7 вересня Луцьк святкував свій 934-й день народження. У 1085 р. місто під назвою «Лоуцк» уперше згадується в Іпатіївському літописі, і саме цю дату дослідники взяли за точку відліку історії древнього Лучеська.
Дата, погодьтеся, не зовсім кругла, але цього року День міста у столиці Волині відзначали по-особливому.
Програма заходів з нагоди Дня міста була насичена й різноманітна: це й міжнародна наукова конференція «Луцький з’їзд 1429 року на тлі епох», різноманітні виставки і мистецькі проєкти, зокрема вже традиційна «Ніч у Луцькому замку», спортивні змагання з різних дисциплін, виступи музичних і танцювальних гуртів, конкурси і ярмарки.
7 вересня центральний Театральний майдан став підмостками для одного, мабуть, із найцікавіших заходів програми – інтеркультурного фестивалю «Палітра культур». Упродовж своєї довгої і непростої історії Луцьк, як і всяке порядне європейське місто, був рідною домівкою для жителів багатьох національностей: українців, поляків, євреїв, вірмен, караїмів, чехів, німців. Саме таке розмаїття витворило індивідуальне, неповторне обличчя міста.
Нагадаємо, що Луцьк із 1994 р. є господарем фестивалю «Поліське літо з фольклором», під час якого мистецькі колективи різних країн і континентів виконують свої національні танці та співи. Проте часто-густо буває так, що люди, які живуть на одному сходовому майданчику, не знають навіть, як звати їхніх сусідів. Тому лучанам було цікаво ознайомитися із культурою та історією різних етносів, які проживали і проживають у Луцьку, скуштувати страви національної кухні, поспілкуватися.
Свої намети розклали, зокрема, Товариство польської культури імені Тадеуша Костюшка, Товариство німців Волині, Товариство вірменської культури, Волинське обласне товариство чехів «Матіце Волинська», Волинська релігійна громада прогресивного іудаїзму. Біля них розмістили свої експозиції ті, яких мешканцями Волині зробила війна, – ГО «Кримські татари Волині» і ГО «Переселенці Криму та Донбасу». Прибули на фестиваль також гості з-за кордону: делегації з Торуня, Любліна й Жешува (Республіка Польща) та міста Тракай (Литовська Республіка).
«У Луцьку ми вперше, нам тут дуже подобається. У Тракаї, звідки ми приїхали, теж живуть люди різних національностей. Зокрема, Тракай – це сучасний центр караїмської культури, чим ми дуже пишаємося. Наше місто теж дуже древнє, воно навіть було столицею Литовського князівства. Велику роль у його розвитку відіграв Вітовт – будівничий Луцького замку», – розповіли Людмила та Лайма, роздаючи путівники. У своєму наметі гостинні литовці частували відвідувачів стравами національної кухні. Шимталапіс був дуже смачний, не кажучи вже про крупнікас.
Клавдія із Жешува у Луцьку вже вдруге. «Які мої враження? Важко сказати, адже не очікувала, що буде так багато людей. Приємно здивувало, що так багато осіб намагаються говорити польською», – поділилася своїми думками Клавдія.
«Ми – Театр-майстерня «Дукач» із міста Покровська Донецької області (колишній Красноармійськ). Як бачите, всі ми одягнені у вишиванки, адже займаємося збереженням українського національного костюма на Донбасі. У нас всі національні костюми були знищені, навіть у музеях Донеччини немає повних одностроїв. Костюми, в яких ми приїхали, знайшли в селах, самі відновлювали, самі додавали репліки. На Волині ми вперше, вперше в Луцьку. Ми хочемо показати українцям Волині українців Донбасу», – розповіла керівниця колективу Вікторія Дворянчікова. Розмовляємо ми з нею біля намету ГО «Переселенці Криму та Донбасу», яка під час фестивалю теж представляла свою діяльність (більше про це невдовзі в інтерв’ю з головою організації на сторінках «Волинського монітора»).
Поряд із наметом Волинської релігійної громади прогресивного іудаїзму діти малювали над картою України хамсу – захисний амулет-оберіг. Звісно, тут частували традиційними єврейськими стравами – цимес, гефілте фіш і форшмак мали популярність у лучан. Кримські татари приготували плов на відкритому вогні, а поляки – традиційний бігос та фляки.
Мабуть, до наметів багато кого приваблювали саме страви, якими частували господарі, проте спілкування не обмежувалося лише кулінарією. У польському наметі всі охочі мали змогу долучитися до акції «Національне читання – 2019», під час якої всі поляки всього світу і всі, хто вміє читати польською, читають твори польських класиків. Кожен з учасників акції отримав пам’ятний диплом і солодощі.
Поряд із наметами була встановлена сцена, на якій виступали національні колективи. А литовці влаштували концерт прямо біля свого намету. Коротше кажучи, тут кожен міг знайти щось для себе. Особисто для мене найцікавішим і найважливішим моментом всього фестивалю стало спілкування з людьми.
Дуже добре, що під час свята не забули й про Героїв небесної сотні і воїнів, які загинули на Сході України. Під час фестивалю діти поклали квіти до пам’ятного стенду на честь тих, завдяки кому це свято взагалі можливе.
Текст і фото: Анатолій Оліх
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
СТАРИЙ ЛУЦЬК ОЧИМА КАРАЇМСЬКОГО РОМАНТИКА
ЛЮБОВ – ЦЕ ЛУЦЬК: СТУДЕНТИ ПРЕДСТАВИЛИ ПЕРФОРМАНС ПРО ПОЛІКУЛЬТУРНЕ МІСТО