Щоб вирішити проблему з виїздом молоді за кордон, потрібно діяти на рівні держави, спочатку підтримуючи мобільність, а згодом сприяючи тому, щоб молодь поверталася. Так вважає доктор наук, професор Войцех Гіжіцький із Люблінського католицького університету.

У Луцькому національному технічному університеті пройшла І Міжнародна науково-практична конференція «Інтернаціоналізація освіти: шляхи вдосконалення та розвитку», організована у співпраці з Люблінським католицьким університетом та Брестським державним технічним університетом. Її учасники з України, Польщі, Білорусі, США й Туреччини протягом двох днів (12–13 квітня) обговорювали основні тенденції в процесі інтернаціоналізації вищої освіти в Україні та світі й виклики глобалізації, які стоять сьогодні перед студентами, викладачами, освітніми та науковими інституціями, державами й міжнародними організаціями.

Польщу на цій конференції представляв професор Войцех Гіжіцький із Люблінського католицького університету імені Йоана-Павла ІІ. У своїй доповіді він порушив питання інтернаціоналізації освітнього простору в Європі та розповів про завдання проекту «Співпраця університетів для підтримки розвитку безпеки і кризового управління Люблінського і Луцького транскордонних регіонів», котрий реалізують Люблінський католицький університет і Луцький національний технічний університет.

Під час перерви ми порозмовляли з професором про виклики, які стоять перед польськими й українськими вищими навчальними закладами в умовах інтернаціоналізації освіти.

«Інтернаціоналізація освіти має два виміри: науковий і дидактичний. У науковому йдеться про те, щоб зміцнити компетенції наукових кадрів, наприклад, завдяки публікаціям у світових наукових журналах або монографіях. Польське Міністерство науки та вищої освіти надає цьому велике значення. Мова йде про те, щоб польські науковці публікували свій доробок у авторитетних журналах і книгах за кордоном, а також про інтернаціоналізацію наукового доробку шляхом співпраці з науковцями з різних держав, наприклад, у підготовці спільних публікацій або проведенні досліджень. Це можна робити за допомогою обміну науковцями між різними державами», – сказав Войцех Гіжіцький.

«Дидактичний вимір полягає в тому, що університети реалізовують міжнародну співпрацю з іншими вишами у світі за допомогою, наприклад, подвійного диплома. Студенти з-поза Євросоюзу отримують диплом європейського університету й завдяки цьому мають відкритий доступ до наступних освітніх рівнів у Європі. Натомість студенти європейських вишів мають можливість ознайомитися зі специфікою різних установ та здобути кваліфікації й компетенції в рамках спільних проектів», – зазначив він.

Під час розмови з професором ми порушили також тему повернення до рідної країни студентів, які навчаються за кордоном. Як підкреслив співрозмовник, це проблема не тільки українських чи польських навчальних закладів, але й університетів в інших країнах Центральної Європи.

Як зазначив Войцех Гіжіцький, в Україні основною групою, котра виїжджає закордон, є переважно студенти, натомість у Польщі – це дипломовані спеціалісти. «Випускники вищих навчальних закладів, на жаль, часто виїжджають за кордон і там реалізовуються у професії. Якщо ми говоримо про спеціальності, навчання на яких обходиться дуже дорого, наприклад про лікарів, то виїзд такого випускника на роботу на Захід – це втрата для Польщі, оскільки польська система освіти протягом довгого часу вкладала великі гроші в навчання цієї особи. Це близько 2 млн злотих на одного студента протягом шести років навчання. Ці кошти не повертаються, оскільки випускник виїжджає за кордон і майже все своє професійне життя присвячує роботі в іноземній установі. Ніхто йому, звичайно, цього не забороняє, бо це право вільного обігу працівників, товарів, послуг і т. д. Натомість, якщо дивитися з перспективи здобутків і втрат для Польщі, то це негативні втрати», – сказав професор. Він додав, що демографічну прогалину в Польщі можна простежити на рівні певної генерації – це переважно молодь віком 25–30 років.

Щоб вирішити цю проблему, як вважає професор, потрібно діяти на рівні держави, спочатку підтримуючи мобільність, а згодом сприяючи тому, щоб молодь поверталася.

«Польське Міністерство науки та вищої освіти запровадило програму повернень для науковців, які навчалися за кордоном. Ми повинні подбати про той потенціал, який уже є, щоби повернути його до Польщі чи України. Викликом для Польщі є брекзіт, адже потрібно подбати, щоб поляки, які хочуть повернутися, не виїхали до Швеції чи Норвегії, а приїхали до Польщі. Завдяки цьому ми отримаємо кваліфікованих практиків, які здобули професійний досвід у Великобританії та можуть зміцнити польські фірми й установи», – зауважив Войцех Гіжіцький.

На думку професора, молодь потрібно переконати в тому, щоб вона була мобільною, здобувала досвід на Заході, але поверталася. «Заохотити її повертатися – це обов’язок урядів, і польського, й українського. Важливо, щоб у країні була стабільність – політична, соціальна, економічна. Коли молода людина має перспективи розвитку у своїй країні, то має велику мотивацію, адже перебуває в себе вдома», – наголосив професор Войцех Гіжіцький.

Текст і фото: Наталя ДЕНИСЮК