Мені подобається бути вчителькою. Я обожнюю свою роботу, але останнім часом помічаю, що все менше уваги присвячую урокам, а все більше проектам.
Проекти мені теж подобаються. Вважаю, що вони дають навіть більше, ніж звичайні уроки польської мови.
Цього року моїй організації, тобто Українсько-польському союзу імені Томаша Падури в Рівному, знову дали шанс влаштувати велику імпрезу. Ми провели VI Загальноукраїнський диктант із польської мови. Прийшли 113 осіб. Добре хтось придумав: диктант для іноземця – це завжди цікавий виклик. Важливо лише, щоб людина не вимагала від себе надто багато, врешті-решт робити помилки – це нормально. У сучасній дидактиці іноземної мови помилка вважається сигналом того, що навчальний процес відбувається. Вивчення іноземної мови – це постійне висування гіпотез та їхнє підтвердження або заперечення. Крім цього, це процес безкінечний. Його можна призупиняти, поновлювати, повторювати, поглиблювати, але його не можна завершити (це стосується теж рідної мови).
Тому дорослі особи або надто амбіційні мають проблеми з помилками. Вони хочуть за всяку ціну їх уникнути, а через це, на жаль, уникають ризику говорити чи писати обраною мовою. Тому завдання вчителя не запобігати помилкам, а радше заохочувати учня свідомо їх виправляти, коли вони виникають. Я навіть додам, що вчитель повинен створювати учневі можливості йти на ризик, яким є допускання помилок. Тільки такий підхід може запустити активний процес навчання. Тому й у диктанті, який ми пишемо щороку, на мою думку, йдеться не про те, щоби не помилятися, а радше про те, щоби прийти й не боятися зробити помилку, водночас стараючись зробити їх якомога менше.
Саме так я заохочувала своїх учнів долучатися до VI Загальноукраїнського диктанту з польської мови. Була лише одна проблема: VI Загальноукраїнський диктант із польської мови, як би це сказати, трохи не відбувся. Ні, ми отримали від фонду «Свобода і демократія» завдання його провести (чим ми завжди пишаємося), я зібрала журі з одинадцяти осіб, на диктант приїхали охочі зі всього регіону, ми придбали для них цікаві нагороди (безпровідні навушники й колонки, цікаві креативні ігри), Національний університет водного господарства та природокористування надав нам простору, зручну аудиторію, приїхав фотограф. Ніби все до дрібниць продумано. Одне тільки ми проґавили… У якийсь момент хтось озвучив напис, нанесений на ручках, якими учасники мали писати диктант і які виготовила рівненська друкарня. Як у кошмарі я почула: «Загальноафриканський диктант із польської мови».
Ось про це і йдеться в помилках. Коли вони вже трапляються, часом немає іншого виходу, як тільки підійти до них по-філософськи…
Епілог. Після наради ми роздали ручки учасникам, які їх взяли зі сміхом та розумінням. Друкарня себе винною в помилці не визнає, кажучи, що саме такий зразок напису вона отримала від нас і такий затвердили до друку. Я випила пляшечку валеріанових крапель, не розводячи й не запиваючи їх.
Українсько-польський союз перепрошує за інцидент і при цьому гарантує, що завдяки цій помилці VI Загальноукраїнський диктант із польської мови надовго залишиться в пам’яті учасників та організаторів.
А зрештою, якщо хтось має щось проти, то завжди можна звинуватити його в расизмі.
Ева МАНЬКОВСЬКА,
Українсько-польський союз імені Томаша Падури в Рівному
Фото: Павло ВИНОГРАДОВ
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
РІВНЕНСЬКО-ПОЛЬСЬКІ ВІДНОСИНИ: СТАРТАП НА РІВНІ B2
РІВНЕНСЬКО-ПОЛЬСЬКІ ВІДНОСИНИ: БЛОНДИНКА НА ПОЛЬСЬКИХ БЛЯХАХ
РІВНЕНСЬКО-ПОЛЬСЬКІ ВІДНОСИНИ: КИМ ТИ Є? СТАРИМ ПОЛЯКОМ
РІВНЕНСЬКО-ПОЛЬСЬКІ ВІДНОСИНИ: ДИКТАНТ-ШОУ «ПО-ПОЛЬСЬКЄМУ»
РІВНЕНСЬКО-ПОЛЬСЬКІ ВІДНОСИНИ: ВІДЛИГА
РІВНЕНСЬКО-ПОЛЬСЬКІ ВІДНОСИНИ: ЧАС ПОМСТИ
РІВНЕНСЬКО-ПОЛЬСЬКІ ВІДНОСИНИ: УЯВНИЙ БАНДЕРІВЕЦЬ
РІВНЕНСЬКО-ПОЛЬСЬКІ ВІДНОСИНИ: НЕВИДИМІ КОРДОНИ
РІВНЕНСЬКО-ПОЛЬСЬКІ ВІДНОСИНИ: НА ГРАНИЦІ (ПРАВА)
РІВНЕНСЬКО-ПОЛЬСЬКІ ВІДНОСИНИ: ВОІСТИНУ БЕЗВІЗ!
РІВНЕНСЬКО-ПОЛЬСЬКІ ВІДНОСИНИ: ДВА МІСЯЦІ СВОБОДИ
РІВНЕНСЬКО-ПОЛЬСЬКІ ВІДНОСИНИ: ОРГАЗМ НА КОРДОНІ
РІВНЕНСЬКО-ПОЛЬСЬКІ ВІДНОСИНИ: ВЕРНУТИСЯ ЧИ НЕ ВЕРНУТИСЯ – ОСЬ ПИТАННЯ
