Волинська Голгофа: відкрили масову могилу розстріляних в’язнів Луцької тюрми. Оновлено
Статті

14 червня в Луцьку відбулася прес-конференція виконувача обов’язків міського голови, секретаря міської ради Ігоря Поліщука з приводу ексгумації в’язнів Луцької тюрми, розстріляних 23–24 червня 1941 р. службовцями НКВС. Вона пройшла на території Монастиря бригіток, де колись знаходилася тюрма.

Коли 22 червня 1941 р. розпочалася німецько-радянська війна, у Луцькій в’язниці, за різними даними, знаходилося від 2 до 4 тис. в’язнів. Більшовицькі кати, перед тим, як утекти від німецьких військ, вивели в’язнів на обидва подвір’я в’язниці й почали стріляти в них і кидати гранати. Вижити судилося небагатьом, адже поранених добивали. Потім уцілілі ховали жертв страти у масових могилах. Коли Луцьк бомбардувала німецька авіація, біля мурів монастиря вибухнула німецька бомба, утворилася велика вирва. Її теж використали й заповнили людськими тілами. Тільки прихід німців 25 червня дозволив вижити невеликій частині луцьких в’язнів.

Під час реконструкції вулиці Кафедральної комунальні працівники несподівано натрапили на поховання, яке досі не вдавалося локалізувати. За ініціативи Ігоря Поліщука Луцька міська рада виділила з бюджету 100 тис. грн, і зараз на цьому місці проводить розкопки й ексгумаційні роботи комунальне меморіально-пошукове підприємство при Львівській обласній раді «Доля».

Роботи почалися 12 червня, вже відкрито верхній шар ями. Як вважають львівські фахівці, у ній може бути навіть більше сотні тіл. Однак, за словами луцького краєзнавця і одного з ініціаторів розкопок Сергія Годлевського, «це лише верхівка айсберга». Одразу видно, що вбитих просто скидали до вирви. Між людськими останками збереглися рештки одягу, взуття, деякі речі. Як говорять дослідники, ще до проведення експертизи можна стверджувати, що це поховання саме розстріляних енкаведистами 23–24 червня 1941 р. в’язнів Луцької тюрми. Про це свідчать гільзи від «нагана», гвинтівки Мосіна та кулемета Дєгтярьова. Знайдені тіла належать молодим чоловікам віком від 20 до 40 років. Роботи, залежно від погодних умов, триватимуть до півтора тижня. Потім останки вбитих волинян перепоховають.

Митрополит луцький і волинський, архієпископ Михаїл (УПЦ КП) сказав: «Церква пропонує ці останки, насамперед, достойно поховати… Це не просто останки людей, це останки святих людей. Ми не ідентифікуємо їх за національністю, ми визнаємо всіх жертв тюрми святими, тому й відношення до них буде як до святих. У нас буде не просте місце поховання, а саркофаг за склом, де кожна людина зможе не тільки вшанувати жертв, подивившись, а й, у першу чергу, помолитися. Цей монастирський храм носить назву на честь святих, новомучеників ХХ ст., в’язнів Луцької тюрми».

Планується розмістити цей саркофаг під куполом на західному подвір’ї, там, де зараз знаходяться стели зі встановленими прізвищами розстріляних у Луцькій тюрмі. Як сказав владика Михаїл, це місце матиме назву «Волинська Голгофа». Також владика повідомив, що у приміщеннях Свято-Архангельського чоловічого монастиря, який зараз знаходиться у стінах Монастиря бригіток, відкриють музей Луцької тюрми. В ньому, крім знахідок із розкопок, планують представити також фото загиблих у стінах в’язниці.

На запитання кореспондентки однієї з місцевих газет про те, «чи тут тільки українці, чи є ще люди іншої національності», Сергій Годлевський відповів: «Не виключено, що тут є якісь інші національності. Переважна більшість – це були українці. Це були члени Організації українських націоналістів, члени «Просвіти», «Рідної хати», «Маслосоюзу», різних українських кооперацій, або просто такі, скажемо, звичайні українці, які відбулися, які мали свою думку, були господарями… Звісно, що територія Волині, як і тепер, так і колись, була багатонаціональним краєм, тож ми не виключаємо різних національностей. Але однозначно – всі вони були волиняни».

Натомість опубліковані свідчення тих, що пережили це пекло, дають підстави стверджувати, що, хоч у в’язниці переважну більшість становили українці, поляків теж було немало: більшість свідків говорять про цифру понад 500. Були також євреї, росіяни, представники інших національностей. Серед цих свідків і безпосередніх учасників подій варто згадати, насамперед, українців: члена ОУН, засланця на Колиму Миколу Куделю і Григорія Покотила, та поляків: настоятеля луцької кафедральної парафії, проголошеного у 2016 р. блаженним, отця Владислава Буковинського, луцького священика Станіслава Кобилецького, дослідника Волинської трагедії Владислава Семашка. Із доступних джерел на особливу увагу заслуговують документи Окружної комісії з дослідження злочинів проти польського народу в Лодзі. Комісія провела слідство, завдяки якому вдалося встановити прізвища 225 загиблих і 32 тих, що врятувалися. Є ще ґрунтовний двотомник Івана Біласа «Репресивно-каральна система в Україні. 1917–1953», дослідження волинян Миколи Коца та Володимира Засєкіна «Розстріл в’язнів Луцької тюрми 23 червня 1941 року», численні публікації. У цих джерелах йдеться про те, що серед жертв розстрілу було близько 25 % поляків.

Ми також поставили Ігорю Поліщуку запитання, яке цікавить польську громаду Волині: «Чи ви не пробували зв’язатися з польською стороною, щоби вони допомогли, наприклад, навіть у науковому плані?». В. о. мера міста відповів: «Польська сторона з нами вже сама зв’язалася, ще вчора. Побачимо, як буде йти співпраця. Цікавить їх це питання, чи тут немає поляків».

«За документами, тут загинуло теж кількасот поляків», – зазначили ми. «Ми ще не можемо визначити за національним складом… Але діалог з польським консульством у нас є. Із цього приводу вчора (тобто у вівторок, 13 червня, – ВМ) до нас уже телефонували», – відповів Ігор Поліщук.

Як ми з’ясували, представники Генерального консульства РП у Луцьку дійсно телефонували, щоб довідатися про хід розкопок. Натомість Леон Попек із люблінського відділу ІПН повідомив редакції ВМ, що розмова зі Святославом Шереметою, секретарем Державної міжвідомчої комісії у справах увічнення пам’яті учасників антитерористичної операції, жертв війни та політичних репресій, щодо участі польської сторони в ексгумації на території Луцької тюрми закінчилася безуспішно.

Нагадаємо нашим читачам, що в 1994 р. була підписана Угода між Урядом України і Урядом Республіки Польща про збереження місць пам’яті і поховання жертв війни та політичних репресій. Згідно із цим документом, польська та українська сторона зобов’язані одне одного поінформувати, якщо у відкритому місці поховання спочивають українці (якщо поховання розташоване на території Польщі) або поляки (якщо поховання розташоване на території України). Стаття 6 цієї угоди передбачає, що «про заплановану зміну місця поховання негайно інформується відповідний державний орган іншої Договірної Сторони» (пункт 1) та «Ексгумація, яка проводиться з метою зміни місця поховання, здійснюється за участю представників відповідних установ обох Договірних Сторін, з дотриманням процедури, прийнятої у державі ексгумації, разом із складенням відповідних документів» (пункт 2).

Анатолій ОЛІХ
Фото автора

1.jpg

2.jpg

3.jpg

4.jpg

5.jpg

6.jpg

7.jpg

8.jpg

9.jpg

10.jpg

11.jpg

12.jpg

13.jpg

14.jpg

15.jpg

16.jpg

17.jpg

Схожі публікації
Міжконфесійний молебень за Україну з нагоди Дня Української Державності
Події
15 липня, у День Української Державності, у храмі Йоана Богослова в Луцьку відбувся міжконфесійний молебень за Україну.
15 липня 2026
Конкурс грантів для добровільних пожежних команд на освітні ініціативи та розвиток співпраці
Можливості
Представництво Фонду міжнародної солідарності в Україні розпочало прийом заявок на «Конкурс мікрогрантів для діючих добровільних пожежних команд на підтримку поточної діяльності, пов’язаної з освітніми ініціативами та налагодженням партнерських відносин з іншими громадськими ініціативами».
15 липня 2026
В Острівках та Волі Островецькій тривають ексгумаційні роботи
Події
13 липня в Острівках та Волі Островецькій у Волинській області розпочалися ексгумаційні роботи. Вони триватимуть до 7 серпня цього року.
14 липня 2026
«Я тут уперше, але точно не востаннє». Поляки й українці разом працювали в Кисилині
Події
Старий католицький цвинтар у Кисилині – один із позитивних прикладів волинських некрополів, територію яких в останні роки регулярно прибирають. Цьогоріч цю традицію продовжили 12 волонтерів із Польщі та України.
14 липня 2026
Гранти на дослідження у сфері добровільної пожежної охорони
Можливості
Представництво Фонду міжнародної солідарності в Україні оголошує про старт грантового конкурсу «Конкурс мікрогрантів на дослідження в сфері добровільної пожежної охорони».
13 липня 2026
Заклик Святого Йоана Павла ІІ нагадали в луцькій катедрі у 83-тю річницю Волинського злочину
Події
«Сьогоднішня наша молитва – це наша відповідь на заклик Святого Йоана Павла ІІ» – сказав єпископ Віталій Скомаровський, цитуючи слова Папи Римського про очищення історичної пам’яті та прощення на початку меси в луцькому католицькому соборі.
12 липня 2026
«Без сміливої роботи над правдою не обійтися». В Олиці відправили польову месу
Події
«Робота над правдою полягає у її смиренному відкритті такою, якою вона є, в тому, щоб називати злочинця злочинцем, а жертву – жертвою, щоб чесно описати, що і як було», – сказав єпископ-помічник Люблінської архідієцезії Адам Баб під час польової меси в Олиці у 83-тю річницю Волинського злочину.
12 липня 2026
Слідами липня 1920 р. у Шпанові, Здолбунові, Дубні, Острозі та Рівному
Події
На Рівненщині завершився тиждень, присвячений 106-й річниці від часу спільної боротьби воїнів Української Народної Республіки під проводом отамана Симона Петлюри та польських військових під командуванням маршалка Юзефа Пілсудського проти більшовиків.
10 липня 2026
Відкриваючи спільне: пам’ять, історії та культурна спадщина. Грантова програма
Можливості
У межах проєкту «REHERIT 2.0: Спільна відповідальність за спільну спадщину» триває прийом заявок на грантову програму «Відкриваючи спільне: пам’ять, історії та культурна спадщина», яка має на меті підтримати ініціативи в громадах, що досліджують, осмислюють, зберігають і розвивають мультикультурну спадщину як ресурс для порозуміння та стійкості.
10 липня 2026