День, коли перестало битися серце дорогої всім нам Валентини Федорівни Данілічевої, став скорботним для парафіян костелу Святих Апостолів Петра і Павла, Культурно-просвітницького центру імені Томаша-Оскара Сосновського й Товариства польської культури імені Владислава Реймонта і загалом усіх поляків, які живуть у Рівному.
Хтось може мені зауважити, що вище наведені слова – це епітафія, яку розміщують на пам’ятниках померлих близьких та рідних. Так от, Валентина Федорівна Данілічева була дійсно дуже близькою та рідною мені людиною.
Вона чесно й самовіддано відпрацювала понад півстоліття старшим науковим працівником у Рівненському обласному краєзнавчому музеї. А ще брала активну участь у багатьох заходах, пов’язаних із польською історією та культурою, наприклад, у відзначенні Дня Незалежності Польщі, Святі Конституції 3 травня, вшануванні польських солдатів, полеглих у польсько-більшовицькій війні в 1920 рр., роковинах Катинської трагедії, різноманітних акціях, присвячених польським письменникам та діячам.
Для мене особисто звістка про смерть такої справді близької та рідної Валентини Федорівни, яку повідомив мені колишній директор Рівненського обласного краєзнавчого музею Олександр Степанович Булига, була справді приголомшливою.
Думки про цю важку втрату не давали спати всю ніч. Наступного дня мало відбутися прощання з нею. Я купив на ринку квіти та поїхав на кладовище «Нове». Тут зібралися музейники, працівники обласної наукової бібліотеки на чолі з директоркою Валентиною Петрівною Ярощук, парафіяни римо-католицького костелу з настоятелем, ксьондзом-каноніком Владиславом Чайкою, члени єврейського та чеського товариств, численні знайомі та колеги. Усі вони прийшли віддати шану померлій.
Слова прощання виголосили Олександр Булига, голова Рівненської спілки волинських чехів Тетяна Литвина, члени єврейського товариства.
Дали слово і мені. Ось що, хвилюючись, я сказав.
Польська громада і парафіяни римо-католицького костелу Святих Апостолів Петра і Павла в Рівному глибоко сумують з приводу раптової смерті дорогої нам усім Валентини Федорівни Данілічевої, яка була пов’язана з нами багато літ. Важко усвідомити, що вже ніколи вона не переступить поріг нашої римо-католицької святині.
Іще тільки нещодавно Валентина Данілічева вшановувала разом із нами старшого рядового Альфреда Келле, який спочиває в секторі військових поховань на Дубенському кладовищі в Рівному. Як завжди змістовно виступила на заході в Рівненському обласному краєзнавчому музеї з нагоди чергової річниці Конституції 3 травня, підготувавши детальну доповідь про цей основний закон польської держави.
Спочивай із Господом, дорога наша Валентино Федорівно.
Висловлюю найглибші співчуття братові Валентини Данілічевої, синові, невістці, внукові, колегам із музею та всім, хто знав померлу.
Світла і вічна їй пам’ять. Нехай спочиває у Божому царстві.
Чеслав Іванович Хитрий,
парафіянин костелу Святих Апостолів Петра і Павла в Рівному
