Волинь він вважав другою Батьківщиною
Статті

«Навпроти нашої редакції стояв будинок НКВС – велетенська похмура споруда, схожа швидше на в’язницю. Вікна в ній світилися майже всю ніч.

Особливо вражали ковані залізом ворота, заввишки з наш двоповерховий будинок, – ті ворота не відчинялися ніколи, годі було здогадатися, що за ними відбувається», – писав Анатолій Дімаров, згадуючи про своє перебування в Луцьку.

«Так от, відчергувавши всю ніч «свіжоголовим» («свіжоголовим» у кожній редакції називався черговий, що вичитував щойно зверстані сторінки газети перед тим, як їх підписати до друку) [ֺ…], підписавши останню сторінку, я звівся з-за столу та й підійшов до вікна, за яким розгорався світлий по-весняному ранок.

Було ясно, сонячно, тихо. Безлюдна ще вулиця світила дбайливо підметеними тротуарами і навіть будинок навпроти не здавався таким похмурим та грізним. Я потягнувся, з насолодою думаючи, що зараз прийду додому, завалюся у ліжко і спатиму, спатиму скільки влізе. Потягнувся, та так і застиг з піднесеними догори руками: оті важкенні, оббиті залізом ворота раптом почали одчинятися. Потихеньку, поволі, наче самі собою, все ширше і ширше, показуючи темне нутро, що лежало за ними. Одчинились, застигли і з розтуленої навскрізь пащеки полився суцільний людський потік: жінки, діти, дівчата, згорблені од старості діди і молоді чоловіки. Виливаючись на середину вулиці, вони йшли по чотири в ряд, а по обидва боки, за ними пильнуючи, крокували солдати: одні з собаками, інші тримали наперевіс гвинтівки з примкнутими багнетами. Ні звуку, ні окрику, колона виливалася й виливалася, як у страхітливому сні, і не було їй кінця-краю. Наче вся Волинь, усе населення області було зігнане в жахливий той двір і тепер, прорвавши залізну загату, виливалось на вулицю…

Я отак і простояв з піднятими руками, аж доки той двір спорожнів і печальний потік зник у кінці вулиці».

Ці слова у своїх мемуарах «Прожити й розповісти» занотував Анатолій Дімаров, мій тезка й за сумісництвом один із найулюбленіших українських письменників. Понад 70 років тому він стояв і споглядав за цією картиною з того ж вікна, за яким я зараз писав оці рядки.

На початку жовтня колектив «Волинського монітора» перебрався в інше приміщення. І так склалося, що поселився саме в тому будинку, з вікон якого Анатолій Дімаров спостерігав за колоною людей, котрих пізніше у вагонах для худоби відправили в заслання.

Як непередбачувано може скластися історія: будинок, у якому ми зараз трудимося, почала зводити в 1930-х роках родина луцьких домовласників Кронштейнів як автобусну станцію. Ще в процесі будівництва господарі передумали облаштовувати тут автостанцію, тож споруду завершували, говорячи сучасною мовою, вже як офісно-торгівельний центр. До війни тут, крім магазинів, була друкарня та редакції кількох газет. Так залишилося й за німецької окупації, і коли прийшли другі совєти. Та й зараз – щоправда з певними корективами – все залишається на своїх місцях. Була ресторація – стала піцерія; магазин, у якому продавали дамські капелюшки, став модним бутіком; була газетна редакція, і залишилася редакція, щоправда вже інша. До речі, й віконні рами, й нетривіальні запірні механізми на вікнах у нашому новому приміщенні оригінальні, з довоєнних часів. І все ще в робочому стані. Вміли ж робити!

Dimarov

У цьому будинку, в редакції «Радянської Волині», працював увесь свій луцький період, із 1944 до 1950 р., письменник Анатолій Дімаров (справжнє прізвище – Гарасюта). Волинь він вважав своєю другою Батьківщиною: тут, у Луцьку, Дімаров одружився, тут написав свою першу книжку, тут зрозумів своє покликання. А написав за своє довге життя (1922–2014 рр.) він чимало. Понад 20 книг його авторства я маю у своїй домашній бібліотеці. Похвалюся: перевіряв, у Волинській науковій бібліотеці імені Олени Пчілки Дімарова менше. Серед найулюбленіших – «Прожити й розповісти», «Зблиски», «Божа кара». Книги в нього різні і за жанром, і за стилем, але не нудні. Дімаров узагалі не повчає читача, не зануджує його довжелезними романтичними описами української природи. Кожна сторінка сповнена гумором, незлобивою іронією й одночасно повагою до свого героя. А головне – автор не обманює. Після перших збірок (про свої «Волинські оповідання» письменник відверто сказав: «Не хочу їх і згадувать! Бо то брехня, ми брехали і в це вірили») Дімаров, здається, зарікся криводушничати перед читачем. І залишався таким до смерті.

17 травня 2012 р. тодішній президент Янукович вирішив нагородити Анатолія Дімарова «за значний особистий внесок у розвиток національної літератури, вагомі творчі здобутки, багаторічну плідну діяльність» орденом Ярослава Мудрого IV ступеня. На це письменник написав таку заяву: «Не можу прийняти орден Ярослава Мудрого з двох причин. Письменник повинен перебувати в опозиції до будь-якої влади, якою б вона не була, і сприймати урядову нагороду як спробу його підкупити. Тим більше не можу прийняти цю нагороду з рук людей, які штовхають мою Україну у прірву». Вказав дату, підписався і поставив внизу – як печатку – відбиток пальця.

Dimarov zayava

Отією своєю відповіддю Дімаров мимоволі виписав програму журналістики як професії, зокрема й для «Волинського монітора». Ні, не йдеться про те, щоб завжди ганити владу, бути проти всіх і вся – і буде тобі журналістське щастя. Йдеться про інше – бути чесним перед собою і читачем.

Анатолій ОЛІХ

Схожі публікації
Нововолинська громада отримала два автомобілі для пожежників і медиків
Події
Польська гміна Ярачево передала Нововолинській громаді пожежний автомобіль та машину екстреної медичної допомоги. Про це повідомляє Нововолинська міська рада.
17 травня 2022
Охман – голос Польщі просто з Америки
Статті
Син поляків, які вже багато років живуть у США, повертається до Польщі, щоб навчатися сольного співу. Аби спробувати власні сили, він подає заявку на участь у телевізійному шоу талантів і виграє. Знайомтеся: Кристіан Охман – молодий музикант, який представляв Польщу на конкурсі «Євробачення–2022» у Турині і посів 12-те місце.
16 травня 2022
Завдяки лучанам у варшавській бібліотеці створили відділ української книги
Події
В одній із бібліотек польської столиці створили відділ української книги. До ініціативи долучилися лучани, які організували збір україномовних книжок для дітей, підлітків і дорослих. Примірники з квітня передають Державній бібліотеці в середмісті Варшави.
16 травня 2022
Стипендійна програма для музейників з України
Конкурси
Товариство «Польський національний комітет Міжнародної ради музеїв ICOM» реалізує стипендійну програму #HelpUkraine – ICOM Poland Relief Fund. Вона призначена для музейників з України.
16 травня 2022
Професор Рафал Латка: За замахом на Йоана Павла ІІ стояла радянська влада
Статті
Радянський Союз прийняв рішення усунути Йоана Павла ІІ таким чином, щоб ніхто не підозрював, що за замахом стоїть безпосередньо Москва. Безчинність західних спецслужб їм це тільки спростила – пише професор Рафал Латка з Інститутут національної пам’яті Польщі. 13 травня минає 41-а річниця замаху на життя Папи Римського Йоана Павла ІІ.
13 травня 2022
Луцьк отримав ще близько 20 тонн допомоги
Події
Близько 20 тонн гуманітарної допомоги прибуло до Луцька з Великої Британії. Вантаж спочатку доставили до польського міста Піла, звідки фундація «Mewa» привезла його в Україну.
13 травня 2022
ABC польської культури: Без останку відданий театру
Статті
Серцевий напад стався в цього великого актора 22 лютого 1992 р. у Новому театрі в Познані. Його останніми словами була репліка з «Короля Ліра» Шекспіра.
12 травня 2022
Архіви у смартфоні: в Україні представили Міжархівний пошуковий портал
Статті
Державна архівна служба представила єдиний «Міжархівний пошуковий портал», який містить майже півтора мільйона оцифрованих копій документів із трьох центральних архівів України. Завдяки цьому широке коло користувачів (незалежно від місця проживання) отримає доступ до архівних матеріалів.
11 травня 2022
8,9 тис. польських організацій у світі. У Варшаві представили актуальні дані
Події
Остання версія бази польських і полонійних організацій у світі містить 8,9 тис. суб'єктів, які розташовані в 115 країнах. Найбільша кількість поляків за межами Польщі проживає в США (близько 10 млн), а чисельні польські спільноти є в Німеччині, Великій Британії, Канаді, Франції, Ісландії, Литві тощо.
11 травня 2022