«До кінця цієї війни я працюватиму в Україні», – польський воєнний кореспондент
Події

«У моєму серці немає дозволу на те, що росіяни роблять у вашій країні», – сказав Матеуш Ляховський, польський воєнний кореспондент. Із перших днів повномасштабної російської агресії він документує війну в Україні. 27 жовтня зустрівся зі студентами факультету філології та журналістики Волинського національного університету імені Лесі Українки.

Матеуш Ляховський поділився з луцькою молоддю своїм досвідом роботи журналіста на війні. Він приїхав в Україну в перші дні після початку російського вторгнення. Спочатку був волонтером та описував побачене на своїх сторінках у соцмережах. Лише потім налагодив співпрацю з редакціями. Зараз він кореспондент телебачення «Polsat» в Україні, пише також для видання «Newsweek. Polska» та веде блоги в соцмережах.

Раніше журналіст уже працював в Україні. Три роки тому приїхав на Схід, щоб зробити документальний фільм про «Госпітальєрів» – добровольчу організацію парамедиків. У перші дні повномасштабної війни він приїхав до Києва саме до них.

Під час перебування в Україні Ляховський зробив інтерв’ю з міністеркою з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України Іриною Верещук, радником міністра внутрішніх справ Антоном Геращенком, брав участь у зустрічах із президентом Володимиром Зеленським. «Але на щодень я працюю на фронті з різними підрозділами», – підкреслює він. Журналіст теж знімав репортажі в Бахмуті, Авдіївці, Куп’янську, Ізюмі, Бучі тощо.

Студенти запитали його передусім про мотивацію: чому молода людина, яка могла би спокійно жити в Європі, раптом кидає все і їде на війну?

«Коли я приїздив сюди три роки тому, то зустрів людей, яких тут, в Україні, ви назвете націоналістами, а ми в Польщі – патріотами. Для них Україна – це все. Вони кидають родину та роботу і їдуть боротися. Я подумав тоді, що це цікаво і що потрібно, щоб світ про це дізнався. Я зробив тоді на Сході документальний фільм. Планував наступний. Я приїхав сюди в перші дні після початку вторгнення. Був волонтером, задумувався про те, чи не стати добровольцем. Коли бачиш, що росіяни роблять у вашій країні, то ти, як людина, яка обирає свободу (а для нас у Польщі свобода дуже важлива), не хочеш, щоб так було. Коли я робив репортажі, побачив, що інформація, яку подаю, має силу. Потім я поїхав до Бучі. Я був там першим польським журналістом. Ще тіла лежали на вулиці. Після того, що я побачив, як сказав мій колега, я три дні не спав, не пив і не їв. І тоді я вирішив залишитися у вас. Під час одного з обстрілів я познайомився з дівчиною, яка походила з Володимира, розташованого поблизу польського кордону. У своїй країні вона мусить боятися, що її можуть убити чи зґвалтувати, а в моїй, розташованій поруч, усе добре, людина може працювати, навчатися, жити. У моєму серці немає дозволу на те, що росіяни роблять у вашій країні», – сказав Матеуш Ляховський.

Він поділився зі студентами, які навчаються на журналістиці, порадами щодо того, як кореспондент повинен поводитися на війні. Розмовляв із ними про правду, етику, ретельність, безпеку й емоції в роботі воєнного журналіста, про те, що можна і чого не можна робити на війні. Зазначив, що в Україні люди хочуть розмовляти з журналістами та навів багато прикладів зі своїх журналістських буднів.

«Воєнна журналістика – не для кожного, але я відчуваю, що вона важлива для мене та людей, із якими я розмовляю. Багато разів я чув: «Дякую, що ви сюди приїхали і світ завдяки цьому дізнається, що росіяни тут зробили», – зазначив Матеуш Ляховський.

Під час зустрічі в Луцьку він порушив питання української пропаганди, до якої ставиться критично. Зазначив, що українська влада повинна говорити правду про реальні втрати серед українських солдатів і мирного населення та про ситуацію на фронті. Це важливо не тільки тому, що українці мають усвідомлювати, що їх чекає найближчим часом. Захід повинен знати, що Україна весь час потребує допомоги, бо Росія все ще має дуже багато зброї, ситуація на фронті насправді складна і загине ще багато людей, доки Херсон знову стане українським.

Відповідаючи на запитання про те, чи не боїться за власне життя, Матеуш Ляховський сказав: «Ми всі колись помремо. Звичайно, я не хочу вмирати саме в цей момент. Я навіть не думаю про це. Я знаю, що повернуся до Польщі. Хочу написати книгу, зробити фільм, поїхати до Рима. Але я собі сказав, що до кінця цієї війни я працюватиму в Україні».

Текст і фото: Наталія Денисюк

Схожі публікації
Святий Миколай завітав також до Тернополя
Події
4 грудня Святий Миколай відвідав Польський центр культури та освіти імені професора Мечислава Кромпця в Тернополі.
06 грудня 2022
Фільм учнів із Рівного отримав нагороду на всесвітньому конкурсі
Події
Українсько-польський союз імені Томаша Падури в Рівному вкотре отримав нагороду на всесвітньому конкурсі «Patria Nostra». Цим разом за відеороботу «Поляки під час війни в Україні».
05 грудня 2022
Подарунки від Святого Миколая
Події
Святий Миколай завітав до учнів, які цього року почали вивчати польську мову в суботньо-недільній школі при Товаристві польської культури на Волині імені Еви Фелінської.
05 грудня 2022
Без світла, зате разом. Поляки й українці з Рівного взяли участь в інтелектуальній грі
Події
Понад 70 осіб узяли участь у святкуванні Дня Незалежності Польщі в Рівному. З нагоди польського національного свята Українсько-польський союз імені Томаша Падури організував інтелектуальну гру – пабну вікторину, присвячену сучасній Польщі, польській історії та культурі.
03 грудня 2022
«Хай вам буде тепло». У Луцьку встановили нові котли для «Карітаса»
Події
У рамках проєкту «Покращення рівня соціальних послуг для осіб, які зіткнулися з різними кризовими ситуаціями в Луцьку» благодійна організація «Карітас-Спес-Луцьк» отримала два твердопаливних котли для обігрівання своїх приміщень.
02 грудня 2022
Не на тих напав
Статті
Російські терористи давно не криються, що їхня мета – не звільнення українських громадян з-під гніту міфічних фашистів і натівського чобота, а знищення і держави, й українського народу. Ще одним підтвердженням цього стала ракетна атака 23 листопада, внаслідок якої без електроенергії залишилася майже вся Україна.
02 грудня 2022
ABC польської культури: Щепан Твардох – письменник випадково?
Статті
Письменник, фейлетоніст, а також знавець сілезької мови та культури. Головний мотив його творчості – людина, яка шукає власну ідентичність. Він неодноразово повторював, що жодного з його героїв не можна асоціювати з ним, а коли він творить, всі персонажі стають собою у процесі написання. Ані їх, ані фабулу він наперед не планує. В інтерв’ю 2013 р. Твардох сказав: «Мої романи розумніші за мене».
01 грудня 2022
Пункти незламності діють
Статті
Росія обстрілює ракетами енергетичні об’єкти, залишаючи без світла, тепла, води, зв’язку та інтернету мільйони українців. Під час останнього такого обстрілу, здійсненого 23 листопада, Волинь вкотре занурилася в темряву.
01 грудня 2022
Родинні історії: Розповідь про Вацлава Герку з Ковеля
Статті
У 1998 р. у Ковелі створили Товариство польської культури. Його незмінним головою до 2017 р. був Вацлав Герка – ветеран 27-ї волинської піхотної дивізії Армії Крайової. У 50-х рр. він виїхав до Польщі, проте згодом повернувся до рідного міста. Родинні історії Вацлава Герки нам переповідають його син Анатолій Герка зі своєю дружиною Іриною.
30 листопада 2022