Олена Мазур: «Членський квиток Товариства я отримала у 1992 році»
Статті

Гість «Волинського Монітора» - Олена Мазур, котра вже понад 20 років є членом Товариства польської культури на Волині ім. Еви Фелінської. На початку лютого пані Олена відсвяткувала свій 90-ий день народження.

- Пані Олено, що Ви пам’ятаєте з дитинства?

- Народилася я 3 лютого 1923 року у Київській області, в селі Шамраївка. Ми жили бідно, батько працював на цукровому заводі механіком, мама сиділа з трьома дітьми. Батьки були поляками. Там же, у селі, ми вчилися, закінчили по сім класів.

У 1937-му році батьків вивезли на примусові роботи. Мама була аж в Казахстані, а де був тато, ми навіть не знали. Він так і не повернувся. Мене і сестру відправили у дитячий будинок, але брат нас потім забрав додому.

IMG 7253

- Після дитбудинку Ви повернулися у село?

- Так, але через деякий час мамина сестра, наша тітка, запросила погостювати. Вона жила в Середній Азії, у Самарканді. І ми із сестрою туди поїхали у 1939 році. А брат залишився вдома, з бабусею. Тітка нас утримувала, оскільки ми росли без батьків. Невдовзі після того, як ми приїхали до тітки, почалася війна. Німці зайняли Київську область і нам не було куди повертатися – все було розбито, розбомблено. Бабця померла, а брата забрали на фронт. Тому ми і залишилися біля тьоті у Самарканді. Потім тітка і маму забрала до себе.

IMG 7255

- Де Ви навчалися і працювали?

- Я закінчила фельдшерсько-акушерську школу. Працювала медсестрою в обласній клінічній лікарні у Самарканді. А потім, коли була блокада Ленінграду, Ленінградську військово-медичну академію евакуювали в Самарканд, зокрема в лікарню, де я працювала. Не минуло і місяця, як мені повістка з військкомату прийшла. Як виявилося, готували ешелон і потрібні були супроводжуючі на фронт – один лікар і двоє медсестер. Мені було 19 років. У нас був вагон з усіма препаратами та мінімальним обладнанням – такий собі медичний кабінет. Завезли нас далеко в Росію, викинули в полі. Ми вийшли, почали облаштовувати медичний кабінет, і тут – як налетять літаки, і давай нас бомбити.... Рятувався хто як міг! Усі кинулися у лісок, що був поряд. Ви не уявляєте, що то було… Страшний суд. Куди тікати? Один вогонь і бомби падають, рвуться снаряди…

Наступного дня прийшов начальник і каже: «Якщо хочете, то залишайтеся, підете на фронт». А хто хоче йти на фронт? Лікарка наша, єврейкою до речі була, попросила повернути нас назад. І вони погодилися привезти нас у Москву, здати у військкомат, і тоді відправити додому. Коли повернулася у Самарканд, знову пішла працювати в клінічну лікарню.

- А до Луцька коли приїхали?

- У Луцьку живу з 1946 року. Працювала у нашому військовому госпіталі понад 30 років. Уже 32 роки як не працюю, на пенсії.

- Пані Олено, як Ви дізналися про польське товариство? Адже Ви є його членом із самого початку.

- Я за національністю полька, батьки мої – поляки, тому мені близька польська культура. А дізналася про створення товариства від сусідів, котрі теж були поляками за походженням. Я їм допомагала, лікувала дітей, коли вони хворіли. І ось, сусідка каже мені, що відкривається костел у Луцьку. Ой, як згадаю, там був такий безлад. То вважайте, що ми відбудували той костел. Хоча вже половини тих людей немає… А членський квиток Товариства я отримала у 1992 році.

IMG 7256

- Ви застали і війну, і радянську добу, і період незалежної України. Люди старшого віку часто порівнюють Україну з Радянським Союзом. На Вашу думку, коли було жити краще?

- Ми жили бідно, пролетаріат, як то кажуть. З однієї сторони, у радянську пору було краще, а, іншої – ніби і зараз. Нині менше дисципліни. У радянську пору без проблем можна було отримати житло, а зараз – неможливо. Колись було все безкоштовно, а зараз – платно. Наприклад, у лікарні. Колись була медицина безкоштовною, а зараз, щоб взяти кров з пальця, і то треба платити. Нещодавно донька у мене гостювала, ногу підвернула, то об’їздила три лікарні і не могли зробити знімка, поки не заплатила гроші. Казали, що плівки немає. А як дістала гроші – то і плівка з’явилася.

Важко оцінювати, коли краще жити. Головне – здоров’я, а все інше примножиться.

- Вашим секретом довголіття, як працівника медицини, є здоров’я?

- У мене всі у сім’ї довго жили. Мама прожила до 87 років, чоловік – до 75, сестра – до 88 років, брат – до 89. У мене двоє дітей – доньці вже 66, а синові у травні виповниться 60 років. Маю трьох внуків і четверо правнуків, найменшому – два рочки.

Тому всім бажаю багато років прожити, мати велику і щасливу родину, щоб ніхто не хворів, сімейного щастя і любові – це і є секрет довголіття будь-якої людини.

Розмовляла Тетяна ЗУБРИК

Схожі публікації
Родинний великодній майстерклас у Товаристві Тадеуша Костюшка
Події
У рамках підготовки до Великодня Товариство польської культури імені Тадеуша Костюшка, яке діє в Луцьку, організувало для учнів суботньо-недільної школи та членів їхніх сімей родинний великодній майстерклас.
20 березня 2026
Учні Луцької громади декламували польську поезію. На фіналістів чекає обласний етап конкурсу
Події
У Луцьку відбувся міський етап XXXI Конкурсу виразного читання імені Юліуша Словацького. Його учасники декламували твори польських поетів, зокрема патрона конкурсу, а також Антонія Слонімського, Данути Вавілов, Чеслава Кур’яти та отця Яна Твардовського.
20 березня 2026
«LEGIO Волинь»: у Луцьку втретє відбудеться фестиваль популярної історії
Події
ГО «Ідеалісти» спільно з подієвою агенцією «Рожевий табурет» та факультетом історії, політології та національної безпеки Волинського національного університету імені Лесі Українки організовує третій щорічний фестиваль популярної історії «LEGIO Волинь».
20 березня 2026
На Тернопільщині знешкодили залишки ворожої ракети Х-101, знайдені посеред поля
Події
Уламки ворожої ракети між населеними пунктами Кам’янка та Романівка в Тернопільському районі виявив під час польових робіт місцевий житель. Про небезпечну знахідку чоловік повідомив на спецлінію поліції.
19 березня 2026
Крашевський у Волинському музеї
Статті
19 березня минає чергова річниця смерті Юзефа-Ігнація Крашевського, видатного польського письменника, який значну частину свого життя провів на Волині. Пропонуємо вашій увазі статтю археолога, музейника і краєзнавця Яна-Юзефа Фітцке «Пам’ятки Юзефа-Ігнація Крашевського у Волинському музеї», опубліковану в № 5 «Землі Волинської» за 1939 р.
19 березня 2026
Нововолинськ: чергова російська атака на енергооб’єкт у громаді
Події
Під час вечірньої повітряної тривоги 18 березня зафіксовано влучання в енергооб’єкт біля Нововолинська. Про це Нововолинський міський голова Борис Карпус.
18 березня 2026
Центр східноєвропейських досліджень з Варшави знайомить українських студентів з історією Польщі
Події
16–18 березня викладачі Центру східноєвропейських досліджень Варшавського університету провели у Волинському національному університеті імені Лесі Українки гостьовий цикл лекцій під загальною назвою «Історія та культура Польщі – давня й сучасна».
18 березня 2026
На Рівненщині знайшли нерозірвані бойові частини російських ракет
Події
Під час польових робіт у Рівненській області знайшли нерозірвані бойові частини ворожих ракет. Їх знешкодили вибухотехніки поліції.
18 березня 2026
Польські фразеологізми: Патріотизм як палиця в мурашнику
Статті
Патріотизм – це поняття важке, як старий, трохи надтріснутий дзвін, який лунає тільки тоді, коли хтось дійсно відважиться його торкнутися. В теорії це любов до Батьківщини, турбота про громаду, готовність до самопожертви. А на практиці все частіше нагадує старанно режисований спектакль, у якому вдавання більше, ніж змісту, більше заяв, ніж учинків, більше пустих слів і жестів.
18 березня 2026