Йоланта Юшкевич і театр «Гармидер» поставлять у Луцьку драму Віткація «Мати»
Інтерв'ю

Йоланта Юшкевич, польська акторка й режисерка з міжнародним досвідом, разом із луцьким театром «Гармидер» працює над виставою Станіслава-Ігнація Віткевича «Мати».

У вересні мине 80 років із дня трагічної загибелі Віткація в селі Великі Озера в Рівненській області. Ми поспілкувалися з режисеркою після однієї з репетицій.

– Розкажіть, будь ласка, про себе?
– Я – театральна мисткиня. Це моя професія. Проте після театральної школи я не грала у стаціонарному театрі, а працюю над незалежними постановками, які представляю в різних країнах, або співпрацюю з незалежними митцями та постійними театральними колективами. Одразу після театральної школи я працювала з учнями Єжи Гротовського в Норвегії (Єжи Гротовський – театральний режисер, один із найбільших реформаторів театру XX ст., – ред.). Це змінило мій погляд на творчий процес у театрі. Пізніше протягом року я жила в Канаді і 15 років в Австралії, я маю громадянство цієї країни. Там заснувала свій театр «Kropka Theatre». За основу я беру знання, які винесла з театральної школи, тобто метод Станіславського. На його основі я розробила власний авторський метод, керуючись тим досвідом, який отримала завдяки учням Гротовського. Йдеться про те ж саме, тобто пошук істини, а з іншого боку – про імпульс, який виходить із тіла, а слово з’являється в кінці процесу. Тут немає аналізу. Немає очікувань або планування. Ми просто прямуємо за тим, що нам підказує тіло. Актор слідує за тілом, а не навпаки. У моєму театрі йдеться про чуттєве читання тексту, кольори, аромати і т. д. Я маю відкритися всім чуттєвим стимулам, а тіло їх прийме і спрямує мене у правильному напрямку.

У Європу я повернулася 10 років тому, за цей час грала або була режисеркою в понад 30 країнах на 4 континентах.

JJuszkiewicz fotMarzena Stoklosa

– Із ким співпрацюєте на постійній основі?
– Я не маю конкретного місця для свого театру, граю в основному на фестивалях і культурних заходах. Працюю з різними митцями, у мене немає постійної команди. Два тижні тому я повернулася з Казахстану, зараз протягом місяця перебуваю в Луцьку, потім менше місяця буду в Польщі, після чого їду до Франції, де ми відновлюватимемо виставу з моїм актором. Там я також проводитиму репетиції нової вистави, тематично пов’язаної з Першою світовою війною. Цього року я теж поставлю спектакль за текстами ХVII ст. у рамках стипендії, наданої мені мером Варшави. У наступному році я вже задіяна у трьох виставах за кордоном. З огляду на це, мій театр не може мати постійної адреси.

– Чи є місце, яке Вас манить, куди би Ви хотіли повертатися?
– Ні. І я радше намагаюся не повертатися до тих місць, де грала або ставила спектаклі.

– Ви аж така космополітка?
– Саме так. Потрібно також давати шанс іншим. Я цього не планую, це просто стається.

– Ви відчуваєте себе полькою?
– Я полька, як митець я відчуваю обов’язок представляти польську культуру. Крім цього, я іммігрантка з Австралії. Мене не було в Польщі більше 15 років, у період, коли в країні відбувалися найбільші зміни. Я повернулася 10 років тому й досі не можу пристосуватися до багатьох речей, адже це вже інша країна. Мої часті поїздки та перебування за кордоном теж допомагають мені дистанціюватися від різних речей. Але я часто включаю польську літературу та історію у свою роботу або навіть творю документальний театр на соціально-історичні теми, пов’язані з Польщею. Але не політичні.

– Як Ви шукаєте натхнення?
– Це залежить від того, де я знаходжуся, які маю можливості, що можу зробити з того, що маю. Я прагну якомога краще використовувати свої можливості, щоби потім ділитися результатами з глядачами.

– Як Ви ділитиметеся в Луцьку Віткацієм? Як розвивався цей проєкт? Хто Вас запросив?
– Я запропонувала цей проєкт Генеральному консульству Республіки Польща в Луцьку і там дізналася про театр «Гармидер». Консульство фінансово підтримує моє перебування, роботу над адаптацією сценарію та постановкою, а також підготовку костюмів для вистави.

– Чому саме Віткацій?
– Мені дуже подобається абсурдний театр Віткація, пам’ятаймо, що він є провісником «чистої форми». Я зробила адаптацію «Матері», була тут у березні, провела акторські майстер-класи з гармидерівцями.

– Із чим у Вас асоціюється Станіслав-Ігнацій Віткевич?
– Найбільше з кольором – жовто-червоним.

– Які Ваші враження від співпраці з «Гармидером»? Чи є мовний бар’єр?
– Ні. Вони трохи говорять англійською і досить добре розуміють польську. Ми вже давно співпрацюємо. Як уже згадувала, я була в Луцьку в березні, розподілила ролі, привезла костюми і вже знала, якою буде форма вистави. У квітні вони отримали сценарій. Я надіслала акторам матеріали, в яких вони мають знайти натхнення для образів своїх персонажів. Це література, танець, картини Віткевича. У березні я теж переглянула одну виставу «Гармидера», яку вони ставили в музичній школі. Мені дуже сподобалося.

– На Вашу думку, це саме те, що було потрібно «Гармидеру»?
– Я не знаю, чому вони погодилися на Віткевича. Запитайте їх. Думаю, що «Гармидеру» було важливо повчитися в мене іншого підходу до акторства. Я не з цієї культури. Бачу, як вони всотують нове в акторській майстерності, як їм подобається інший підхід до творчого процесу.

– Вони раніше вже показували п’єси Віткація.
– Знаю. Я запропонувала Станіслава-Ігнація Віткевича, тому що він мені подобається і я вже з ним працювала. Також я підтримую зв’язок з Інститутом Віткація. Я єдиний представник польського незалежного театру, який популяризує Станіслава-Ігнація Віткевича за межами країни. У мене є своя монодрама «Мати», яку я представляла у близько 15 країнах двома мовами. У минулому році в рамках гранту міністра культури Польщі я ставила виставу «Шевці» в Казахстані.

– Ви вперше в Україні?
– Я була в Україні раніше, але не ставила спектаклів, а лише грала на фестивалях: у Національному драматичному театрі імені Івана Франка в Києві, два рази у Львові – в університеті та на 700-річчя міста, а також на фестивалі моновистав у Хмельницькому. На Волині я вперше.

Розмовляв Валентин ВАКОЛЮК
Фото: Мажена СТОКЛОСА

P. S.: Прем’єра вистави «Мати», яку театр «Гармидер» готує разом із Йолантою Юшкевич, відбудеться 3–4 серпня в Культурно-мистецькому центрі «Красне» (Луцьк, вулиця Ковельська, 56). Вхід вільний. Годину початку показу організатори повідомлять пізніше. Слідкуйте за анонсами: https://www.facebook.com/garmyder/

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

ВІТКАЦІЙ Є – ВІТКАЦІЯ НЕМАЄ

 

Схожі публікації
Як Польща повернула собі «Червоні маки на Монте-Кассіно»
Статті
Її назва говорить про квіти, які цвіли на схилах Монте-Кассіно. Ще кілька років тому права на цю відому польську пісню належали урядові Баварії. Як Польщі вдалося їх повернути? У 78-му річницю битви під Монте-Кассіно портал dlapolonii.pl нагадує розповідь Вальдемара Доманського.
20 травня 2022
Родинні історії: Кожна неділя була особливою
Статті
Мирослава Бутинська із Кременця – членкиня місцевого Товариства відродження польської культури імені Юліуша Словацького та одна зі співзасновників Товариства польської культури на Волині імені Еви Фелінської. Із початку 90-х рр. проводить екскурсії для польських туристів, спочатку Луцьком і навколишніми селами, а згодом Кременцем.
20 травня 2022
Інформаційний портал для кандидатів з України
Конкурси
На загальнопольському інформаційному порталі ukraina.irk.edu.pl, призначеному для вступників, студентів, аспірантів та викладачів з України, можна знайти інформацію про можливості навчання та працевлаштування в польських університетах і науково-дослідних інститутах Польщі.
19 травня 2022
Трохи нормальності в божевіллі війни
Статті
24 лютого розпочалася нічим неспровокована повна збройна агресія росії проти України. Ми знали, що обмежена війна на сході України триває з 2014 р., московський диктатор путін непередбачуваний, а його пропаганді та запевненням не можна довіряти. Попри це, мало хто очікував чогось подібного.
19 травня 2022
«Там, де він грав, був народний театр». Спогади про Єжи Трелю
Статті
Він був живим пам’ятником театру, а дехто навіть казав: «Там, де грає Треля, там і є народний театр». Видатний польський актор Єжи Треля помер 15 травня в Кракові у віці 80 років.
18 травня 2022
Урок історії в Тернополі
Події
В Україні вже третій місяць триває повномасштабна війна. Третій місяць військові захищають незалежність і суверенність нашої країни від росії. Яке відношення до цього має святкування Дня Конституції Польщі? Виявляється, велике.
18 травня 2022
Нововолинська громада отримала два автомобілі для пожежників і медиків
Події
Польська гміна Ярачево передала Нововолинській громаді пожежний автомобіль та машину екстреної медичної допомоги. Про це повідомляє Нововолинська міська рада.
17 травня 2022
Охман – голос Польщі просто з Америки
Статті
Син поляків, які вже багато років живуть у США, повертається до Польщі, щоб навчатися сольного співу. Аби спробувати власні сили, він подає заявку на участь у телевізійному шоу талантів і виграє. Знайомтеся: Кристіан Охман – молодий музикант, який представляв Польщу на конкурсі «Євробачення–2022» у Турині і посів 12-те місце.
16 травня 2022
Завдяки лучанам у варшавській бібліотеці створили відділ української книги
Події
В одній із бібліотек польської столиці створили відділ української книги. До ініціативи долучилися лучани, які організували збір україномовних книжок для дітей, підлітків і дорослих. Примірники з квітня передають Державній бібліотеці в середмісті Варшави.
16 травня 2022