Я вирушаю в невеличку мандрівку Берестечком – містом із багатою історією та цікавими пам’ятками.
Знайомство з ним розпочинається з одного з найбільш містичних об’єктів – Мурованого стовпа. Давня, незвична для наших країв споруда, що височіє серед поля, мовчазно спостерігає за плином часу. Це могила Олександра Пронського – власника Берестечка під кінець XVI ст., старости луцького, стольника литовського, який наприкінці життя сповідував социніанство (течія у протестантизмі). Саме социніани на початку XVI ст. звели на його могилі гробівець у вигляді 16-метрового стовпа.
Наступна зупинка – курган та каплиця Святої Теклі. Дорога до нього проходить через мальовничі вулички, де старі хати з різьбленими ґанками змінюються сучасними будівлями. Курган розташований на околиці міста. З нього відкривається чудовий краєвид на навколишні поля та ліси. Вітер, що гуляє на його вершині, приносить відчуття спокою та водночас якогось смутку.
За легендою, татари стратили тут місцевих дівчат та монахинь із їхньою настоятелькою Теклею. Згодом тут поставили каплицю. Проте ця легенда не має жодних підтверджень. Найімовірніше, цю каплицю збудували в XVII чи XVIII ст. на честь Святої Теклі. Нині ця пам’ятка архітектури потребує реставрації.
Щоб глибше зануритися в історію міста, прямую до Берестечківського народного історичного музею, розташованого в Будинку культури. Тут зібрані речі, які розповідають про історію Берестечка в різні періоди. Завідує музеєм Олег Дергай. Завдяки його розповіді, документи, зброя, козацькі речі, знайдені на місці Берестецької битви 1651 р., народний одяг, предмети побуту переносять нас на сотні років назад.
Далі мій шлях веде до однієї з найкрасивіших споруд Берестечка – Свято-Троїцького собору, зведеного на початку ХХ ст. у пам’ять про козаків, загиблих у битві під Берестечком. Його куполи видно ще здалеку, адже висота храму становить 58 м. У радянські часи собори закрили та облаштували тут склад плодоконсервного заводу. І хоч багато чого в храмі збереглося, нині він потребує реставрації. Роками місцеві мешканці роблять, що можуть, власними силами, але все ж не на все мають кошти.
Завершую ж я свою невеличку мандрівку Берестечком біля ще однієї пам’ятки – католицького костелу Святої Трійці, зведеного у XVIII ст. У різних розповідях можна почути про орган, фрески чи скульптури, які були колись у цій святині, проте побачити їх відвідувачу вже не вдасться. На жаль, цей храм стоїть сьогодні пусткою і руйнується на наших очах.
Текст і фото: Діана Ткач
