У жовтні і в Україні, і в Польщі відзначається День учителя. Ця професія дуже вимоглива до тих, хто її обирає. А що у випадку, якщо вчитель вирішує працювати за фахом поза межами своєї країни? Ми вирішили запропонувати увазі наших Читачів два інтерв’ю: з полькою, яка викладає польську мову в Україні, та українкою, яка навчає української мови в Польщі.

Починаючи від «найближчих земель», Рівненщини, ми запросили до інтерв’ю Барбару Дзюрковську, яка більше року працює в Рівному, викладаючи польську мову в суботній школі при Товаристві польської культури імені Владислава Реймонта. Розмову з другою вчителькою читайте в одному з наступних номерів «Волинського монітора».

– Я – вчителька з багаторічним стажем роботи, – говорить Барбара Дзюрковська. – За освітою я російський філолог, випускниця Університету Марії Склодовської-Кюрі в Любліні. Протягом довгого періоду роботи в Польщі я викладала російську мову – спершу в початковій школі, а потім у старших класах. Також я навчалася на факультеті полоністики у Варшавському університеті. Щодо особистого життя – я заміжня, мій чоловік також учитель. Маю двох синів, нині студентів. Живу в Томашові Любельскому.

– Чому Ви вирішили викладати польську мову в Україні?

– Чому? Чесно кажучи, я хотіла спробувати щось «нове». Зовсім випадково я знайшла в Інтернеті оголошення про набір учителів польської мови на роботу за кордоном, це було вже кілька років тому. І протягом цих кількох років я постійно думала – поїхати чи ні? Врешті, я зважила всі «за» і «проти» і вирішила надіслати свої документи. Додатковим заохоченням було моє багаторічне захоплення Україною та її жителями.

– Хто делегує вчителів із Польщі на таку роботу?

– Направленням учителів на роботу за кордоном займається Центр розвитку польської освіти за кордоном з офісом у Варшаві. Ця установа висилає вчителів не лише на роботу в Україні. Викладачі польської мови потрібні також у країнах, що знаходяться значно далі на схід чи захід від Польщі, а навіть в Аргентині.

– Які критерії повинна виконати особа, що планує викладати польську мову поза межами Польщі?

– Перш за все, вона повинна мати кваліфікації для роботи на посаді вчителя-полоніста, які вимагаються в Польщі. Необхідне також знання мови країни призначення або однієї з міжнародних мов, якщо вона широко використовується у країні, де вчитель буде працювати. Крім цього, вчитель повинен мати щонайменше добру оцінку своєї роботи зі школи, де він викладав, та стан здоров’я, який дозволяє розпочати роботу за кордоном. Додатковими перевагами є наявність вищої категорії, досвід роботи в різних типах шкіл, довідки та сертифікати про закінчення різних курсів підвищення кваліфікації.

– Чи раніше Ви бували в Україні?

– Звичайно. По перше, це пов’язано з місцевістю, де я постійно проживаю в Польщі. Це лише 25 кілометрів від пункту перетину кордону Гребенне-Рава-Руська. Така близькість дала можливість часто виїжджати до України у приватних справах та налагодити контакти з її жителями. Крім того, школа, у якій я працювала, протягом кількох років реалізовувала програму Польсько-українського молодіжного обміну. З огляду на це, я багато разів приїжджала з молоддю в Україну, щоб ближче познайомитися з її культурою, найгарнішими куточками та, певною мірою, нашою спільною історією.

– З якими українськими звичаями та традиціями Ви познайомилися в новому середовищі життя і роботи. Що Вас вразило найбільше?

– Кожен народ має свої звичаї та традиції, що формуються протягом століть. Знайомлячись із ними, ми можемо дізнатися, з якими людьми маємо справу. Ми, слов’яни, маємо багато спільних рис, так само, як і подібних традицій. Я вражена тим, як відзначаються Різдвяні та Великодні свята, натомість день Івана Купала вважаю найбільш романтичним з усіх українських свят. Минулого року я вперше зіткнулася з відзначенням дня померлих, який тут називають «гробки». Пов’язані із ним звичаї були для мене абсолютно невідомі.

– На чому полягає Ваша співпраця з місцевим польським середовищем?

– Із місцевою польською громадою я зустрічаюся як у приватних, так і службових справах. Нагодою для спільних зустрічей і розмов є, перш за все, національні свята та релігійні урочистості, на які ми разом із моїми учнями готуємо мистецькі постановки. У разі будь-яких складнощів чи проблем я без вагань можу звернутися до членів Товариства польської культури і моє прохання не лишиться без відповіді.

– На Рівненщині існує велике зацікавлення вивченням польської мови?

– Мушу визнати, що так. На заняття зголошуються люди віком від кількох до кількох десятків років. Мотивація до пізнання глибин польської мови може бути дуже різна. Найменші хочуть вивчити ще одну іноземну мову, дещо старших цікавить мова їхніх предків, молодь приходить на мої заняття, плануючи виїзд на роботу або навчання до Польщі. Натомість ті, вже зовсім дорослі, прагнуть просто пригадати собі рідну мову та повернутися спогадами до «країни дитинства».

– Робота вчителя вимагає багато зусиль без огляду на те, чи він працює в Польщі, чи в Україні. Що Ви вважаєте найскладнішим у професії вчителя?

– Мабуть, пошуки спільної мови та порозуміння з учнями, налагодження з ними добрих, дружніх стосунків. Я вважаю, що без цього навіть найсучасніші та найбільш вишукані методи навчання не принесуть очікуваних результатів.

– Що приносить Вам найбільше задоволення від роботи в Україні?

– Відповім коротко: те, що після дев’яти місяців навчання я можу в міру вільно поговорити польською зі своїми учнями.

ВМ

P.S.: День учителя в Польщі відзначається 14 жовтня, в Україні – у першу неділю цього місяця. З нагоди вже минулого свята бажаємо всім учителям задоволення від роботи та добрих учнів.