12 жовтня в Луцьку на території монастиря бригіток відбулося перепоховання останків 107 в’язнів Луцької тюрми, яких 23–24 червня 1941 р. розстріляв НКВC. Священики Української православної церкви Київського патріархату на чолі з митрополитом луцьким і волинським Михаїлом відслужили панахиду за невинно вбитими, а представники влади та місцеві активісти провели мітинг.

Вшанувати пам’ять загиблих прийшли нащадки розстріляних, римо-католицьке духовенство, представники Генерального консульства РП у Луцьку, різних громадських організацій, зокрема польська громада Луцька, та небайдужі мешканці міста.

Нагадуємо, що ексгумація розстріляних в’язнів проводилася в червні цього року. Тоді під час реконструкції вулиці Кафедральної працівники комунальних служб несподівано натрапили на вирву від бомби, заповнену людськими тілами. Після судмедекспертизи, яка тривала кілька місяців, останки перемістили у спеціально для цього вимурований саркофаг.

Перепоховання жертв радянського режиму влада запланувала провести перед Днем захисника України, 14 жовтня. Юдейська ортодоксальна релігійна громада Луцька, яку очолює Мойше Меїр Матусовський, відповідним листом заздалегідь повідомила Волинську облдержадміністрацію та міську владу про відмову брати участь у перезахороненні, адже на цей час припадає одне з найбільших релігійних свят – Суккот. Юдеї наголосили, що їх жодним чином не повідомили про проведення ексгумації, а також, що «спосіб захоронення можливих жертв репресій у мурованому саркофазі, насипом, можливо, під склом, та ще й на подвір’ї, де вони були закатовані, викликає обурення й абсолютно не відповідає нашим релігійним переконанням та загальнолюдським моральним принципам». Дякувати Богу, в когось вистачило принаймні здорового глузду не влаштовувати скляного саркофагу, як то обіцялося раніше, але перепоховання відбулося без участі представників юдейської громади.

Що ж, потрібно визнати ці зауваження слушними. Влада продовжує ігнорувати потреби громади й керується  власними, часто для пересічного громадянина незрозумілими, інтересами. Наше видання вже писало про те, що ексгумація у червні проводилася без участі польської сторони, попри те, що в 1994 р. між урядом України та урядом Республіки Польща була підписана Угода про збереження місць пам’яті і поховання жертв війни та політичних репресій, згідно з котрою подібні дії виконуються тільки за участю представників обох сторін.

Прикро це констатувати, але непозбувна совкова любов нашої влади до різноманітних  дат і звичка робити з усього мітинг спричинили те, що виконання людського і християнського обов’язку поховання та молитви за померлих знову стало нагодою для чергового піару і самоекспонування. А тим, що лежать на подвір’ї Луцької в’язниці – українцям, полякам, євреям, росіянам, ЛЮДЯМ! – тим, кого вже перепоховали й кого ще не знайшли, їм потрібна лише наша щира молитва і пам’ять. Вічне спочивання дай їм, Господи, і світло віковічне нехай їм світить.

Анатолій ОЛІХ

Фото автора