Серед історичних волинських храмів до сьогодні зберігся один, який сміливо можна назвати унікальним. Церкву Святого Георгія у Пляшевій під Берестечком як головну святиню монастиря на Козацьких Могилах, заснованого в 1912 р. на полі битви під Берестечком, побудували в 1910‒1914 рр. за сміливим проєктом Володимира Максимова.

Це місце вшановує козаків, які полягли в битві, що розігралася влітку 1651 р. між польським військом під командуванням короля Яна-Казимира та козацько-татарською армією під проводом гетьмана Богдана Хмельницького.

Трирівнева шестиверха церква висотою 28 м є одним із найбільш самобутніх витворів українського необароко, а її форма унікальна і не має аналогів у православній сакральній архітектурі.

Церква в плані має характерний переріз уявної дев’ятидільної церкви, три західні камери якої стали підземними й утворюють мавзолей та нижній храм. Тому видима наземна частина церкви має шість верхів, що є рідкістю.

Церква Святого Георгія, 1915 р. Автор: Едьон Глятц. Джерело: Фонди Угорського цифрового архіву Fortepan

Храм спроєктовано таким чином, щоб перед ним могли відбуватися щорічні урочисті відправи, які традиційно в дев’яту п’ятницю після Великодня збирали натовпи навколишніх мешканців. Автор проєкту усвідомлював, що жоден, навіть найбільший, храм не зможе вмістити чисельних паломників. Тому Володимир Максимов вирішив винести іконостас назовні. Центральну частину фасаду займає величезна екседра (тобто глибока напівкругла ніша), в якій влаштовано зовнішній іконостас, відкритий у бік майдану перед церквою, який міг вмістити десятки тисяч вірян. Під час таких богослужінь увесь внутрішній простір церкви ставав сакральним місцем навколо вівтаря.

Зовнішній іконостас було виготовлено з червоного граніту й чорного лабрадориту, а ікони та грандіозну композицію «Голгофа» написав олійною фарбою на залізних листах видатний український художник Іван Їжакевич. Розписи цього митця прикрашають також інтер’єр храму.

Церква дивує своєю чудовою акустикою завдяки вмурованим у стіни та склепіння гільзам артилерійських снарядів, що виконують ті ж функції, що й глиняні голосники в давньоруських церквах.

У храмі, окрім власне церкви Святого Георгія, ще є церква Святих Мучеників Бориса і Гліба на верхніх хорах, а в крипті розмістилася церква Святої Параскеви, у якій зберігається скляний саркофаг із кістками сотень козаків, зібраних із поля битви. Саркофаг освітлюється денним світлом через криницю-ліхтар, розташовану перед головним входом до церкви.

Комплекс монастиря міститься на острові, оточеному ровом та мурами. На монастирському подвір’ї розташована також дерев’яна Михайлівська церква XVII ст. з цінним іконостасом, перенесена сюди в 1912 р. із сусіднього села Острів. Храм був свідком історичної битви та перебував тоді в козацькому таборі. Сьогодні він з’єднаний тунелем із мавзолеєм у підземній церкві Святої Параскеви, у якій є пустотіла колона, суцільно заповнена козацькими кістками.

Комплекс монастиря на Козацьких Могилах лишається мальовничим куточком волинської землі та, попри віддаленість від основних шляхів, притягує багатьох туристів і паломників.

Роман Павлюк