Інтеграційний центр «Замлиння», створений в однойменному селі на Любомльщині благодійною релігійною місією «Карітас-Спес» Луцької дієцезії Римо-католицької церкви, за час існування прийняв уже кілька тисяч дітей і підлітків із Польщі та України. Не припинив він своєї діяльності й після початку повномасштабної російської агресії на Україну. Зараз у таборі під назвою «Теплі долоні» на базі центру відпочивають 50 дітей.

Із моменту відкриття у 2015 р. Інтеграційний центр «Замлиння» став значним осередком освітнього і мистецького життя Волині. Зокрема, тут проводять щорічні міжнародні пленери іконопису та мовні школи. Проте, звісно, основне призначення центру – інтеграція дітей та молоді з Польщі й України.

Як розповів директор центру, ксьондз-канонік Ян Бурас, зараз у літньому реабілітаційному таборі під назвою «Теплі долоні» в Замлинні перебувають 50 підопічних. Це діти з Вишнівської сільської територіальної громади з багатодітних, малозабезпечених та неповних сімей, зокрема ті, чиї батьки загинули в російсько-українській війні. А ще до них долучилися діти переселенців, які були змушені покинути свої домівки через війну і зараз проживають на території Вишнівської громади. яку зібрала громадська організація «Пятерня» під керівництвом Тетяни Мялковської. В колектив входили психологи, арт-терапевти, педагоги, тренери і медичний працівник. Працювали вони на волонтерських засадах.

За словами Тетяни Мялковської, програму реабілітації для дітей вона розробила особисто, адже вже має досвід роботи з переселенцями. Кошти на реалізацію запланованого були отримані від продажу створених нею і дітьми-переселенцями картин, які вона продавала на благодійних аукціонах в Польщі та Німеччині. Неабияк, за словами художниці, допомогли теж її численні друзі з різних країн. Завдяки цій допомозі діти мали дуже насичену програму: спортивні змагання, вогнища, танці, малювання, музика, виготовлення екологічні торб та квіткових композицій під керівництвом професійного флориста, а ще майстер-клас із гончарства та гра на ксилофоні.

Щодня діти беруть участь у богослужіннях, молебнях за мир в Україні та катехизах. Підопічні табору – православні. Серед дорослих є греко-католики. «Зараз до мене приїхали друзі з Варшави, римо-католики, тож у нас екуменічне богослужіння. Діти охоче беруть участь у месах, долучаються до співу», – розповідає панотець Ян.

Назву табору, як розповів священник, придумали його друзі-поляки, які допомагали інтеграційному центру від початку повномасштабного російського вторгнення. «Теплі долоні» – щоби зігріти. Зараз дітям потрібно тепло, щоби вони не думали про жахи війни, щоб у них було дитинство», – пояснює.

Центр із перших днів повномасштабної війни відкрив свої двері для переселенців. За словами ксьондза-каноніка, у піковий період центр прийняв 70 осіб. Оскільки це трохи перевищувало максимальні можливості, кільком особам не вистачило ліжок, тож їм довелося спати на карематах. Також на деякий час інтеграційний центр «Замлиння» став домівкою для дитячого будинку з Ковеля, потім його вихованців вивезли до Польщі. «Влада прийняла розумне рішення евакуювати дитячі будинки за кордон. Через два дні, як вони виїхали, приїхали переселенці. Були люди з Ірпеня, Слов’янська, Дніпра й Маріуполя», – згадує ксьондз Ян.

Це перша зміна табору «Теплі долоні». Заплановані вже чергові, зокрема тематичні мовний і мистецький табори, потім заїзд для 60 вихованців дитячого будинку в Самборі, куди перевезли дітей зі сходу України. Остання зміна планується для учнів місцевого ліцею і переселеної молоді.

«Відпочинок переселенців, постраждалих від війни дітей і дітей із незаможних сімей став можливим завдяки численним благодійникам, за що я їм безмежно вдячний», – говорить священник. Серед доброчинців – переважно приватні особи, є кілька організацій (не тільки з Польщі, а й із тих країн, де живе польська діаспора, зокрема зі США). Люди допомагають і коштами, і матеріально, наприклад, шкільним приладдям чи продуктами харчування. Долучаються також благодійники з України.

Своїм існуванням Інтеграційний центр «Замлиння» завдячує ксьондзу-каноніку Янові Бурасу. Панотець із 2008 до 2015 р. зводив із руїн цей осередок відпочинку, культури та польсько-українського діалогу. У 2021 р. за свою діяльність отець Ян Бурас був відзначений нагородою «Semper Fidelis».

Анатолій Оліх
Фото з фейсбук-сторінки Тетяни Мялковської