Як говорить старе прислів’я: «Кожна мишка свій хвостик хвалить». Так і ми вирішили хоч трошки цей хвостик прорекламувати. Вчити і заохочувати вчитися можна різними методами.

Можна й проханням, можна й вимаганням. Можна в ігровій формі, а також через мудре пояснення, як здобуті знання стануть у нагоді в житті. Однак інколи всі ці заходи не надто результативні, адже опір учнівського матеріалу великий і жодною мірою побороти його не можна.

Тож пошук різних підходів, аби вчені книжки і різноманітні предмети стали дружніми для всіх, гідний похвали. Безсумнівно, польська мова не належить до найпростіших у світі. Вивчення слів, граматики і літератури не одному може додати зморщок на лобі.

Важкі шиплячі приголосні, якісь там «ć», «ś», «ę», «ą» і на додачу «om». Жах. Можуть руки опуститися. Однак і на це в Товаристві польської культури на Волині імені Еви Фелінської знайшли спосіб. Отож, на стіні, яка сусідить із територією товариства, створили чудовий мурал. Пройти повз і не усміхнутися від вуха до вуха не вдасться.

Він винятковий, а, можливо, навіть єдиний на Волині з таким меседжем. Дивлячись на цей маленький витвір мистецтва, ми відчуваємо, що навчання польської мови може бути радісною і приємною пригодою. Натхненникам, директору школи Олександру Свіці та голові товариства Віктору Яручику, велике браво.

Заохочую всіх зробити біля муралу пам’ятне фото. Не один по такі знімки їздить до Кракова, Відня або Берліна, а тут все під носом. Іще раз браво.

Габріеля Возняк-Ковалік,
учителька, скерована до Луцька і Ковеля організацією ORPEG

Фото надала авторка