18 учнів та 2 опікуни з польської школи в Ковелі були зачаровані польськими пам’ятками, горами, костелами та краєвидами Свєнтокшиського воєводства.

Виїзд був нагородою за результати в навчанні, активність у діяльності польської школи та допомогу під час ремонту школи. Група складалася з учнів різного віку. Екскурсію, яка відбулася завдяки фінансовій підтримці Генерального консульства РП у Луцьку, провело туристичне бюро з Любліна «Włóczykij». Нашим гідом, яка переповіла багато цікавої та яскравої інформації, була Лідія Войткєвіч-Шуба.

У перший день ми мали змогу відвідати Опатув. Ми пройшли Підземною трасою, що пролягає під містом, та відвідали монастирську колегіату Св. Марчіна з відомим Опатівським плачем. Це рельєф з елементами граверування, подарований близько 1536 року коронним гетьманом Яном Тарновським. На ньому представлено 41 особу, котрі розпачливо реагують на новину про смерть канцлера Шидловецького. Серед них король Зиґмунт Старий, гетьман Ян Тарновський і єпископ Пьотр Томі.

Потім ми поїхали до населеного пункту Уязд, де відвідали добре збережені руїни прекрасного палацу Кшижтопор Кшиштофа Оссолінського, що збудований в італійському стилі «palazzo in fortezza». Тут упродовж довгих років коні мали стайні з мармуровими жолобами та дзеркала перед собою. Ми запам’ятали, що палац «мав стільки вікон, скільки днів у році, а кімнат стільки, скільки тижнів, великих зал стільки, скільки місяців, чотири його кутові вежі відповідали кількості кварталів». Потім ми проїхали через Кельце і відвідали природний заповідник Каджєльня, що сформований із вапняку і всередині має печери. Ми побачили пам’ятник Борцям за національне і суспільне визволення, а також великий кєлецький амфітеатр на 5,5 тис. глядачів.

Ми спали в осередку «Вірна», неподалік від річки Лосьна, яку Жеромський увіковічнив у повісті «Вірна річка». Нині мешканці називають її Вірною.

Другий день ми розпочали дуже рано, милуючись водними творіннями: сталактитами, сталагмітами і сталагнатами, природними колонами, перлинами, озерцями та рисовими полями в печері Рай.

Потім поїхали до Обленгорка, де гід розповів нам цікаві історії про Генрика Сенкевича у палаці, який письменник отримав як подарунок від польського народу. Тут він жив і писав деякі твори. В Обленгорку ми також відвідали стару кузню Моцьків. У ній знаходиться експозиція робіт справжніх ковалів. Там всюди завіси, замки, ґрати та огранки. Ми оглянули хрести, залізні квіти та підсвічники – витвори ковальського мистецтва. Дипломи, які висять на стінах, підтверджують майстерність обленгорських ремісників. Від власника, пана Моцька, ми отримали в подарунок портрет Генрика Сенкевича.

У Парку мініатюр у Крайні ми побачили Палац Св. Петра з Базилікою, Колізей, Пізанську вежу, Акрополь, Ейфелеву вежу, Тріумфальну арку, Біг-Бен, Бранденбурзькі ворота, Статую Свободи, Білий дім, вежі Всесвітнього торгового центру в Нью-Йорку, Ніагарський водоспад, статую Христа-Спасителя в Ріо-де-Жанейро, Піраміду Хеопса, Сфінкса, Тадж-Махал, фрагмент Китайської стіни, Оперу в Сіднеї. Звичайно, в масштабі 1:25 чи 1:18. Ми зробили тут багато фотографій.

У Бодзентині ми могли пройтися новим Ринком, побачити руїни Замку краківських єпископів, збудованого в XIV столітті, а також оглянути вівтар у готичному костелі Найсвятішої Діви Марії. Додатковою атракцією стала можливість відвідати будинок місцевої Добровільної пожежної частини.

Потім ми проїхали через Святу Катерину, де побачили костел Св. Катерини і Монастир бернардинок, каплицю святого Франциска і капличку Яніковських, яку називають капличкою Жеромського.

Згодом ми піднялися на Лису гору, яку називають Святим Хрестом від Монастиря бенедиктинів, бо тут знаходиться реліквія з хреста, на якому розіпнули Христа. З вершини ми милувалися красивими краєвидами навколо гори, а оскільки все відбувалося вже під час заходу сонця, то тим більше могли ними захоплюватися.

Третій день ми розпочали з відвідин Музею шкільних років Стефана Жеромського, де дізналися більше про його життя. Особливо нас зацікавила «дисципліна», парти, пера і чорнильниці, а також жінки, яких кохав Жеромський. Тут отримали чудовий подарунок – альбом «Національний музей в Кєльцях – Палац історії та науки». Купили також диски із записом голосу Стефана Жеромського.

Пізніше ми оглянули Кафедральну базиліку Вознесіння Найсвятішої Діви Марії і Палац краківських біскупів. У парку, біля пам’ятника Жеромському, зробили собі групові фотографії, біля пам’ятника дикому кабанові послухали історію про походження назви Кєльце. Біля джерела Бірути, кидали польські монети і мріяли про взаємне кохання. На Алеї слави оглядали погруддя відомих митців ХХ століття.

У Музеї Білого орла Скаржиску Камєнній ми забралися на танк, який використовували у фільмі «Чотири танкісти і собака», спробували полетіти літаком і поплисти кораблем. Оглянули також «Катюші», німецькі «Пантери» та іншу техніку часів Другої світової війни.

У Вонхоцку відвідали монастирський комплекс цистерсів, де побачили костел, у ньому образ Божої Матері, орган, капітулярію, карцер, франтерню, цистерські сади, а також патріотичні пам’ятки з часів Січневого повстання.

У Стараховіцах був наш останній пункт програми: Музей природи і техніки ім. Яна Паздури. Тут ми оглянули різні пристрої, які впродовж багатьох років використовувалися для виплавляння залізної руди, а також прадавнє природне середовище і динозаврів, які жили тут мільйони років тому. Одна із зал пристосована для театральних і кінематографічних зустрічей.

Велике значення для учнів мала можливість послухати гідів польською мовою, поставити запитання, пізнати нові цікаві слова, наприклад: «sołtys», «wapienie», «less», «stalle», «kapituła», «karcer», оскільки найкращим способом вивчити мову є її пізнання за посередництвом культури, пам’яток і людей, а також практичне використання мови в різних життєвих ситуаціях.

Усі підкреслювали, що Свєнтокшиське воєводство дійсно здатне зачарувати туристів, хвалили польські дороги та різні способи заробітку, до яких додумалися місцеві жителі. Кожен говорив, що ще хотів би повернутися сюди в майбутньому.

Вєслав ПІСАРСЬКИЙ