Протягом двох днів учні Польської школи в Ковелі мали можливість перевірити на практиці рівень своїх знань із польської мови, послухати чудові розповіді Лідії Войтковяк-Шуби, екскурсовода з Любліна, про міста, людей, предмети, костели.

 

Це вже друга подорож до Польщі учнів Польської школи в Ковелі протягом цього шкільного півріччя. Тим разом ми вирушили літературним шляхом і шляхом короля, який «застав Польщу дерев’яною, а залишив мурованою», тобто Казимира Великого.

 

Рано вранці, вже о 7.00 год., ми були в Холмі. Місто, що розташоване на крейдяних родовищах, яке має багату історію на пограниччі трьох культур: польської, української і єврейської.

 

Холм – це столиця історичної холмської землі. Існує чимало версій етимології назви міста, одна з яких вказує на кельтське коріння. Однак, найімовірніше, назва походить від старослов’янського слова «холм» (пагорб), адже в місті є гора, яку називають Холмською.

 

Ми оглянули майдан Лучковського з рештками давньої ратуші, кам’яними будинками і відновленою міською криницею, Курган Незалежності на Високій Гірці – на городищі періоду раннього Середньовіччя, де розташовано хрест і православне кладовище. У холмському костелі Розіслання св. Апостолів, який є пам’яткою архітектури нульового рівня (такого, що має найвищу мистецьку, історичну і наукову цінність у світі, – ред.), ми захоплювалися поліхромією Юзефа Майєра і образами Шимона Чеховича. Нам не вдалося потрапити до крейдяних підземель, оскільки ми прибули туди надто рано.

 

У Наленчові ми пройшлися стежками наших визначних письменників, зокрема Стефана Жеромського, якому тут Ян Віткевич-Кощиц, племінник Станіслава Віткевича, побудував майстерню. Ми оглянули там багато пам’яток, які нагадують про Жеромського та його сина Адама.

 

У палаці Малаховських ми відвідали музей іншого визначного польського письменника, Болеслава Пруса, сфотографувалися на його лавочці перед палацом. Тут можна було придбати вірші поетеси Чеслави Домбровської-Бойди, присвячені Катині, Смоленській трагедії, серед яких є віршовані рядки про боротьбу з комунізмом і поетичні збірки, присвячені Наленчову. У Здройовому парку ми оглянули Старі лазні і посиділи на великому велосипеді. Саме на такому вчився їздити Болеслав Прус.

 

У Наленчові бували і жили також інші польські прозаїки і поети: Зофія Налковська, Генрик Сенкевич, Станіслав Пшибишевський, Станіслав Віткевич, Міхал Ельвіро Андріоллі, Ева Шельбург-Зарембіна.

 

Нам вдалося теж оглянути побудовану в 1880 р. віллу Октавію, яка належала дружині Стефана Жеромського, Октавії.

 

Із Наленчова ми відразу вирушили до Альбрехтівки, звідки із завмиранням серця оглядали чудовий замок в Яновці, Віслу і старий вітряк. Це один із найкращих оглядових майданчиків із видом на Віслу, місце, де можна перебувати без кінця. Задля такого краєвиду варто було подолати болотисту дорогу.

 

Потім ми захоплювалися архітектурою Казімєжа Дольного. Це поселення було засноване в XI ст. У 1181 році Казімєж Справедливий передав його у власність норбертанкам з підкраківського Звєжинця. Саме вони перейменували поселення, давши йому назву Казімєж. Згідно з легендою, вважається, що місто заснував і побудував тут оборонний замок Казімєж Великий.

 

Спочатку ми оглянули фарний костел св. Йоана Предтечі і св. Варфоломея, збудований у 1586-1589 рр., з органом у модриновій оправі з 1620 р., одним із найдавніших у Польщі, з ренесансовим погруддям Миколая Пшибили і купіллю для хрещення з майстерні Санті Гуччі.

 

Потім ми побачили руїни верхнього і нижнього замків, а також побудовані приблизно у 1615 р. кам’яні будинки, що належали братам Пшибилам: Під Святим Миколаєм і Під Святим Кшиштофом. Ми сфотографувалися біля криниці, ялинки і в санях Святого Миколая. Частина групи піднялася на гору Трьох Хрестів, а частина купувала сувеніри на Ринку.

 

Вечір і ніч ми провели у старовинному Сандомєжі, відвідавши кафедральний собор Різва Пресвятої Богородиці і Старий Ринок, де стоїть готична ратуш із різдвяним вертепом і гарно освітленою ялинкою.

 

Уранці ми вирушили до інших пам’яток: пройшли прекрасним яром св. Ядвіги, підземним туристичним шляхом «Сандомирські льохи», який пролягав під вісьмома кам’яними будинками, і послухали легенду про Галину Кремпянку, яка обвела довкола пальця татар під час їхнього нападу в XIII ст. Ми побачили також Опатівські ворота – готичну браму при в’їзді до міста.

 

Існує декілька теорій щодо походження назви цього гарного міста. Одна з них розповідає, що назва пов’язана з розташуванням міста – в околицях Сандомєжа річка Сан доходить (допливає) до Вісли.У найбільш імовірній теорії сказано, що назва міста походить від старопольського імені Сендомир, яке було розповсюджене у всьому слов’янському світі.

 

Люблін став останнім містом на карті нашої подорожі. Ми дізналися, що назва міста походить від імені Любля, яке було зменшеною формою імені Любомир, із додаванням пестливого суфікса -ля.

 

Ми оглянули пам’ятник Люблінської унії, пам’ятник Юзефа Пілсудського і пам’ятник на честь Конституції 3 Травня. Потім відвідали Домініканський собор із реліквіями Святого Хреста і Кафедральний собор, де зберігається відомий образ Ченстоховської Богородиці, який 3 липня 1949 року заплакав кривавими сльозами, що стало великою проблемою для комуністичних властей.

 

Ми оглянули теж різдвяний хоровод, стародавні будинки, в тому числі й Будинок поетів, і дізналися, що саме в Любліні після судового процесу помер Ян Кохановський, один з найвизначніших польських поетів.

 

Ми захоплювалися чудово освітленим Люблінським замком, відреставрованим Старим Театром, диявольським каменем, який приносить нещастя, різдвяним вертепом. Зробили собі фото зі Святим Миколаєм і отримали від нього солодощі. Запустили феєрверк, який нам вручили організатори різдвяного хороводу. Попили теж гарячого шоколаду в кав’ярні «У Шевця».

 

Пізно вночі ми повернулися до Ковеля, сповнені вражень, чудових спогадів, і обіцяли собі знову відвідати красиві місця, яких у Польщі чимало. Після цієї подорожі учні отримали завдання написати репортаж або приготувати презентації, малюнки, вірші та оповідання про визначні польські місця.

 

Вєслав ПІСАРСЬКИЙ