, каплиця, зал, їдальня та акваріум. Також було побудовано оранжерею, чотири басейни з фонтанами, ажурну альтанку, павільйон з картинною галереєю та міст через канал. Уздовж алеї фонтанів стояли статуї міфічних персонажів, сфінкси, декоративні вази. Палацовий комплекс сильно постраждав під час Другої світової війни, потім був перебудований і тепер тут знаходиться Медичний університет.
Знаною є Ратуша (1745-1761), в якій зараз розташувався музей. Цікаво, що будівля жодного дня не виконувала адміністративних функцій – тут ніколи не проводила засідання влада міста. Вежа слугувала для пожежників спостережним пунктом. Коли в 1939 році у місто прийшли радянські війська, будівлю зруйнували, маючи намір встановити на її місці пам'ятник Сталіну. Після війни Ратушу було реконструйовано, тепер тут знаходиться головне приміщення Музею Підляшшя.
Поряд із величним кафедральним костелом розташований Старий костел, де зберігаються саркофаги з серцями родичів коронного гетьмана Браницького та його дружини. В склепі, що знаходиться в підвалі костелу, покоїться Ізабелла Браницька з роду Понятовських.
Серед пам'яток архітектури, які варто відвідати у Білостоці – також Церква Успіння Богородиці (Старий костел, 1621) – найстаріший зі збережених храмів міста; Церква Марії Магдалини (1758); Будинок Конюшого (1771); Собор Миколи Чудотворця (1843-1846), в якому в даний час зберігаються мощі святого Гавриїла Білостоцького; Церква Святого Роха (XX ст.) тощо.
Білосток – ідеальне місто для життя. Такі перші враження склалися після відвідин міста. Рівні дороги, зелені дерева, велосипедні доріжки, ввічливі мешканці, кольорові будиночки – наче кадри із фільму.
Відразу впадають в око чистота і порядок у місті. Смітники трапляються ледь не через метр, а асфальт і бруківку миють шампунем, що для нас, українців, видається екзотикою. Велике здивування викликали велосипедні доріжки зі спеціальними світлофорами і пішохідними переходами. А також – численні зелені насадження, парки, сквери і ліси посеред міста. Все це в доглянутому стані!
Житлові будинки відреставровані в одному стилі – пофарбовані у яскраві кольори, а назви вулиць і номери будинків написані великими літерами на стінах.
Духовна культура міста різноманітна. Адже тут є багато храмів різних релігій і конфесій. Окрім католиків, у Білостоці проживає чимало православних, а також – мусульмани та іудеї.
Архітектурне багатство вражає, оскільки кожна пам'ятка дихає своєю історією, яка в цілому складає історію всього Білостока. Це можна відчути, завітавши до міста.
Аня ТЕТ
Білосто́к (пол. Białystok, біл. Беласток, лит. Balstogė) – місто на північному сході Польщі, на річці Супрасль. Адміністративний центр Підляського воєводства. Населення – 292 150 чоловік.
Відстань до Варшави – 188 км, до кордону з Білоруссю – 54 км.
Залізничний вузол. Відомий текстильною промисловістю, головним чином, вовняним (сукнарство з 30-х років XIX ст.) і бавовняним (новий комбінат) виробництвом. Тут добре розвинена харчова, деревообробна, керамічна промисловість, машинобудування.
У місті функціонує Медичний інститут і вечірня інженерна школа, усього – 15 вищих навчальних закладів.
