Відкритий лист до Житомирського міського голови Володимира Дебоя
Інтерв'ю

Шановний Пане Володимире Михайловичу ! В черговий раз на інтернет-сайтах порушується питання про постать ІгнаціяЯна Падеревського та увічнення пам’яті цієї особистості світового масштабу вЖитомирі. Безпосередньою причиною цього стало офіційне зверненняЖитомирської обласної організації ОУН (Житомирський провідник ОУНОлександр Прищепа) до Житомирського міського голови Володимира Дебоя зприводу намірів встановлення пам’ятника Падеревському в Житомирі.

Протягом принаймні останніх десяти років це питання обговорювалось угромадських організаціях, у пресі та на засіданнях Житомирської міської ради. Зацей час всі зацікавлені та небайдужі житомиряни мали можливість вивчити нетільки короткі біографічні довідки про Ігнація Яна Падеревського, а й розібратисяв його багатогранному та винятковому за масштабами та значущістю діянь житті.Беззаперечно: це постать світового рівня, а тому Житомир має честь бутипричетним до його діяльності. Тим більше, що І. Я. Падеревський шанував цюземлю, пам’ятав, що саме на Житомирщині здобув музичну освіту, яка сталаосновою його світового успіху. Тільки за це одне варто увічнити його пам’ять уЖитомирі. Продемонструвавши, між іншим, свою освіченість, культурний рівень іповагу до світової мистецької спадщини.

Paderew lyst PL-1

На цьому тлі дещо незрозумілими та «натягнутими» виглядають закидишановного пана Олександра Прищепи щодо того, що «Житомир, як і вся Україна,ще не позбувся наслідків жахливої совєцької окупації: вулиці названі іменамиокупантів, на них встановлені монументальні символи комуністичної державиСССР». Це дійсно так. Однак І. Я. Падеревський аж ніяк до «совєцької окупації» непричетний.

Інший закид: «Місто має своїх національних діячів, які боролись занезалежність України, але досі не вшановані подібними пам’ятниками».Беззаперечно. Однак пам’ятники – це дуже дороге задоволення. Хто профінансуєцю прекрасну ідею поставити пам’ятники Івану Огієнку, Олегу Ольжичу, МиколіСциборському? Наскільки нам відомо, фінансування пам’ятника І. Я.Падеревському бере на себе польська сторона, що цілком природно, адже кожнакраїна може пишатися таким сином, як І. Я. Падеревський.

Ще зауваження. «Виконком приймає рішення для діячів іншої держави, якавела загарбницьку політику щодо України в минулому, адже саме Падеревськийкерував урядом Речі Посполитої під час анексії Західної України в 1919 році».Дійсно, керував. Однак документально підтверджені факти полягають у тому, що 24 березня 1919 року уряд І. Я. Падеревського підписав з урядом С.Петлюрипольсько-українську угоду, в якій українська сторона відкликала свої претензіїщодо Східної Галичини в обмін на допомогу Польщі в боротьбі УНР проти більшовиків[1].

У цій ситуації С. Петлюра чітко визначив позицію, на якій можливе зближення з Польщею. В одному зі своїх листів він писав: «Польща має визнати нас, але, очевидно, за дорогу ціну. В кожному разі без того чи іншого порозуміння з Польщею ми не можемо одновити нашої державної праці». Переговори закінчилися підписанням 21 квітня 1920 року політичної, а 24 квітня – військової конвенцій, що дістали назву Варшавського договору. Згідно з ним, кордон між Польщею і Україною мав пройти по р.Збруч. Пізніше, відповідаючи на обвинувачення в «продажі України полякам», С. Петлюра писав: «Угода, підписана урядом УНР з Польщею, є логічним наслідком тої зрадницької розкладової праці, що її провадили збольшевичені елементи українського громадянства на користь Москви в момент української національної боротьби з нею. Уряд УНР пішов на тяжку жертву в інтересах державних, але він ніколи не відрікся від ідеї державної самостійної України»[2].

Paderew lyst PL-2

Отже, не І. Я. Падеревський винен в трагічній ситуації, що на той час склалася. Тим більше, що офіційна політична діяльність його тривала лише рік – з січня до грудня 1919 року і була коротким епізодом в тяжкій історичній ситуації, яка склалася в Європі після Першої світової війни. До речі, сенс і гіркота боротьби за незалежність своєї країни знайомі І. Я. Падеревському як нікому іншому. Адже цій боротьбі він присвятив своє життя.

Таким чином, залишмо історію фахівцям та самі будьмо коректними з фактами, на які посилаємося. В уже цитованому зверненні шановного пана Олександра Прищепи читаємо про «наміри міської ради Перемишля перейменувати вулицю імені Йосафата Коциловського» і посилання на сайт http://vgolos.com.ua/blogs/zahystymo_imya_vladyky_117743.html. Однак в матеріалі йдеться не про наміри влади міста Перемишль, а про вимоги до неї певних осіб та організацій. Різниця значна. Рішення влади і вимоги до неї – не одне й те саме. От і пан Олександр Прищепа висловив свою думку, а інші люди спокійно та виважено висловили свою. Нормальний обмін думками в демократичній державі. А от образи та погрози в дискусіях інтелігентних людей абсолютно неприпустимі - лише логіка та виваженість думок.

Встановлення ж пам’ятника світовому генієві І. Я. Падеревському в Житомирі за кошти його рідної країни – приклад, вартий поваги та наслідування.

З повагою

Голова Житомирської обласної

Спілки поляків України

Заслужений діяч польської культури                                     Лясковська-Щур В.А.



Kraków Ignacemu J. Paderewskiemu. – Kraków, 2000. – S. 46

http://otherreferats.allbest.ru/history/00028407_0.html

Схожі публікації
Родинний великодній майстерклас у Товаристві Тадеуша Костюшка
Події
У рамках підготовки до Великодня Товариство польської культури імені Тадеуша Костюшка, яке діє в Луцьку, організувало для учнів суботньо-недільної школи та членів їхніх сімей родинний великодній майстерклас.
20 березня 2026
Учні Луцької громади декламували польську поезію. На фіналістів чекає обласний етап конкурсу
Події
У Луцьку відбувся міський етап XXXI Конкурсу виразного читання імені Юліуша Словацького. Його учасники декламували твори польських поетів, зокрема патрона конкурсу, а також Антонія Слонімського, Данути Вавілов, Чеслава Кур’яти та отця Яна Твардовського.
20 березня 2026
«LEGIO Волинь»: у Луцьку втретє відбудеться фестиваль популярної історії
Події
ГО «Ідеалісти» спільно з подієвою агенцією «Рожевий табурет» та факультетом історії, політології та національної безпеки Волинського національного університету імені Лесі Українки організовує третій щорічний фестиваль популярної історії «LEGIO Волинь».
20 березня 2026
На Тернопільщині знешкодили залишки ворожої ракети Х-101, знайдені посеред поля
Події
Уламки ворожої ракети між населеними пунктами Кам’янка та Романівка в Тернопільському районі виявив під час польових робіт місцевий житель. Про небезпечну знахідку чоловік повідомив на спецлінію поліції.
19 березня 2026
Крашевський у Волинському музеї
Статті
19 березня минає чергова річниця смерті Юзефа-Ігнація Крашевського, видатного польського письменника, який значну частину свого життя провів на Волині. Пропонуємо вашій увазі статтю археолога, музейника і краєзнавця Яна-Юзефа Фітцке «Пам’ятки Юзефа-Ігнація Крашевського у Волинському музеї», опубліковану в № 5 «Землі Волинської» за 1939 р.
19 березня 2026
Нововолинськ: чергова російська атака на енергооб’єкт у громаді
Події
Під час вечірньої повітряної тривоги 18 березня зафіксовано влучання в енергооб’єкт біля Нововолинська. Про це Нововолинський міський голова Борис Карпус.
18 березня 2026
Центр східноєвропейських досліджень з Варшави знайомить українських студентів з історією Польщі
Події
16–18 березня викладачі Центру східноєвропейських досліджень Варшавського університету провели у Волинському національному університеті імені Лесі Українки гостьовий цикл лекцій під загальною назвою «Історія та культура Польщі – давня й сучасна».
18 березня 2026
На Рівненщині знайшли нерозірвані бойові частини російських ракет
Події
Під час польових робіт у Рівненській області знайшли нерозірвані бойові частини ворожих ракет. Їх знешкодили вибухотехніки поліції.
18 березня 2026
Польські фразеологізми: Патріотизм як палиця в мурашнику
Статті
Патріотизм – це поняття важке, як старий, трохи надтріснутий дзвін, який лунає тільки тоді, коли хтось дійсно відважиться його торкнутися. В теорії це любов до Батьківщини, турбота про громаду, готовність до самопожертви. А на практиці все частіше нагадує старанно режисований спектакль, у якому вдавання більше, ніж змісту, більше заяв, ніж учинків, більше пустих слів і жестів.
18 березня 2026